Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №580/10553/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року справа № 580/10553/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною діяльності та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Михайленко Дмитро Петрович, який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною діяльність військової частини НОМЕР_1 по виданню наказу №2878 від 16.07.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності т.в.о. командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 у вигляді «Пониження у посаді»;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №2878 від 16.07.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності т.в.о. командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 у вигляді «Пониження у посаді» як такий, що винесений з порушенням норм діючого законодавства та перевищенням дисциплінарної влади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією не надано оцінку позатерміновому бойовому донесенню № 192 від 15.07.2025 та № 193 від 15.07.2025, а також відповіді військової частини НОМЕР_3 на останнє, про те, що бойове розпорядження позивачем виконати неможливо у встановлений термін оскільки підрозділ не був укомплектований в повній мірі через відсутність водіїв-механіків, що ускладнювало перевезення техніки у встановлені строки. Також позивачем вказано, що в оскаржуваному наказі необґрунтовано вказано про не виконання позивачем бойового розпорядження, однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки бойове розпорядження виконано із запізненням на 1 добу.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що для виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025 з метою організації прийому - передачі НОМЕР_2 механізованого батальйону (без 1 мінометної батареї, взводу БпАК) зі складу НОМЕР_4 окремої важкої механізованої бригади в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_5 окремого штурмового полку УВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », керівництвом військової частини НОМЕР_1 було проведено заходи відповідно до схеми висування 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та доручено здійснити переміщення ввіреного підрозділу в кількості 170 (сто сімдесяти) військовослужбовців, 79 (сімдесяти дев`яти) автомобілів, тимчасово виконуючому обов`язки командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 . У подальшому, відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025, 1 механізований батальйон військової частини НОМЕР_1 повинен був прибути в АДРЕСА_1 15.07.2025 до 24 години 00 хвилин. Відповідно до отриманого повідомлення від НОМЕР_5 окремого штурмового полку УВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виявлено, що 1 механізований батальйон військової частини НОМЕР_1 прибув в визначене бойовим розпорядженням місце не в повному обсязі (в кількості 60 військовослужбовців) без наявних на те причин, що вказує на пряме невиконання бойового розпорядження командиром НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 , тому відповідач вважає, що оскаржуваний наказ є правомірним та скасуванню не підлягає.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що підполковник ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання службових обов`язків за не вакантною посадою командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині ) від 11.04.2025 №104.

Для виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025 з метою організації прийому-передачі НОМЕР_2 механізованого батальйону (без 1 мінометної батареї, взводу БпАК) зі складу НОМЕР_4 окремої важкої механізованої бригади в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_5 окремого штурмового полку УВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », керівництвом військової частини НОМЕР_1 було проведено заходи відповідно до схеми висування 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та доручено здійснити переміщення ввіреного підрозділу в кількості 170 (сто сімдесяти) військовослужбовців, 79 (сімдесяти дев`яти) автомобілів, тимчасово виконуючому обов`язки командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_1 .

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025, 1 механізований батальйон військової частини НОМЕР_1 повинен був прибути в АДРЕСА_1 15.07.2025 до 24 години 00 хвилин. Відповідно до отриманого повідомлення від НОМЕР_5 окремого штурмового полку УВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виявлено, що 1 механізований батальйон військової частини НОМЕР_1 прибув в визначене бойовим розпорядженням місце не в повному обсязі (в кількості 60 військовослужбовців).

У зв`язку із цим, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2025 №2291, з метою виявлення причин та умов обставин та подій що стались, та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб, у військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування комісією у складі: Голова комісії: заступник командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу - начальник відділення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: тимчасово виконуючий обов`язки начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_3 , оперативний черговий відділення напрямків командного пункту військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 .

Службовим розслідуванням встановлено факт невиконання позивачем бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025 та бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №1684.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2025 №2878 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження» за невиконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025 позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «пониження в посаді».

Позивач не погоджуючись із вищезазначеним наказом відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту - Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі по тексту - Дисциплінарний статут).

Згідно зі статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Так, згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з приписами статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 цього ж Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність.

Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі по тексту - Порядок №608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Як вбачається з пункту 1 розділу V Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 608, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку № 608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608, якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2025 №2291, з метою виявлення причин та умов обставин та подій що стались, та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб, у військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування комісією у складі: Голова комісії: заступник командира військової частини НОМЕР_1 з психологічної підтримки персоналу - начальник відділення військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 , члени комісії: тимчасово виконуючий обов`язки начальника групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_3 , оперативний черговий відділення напрямків командного пункту військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_4 .

Із матеріалів службового розслідування, судом встановлено, що 13.07.2025 позивач отримав усне розпорядження командира бригади прибути на ОКП бригади о 12.00, де йому було доведено про підготовку бойового розпорядження на переміщення батальйону в АДРЕСА_1 для подальшого відновлення в районі зосередження 225 ошп.

Бойовим розпорядженням №2984дск від 13.07.2025 передбачалось до 24.00 15.07.2025 року командиру 1 мб 117 овмбр (без 1 мінбатр та взводу БПАК перейти в оперативне підпорядкування командувачу УВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для продовження відновлення боєздатності під керівництвом командувача Сухопутних військ ЗС України у районі зосередження 225 ошп. З цією метою визначалось до 18.00 13.07.2025 поповнити запаси МтЗ до норм військових, створити запаси пального на ОВТ, яка буде рухатись своїм ходом, до 19.00 13.07.2025 довести рівень готовності підрозділів за показником забезпеченості справним ОВСТ до рівня не нижче 70%, провести на ОВТ технічне обслуговування в об`ємі ТО-1 (ТО-2), важку броньовану техніку перевезти за допомогою тралів, автомобільну техніку перемістити своїм ходом, бути в готовності розпочати переміщення з 21.00 13.07.2025 згідно встановленого графіку за маршрутом ЗЕЛЕНЕ - ЧУГУЇВ. На виконання вказаного розпорядження, наказом командира 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 була створена рекогностувальна група, яка висунулась в р-н н.п. ЧУГУЇВ для пошуку місць прихованого розташування техніки та особового складу, визначення місця розгортання КСП батальйону. Окремим наказом був встановлений порядок висування, маршрути, старші автомобільних колон, порядок дій на марші та в ході виникнення НП. О 21.00 13.07.2025 розпочався рух автомобільних колон та завантаження важкої броньованої техніки на трали. О 4.10 14.07.2025 від заступника командира батальйону з озброєння командир НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 позивач отримав доповідь про завершення навантаження бронетехніки на трали, дав вказівку командирам 2 механізованої та 3 механізованої рот, які мають навики водіння БМП-1, зі своїми механіками-водіями висунутись автотранспортом в р-н н.п. ЧУГУЇВ для організації розвантаження бронетехніки, доставки її до місць зосередження своїм ходом, здійснення маскування та охорони. Оскільки в БР командира військової частини НОМЕР_1 конкретне місце розміщення техніки та особового складу не визначалось, а точний район зосередження 225 ошп мені був відомий лише приблизно, зокрема н.п. МАЛИНІВКА, пошук місць для розташування техніки та особового складу здійснювався в р-ні н.п. МАЛИНІВКА. О 13.26 14.07.2025 заступник командира з озброєння доповів про те, що вся важка броньована техніка, та техніка, яка має обмежений ресурс пересування, доставлена в р-н н.п. МАЛИНІВКА, розвантажена з тралів, перегнана своїм ходом до місць розташування, визначених командирами механізованих рот, замаскована та взята під охорону, про що мною було зроблено доповідь командиру бригади. У тій же доповіді позивач просив дозволу на початок руху для розгортання КСП батальйону в р-ні н.п. СКРИПАЇ, де рекогностувальні групи знайшли відповідне місце, на що отримав дозвіл і розпочав рух. На ІНФОРМАЦІЯ_2 залишився начальник штабу м-р Бзіта. Позивач прибув в н.п. МАЛИНІВКА близько 20.00 14.07.2025 р, оскільки рухався незнайомим йому маршрутом, а під час руху неодноразово оголошували повітряну тривогу, внаслідок чого зникав сигнал навігатора і продовжувати рух було неможливо. Через пізній час прибуття запланована зустріч з представниками 225 ошп була перенесена на ранок 15.07.2025, приблизно о 23.00 14.07.2025 позивач прибув на КСП батальйону, розгорнутий в р-ні н.п. СКРИПАЇ, про що доповів командиру бригади усно. Приблизно в той же час від начальника штабу позивач отримав інформацію щодо проблемних питань, які з`ясувались в ході маршу, а саме: через аномально високу температуру повітря був заборонений рух вантажних автомобілів в денний час (з 10.00 до 22.00), ряд поломок та технічних несправностей старої техніки виробництва СРСР (автомобілі ЗІЛ, КАМАЗ, МАЗ, ГАЗ, тощо) які проявились в ході маршу і передбачити які перед його початком було неможливо, відсутності забезпечення автомобільних колон супроводом ВСП, ВІБДР або інших підрозділів, які забезпечують безпеку руху, призвів до непередбаченого зниження середньої швидкості руху колон.

Позивач у своїх поясненнях вказав на наявність значної кількості штатного автотранспорту (79 одиниць), автотранспорту особистого, та наданого волонтерами, який використовувався для виконання завдань за призначенням, за умови низького укомплектування водіями (всього 28 чоловік з механіками-водіями) призвела до необхідності наявним водіям здійснювати декілька ходок до попереднього місця розташування батальйону для перегону автомобілів. Під час оголошення повітряних тривог також доводилось припиняти рух через відсутність сигналу для навігатора та дорожніх вказівників. Було прийнято рішення максимально прискорити доставку справного автотранспорту до місця розташування батальйону і після уточнення інформації щодо поломок техніки, які неможливо усунути своїми силами на місці в ході маршу, визначатись щодо подальших дій. Станом на 16.00 15.07.2025р. в район зосередження 225 ошп було переміщено лише 30% особового складу, доповідь про це здійснена ПЗБД № 191 від 15.07.2025р.

Приблизно о 6.20 15.07.2025 по засобам МОСІ на позиача вийшов оперативний черговий ОК Південь, який просив уточнити, де знаходиться батальйон і чи припинив він переміщення. Позивач доповів, що ксп батальйону розвернуто в р-ні н.п. СКРИПАЇ, батальйон руху не припиняв, важка броньована техніка доставлена в р-н н.п. МАЛИНІВКА, автомобільні колони продовжують рух з наміром завершити переміщення підрозділу у встановлені терміни, а саме до 24.00 15.07.2025. Зустріч з представниками 225 ошп відбулась лише о 12.15 15.07.2025, в ході якої позивачу було доведено, що місцем зосередження 225 ошп є лісовий масив біля н.п. МАЛИНІВКА, саме тут позивачу необхідно розгорнути ксп батальйону, завести автомобільну та броньовану техніку та розмістити особовий складНа виконання розпорядження командира НОМЕР_5 ошп - ксп батальйону був переміщений на вказану в розпорядженні точку, про що було зроблено ПЗБД командиру НОМЕР_4 овмбр №192 від 15.07.2025р. Також було здійснено доповідь командиру 225 ошп (ПЗБД 193 від 15.07.2025) про розгортання ксп батальйону за координатами, визначеними його БР №2794дск від 15.07.2025. Цим же донесенням позивач просив продовжити на одну добу терміни переміщення батальйону зважаючи на поганий технічний стан техніки та відсутність достатньої кількості водіїв у підрозділі. Станом на 10.00 16.07.2025 в русі до місця зосередження 225 ошп перебувало близько 40 одиниць техніки, відповідно, частина особового складу здійснювала її ремонт або охорону, частина транспортувала до н.п. МАЛИНІВКА.

Отже службовим розслідуванням встановлено, що підполковник ОСОБА_5 , посилаючись на низький відсоток укомплектованості підрозділів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 особовим складом, не визначив військовослужбовців для виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №1684 та не розробив бойового розпорядження для командирів рот та окремих підрозділів 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №1684. Замість розробки та доведення бойового розпорядження командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 до підлеглих командирів НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , підполковник ОСОБА_5 надав командуванню військової частини НОМЕР_1 позатермінове бойове донесення від 20.04.2025 №133, у якому визначає та описує всі проблеми, які заважають виконанню бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2025 №1684.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2025 №2878 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження» за невиконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025 позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «пониження в посаді».

Так, за змістом статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Отже, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Суд приймає до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Поряд із цим, аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості накладеного на нього дисциплінарного стягнення - догани, Верховний Суд виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2018 у справі №807/1325/16 вже формував правову позицію, яка полягає у тому, що Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.

Отже, з огляду на встановлені у цій справі обставини обраний командиром військової частини НОМЕР_1 вид дисциплінарного стягнення, який не є найсуворішим, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а також беручи до уваги дотримання відповідачем порядку проведення службового розслідування, суд встановив відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2025 №2878 «Про результати службового розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження», яким за невиконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №16353 від 12.07.2025 позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «пониження в посаді».

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ