Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №520/24035/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 січня 2026 р. справа № 520/24035/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради (пл. Перемоги, буд. 5,м. Дергачі, Харківський р-н, Харківська обл., 62302, код ЄДРПОУ 04059496) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради від 11 серпня 2025 року про відмову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до заяви від 11 серпня 2025 року;

- зобов`язати Відділ реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 , без згоди батька ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову позивач зазначив, що має сина ОСОБА_2 , з батьком дитини позивачка розлучена на підставі рішення суду. Після досягання 14-річного віку ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію місяця проживання за адресою місця реєстрації його матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Проте уповноваженим органом протиправно відмовлено у реєстрації адреси місця проживання дитини разом з матір`ю дитини, оскільки відсутня згода батька дитини, що є порушенням норм Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви, зазначивши, що рішенням відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради від 11 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до заяви від 11 серпня 2025 року з урахування того, що відсутня згода батька дитини.

Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.

Суддя перебував у щорічній основній відпустці з 22.12.2025 по 02.01.2026.

Відповідно до довідки від 09.01.2026 № 03-17/682/26 встановлено, що 08.01.2026 відбулося аварійне відключення електропостачання в різних районах м. Харкова, у тому числі було припинено електропостачання в орендованому Харківським окружним адміністративним судом приміщенні. Зазначені обставини призвели до тимчасової неможливості належної організації роботи суду, зокрема в частині доступу до технічних засобів, автоматизованих систем документообігу та Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 08.08.2009.

Від шлюбу у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2 , що підтверджуєтьсящо підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , яке видано 15 червня 2011 року Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2014 року у справі № 619/419/14-ц, шлюб було розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 став проживати з матір`ю в квартирі, співвласником якої вона є, за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виповнилося 14 років, тому керуючись нормою ч.ч. 1, 2, 3 ст. 29 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ч. ч. 6, 7 ст. 5 та ч. ч. 2 та 3 ст. 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», ОСОБА_2 особисто у присутності матері 11 серпня 2025 року через Центр надання адміністративних послуг при Дергачівській міській раді звернувся до Відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради (далі - Відповідач) із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою місця реєстрації його матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Заява була набрана працівником ЦНАПу при Дергачівській міській раді, а підписана ОСОБА_2 .. В якості додатків до заяви було надано оригінали таких документів: Паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_2 ; Картки платника податків на ім`я ОСОБА_2 ; Свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 , яке видано 15 червня 2011 року Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області; Паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ; Картки платника податків на ім`я ОСОБА_1 ; квитанції про сплату адміністративного збору.

Рішенням відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради від 11 серпня 2025 року відмовлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до заяви від 11 серпня 2025 року з урахування того, що відсутня згода батька дитини.

Не погоджуючись із зазначеним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (далі по тексту також - Закон України №1382-IV), Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX (далі по тексту - Закон України №1871-IX), Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» від 07.02.2022 №265 (далі по тексту - Порядок №265).

Відповідно до частини 3 статті 160 Сімейного кодексу України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За змістом частин 1, 2 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (стаття 3 Закону України №1382-IV).

Відповідно до статті 13 Закону України №1382-IV вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться: у прикордонній смузі; на територіях військових об`єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан; на тимчасово окупованих територіях.

За частиною 2 статті 13 Закону України №1382-IV вільний вибір місця проживання обмежується щодо: осіб, які не досягли 14-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов`язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

Приписами частини 1 статті 3 Закону України №1871-IX передбачено, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (частина 1, 2 статті 4 Закону України №1871-IX).

Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 4, 12 частини 1 статті 2 Закону України №1871-IX декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Положеннями частини 1 статті 5 Закону України №1871-IX передбачено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

За частинами 3, 4 статті 5 Закону України №1871-IX задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

За частинами 6, 7 статті 5 Закону України №1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

Декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою такою особою в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (надалі по тексту також - електронна форма) здійснюється виключно:

1) у житлі приватної форми власності, за умови внесення відомостей про це житло до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

2) у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності (надалі по тексту також - уповноважена особа житла).

Згідно з частинами 2, 3 статті 7 Закону України №1871-IX дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами.

Дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №1871-IX у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (надалі по тексту також - представник).

Положеннями частини 2 статті 9 Закону України №1871-IX визначено перелік документів, що додаються до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи, зокрема:

1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;

2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;

3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);

4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);

5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

За частиною 4 статті 9 Закону України №1871-IX під час особистого відвідування особою органу реєстрації заява про реєстрацію місця проживання (перебування) формується посадовою особою органу реєстрації з використанням відповідних програмно-технічних засобів та відтворюється у паперовій формі.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач у рішенні про відмову у первинній реєстрації неповнолітнього сина позивача, посилався тільки на недотримання позивачем пункту 32 Порядку 265, а саме - неподання останньою згоди батька.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України №1871-IX орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо:

1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування);

2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних;

3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі;

4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;

5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;

6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;

7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла;

8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини;

9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.

Управлінням відмовлено у реєстрації місця проживання (перебування) за заявою позивача від не з підстав визначених частиною 1 статті 12 Закону України №1871-IX, а на підставі пункту 32 Порядку №265.

Відповідно до пункту 31 Порядку №265 особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування).

Згідно з пунктом 32 Порядку №265 у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається у разі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти.

У разі коли місце проживання батьків або інших законних представників особи віком до 18 років задекларовано/зареєстровано за однією адресою, згода іншого з батьків або законних представників не надається (пункт 34 Порядку №265).

Відповідно до пункту 35 Порядку №265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає:

1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8;

2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування);

3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства);

5) документи, що підтверджують:

право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них;

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах);

6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування);

7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Як вже зазначалось судом відповідач наполягає на не поданні останньою згоди батька.

У даній адміністративній справі спір стосується можливості (дозволеності) реєстрації місця проживання особою віком від 14 до 18 років ОСОБА_2 , за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) одного з її батьків (матері - ОСОБА_1 за відсутності на те згоди іншого з батьків (батька ОСОБА_3 ).

Так судом встановлено, що матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , а батько ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видано 15 червня 2011 року Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2014 року у справі № 619/419/14-ц, шлюб було розірвано.

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , що підтверджується відміткою про зареєстроване місце проживання у паспорті позивачки серія НОМЕР_3 (сторінка №12).

Оцінюючи правомірність відмови Управління у здійсненні реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини позивача за адресою реєстрації її матері суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 12 Закону України №1871-IX, серед іншого, підставою для відмови у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи є подання не в повному обсязі документів або відомостей, передбачених цим Законом, водночас уповноваженим органом відмовлено у вчиненні таких дій за пунктом 32 Порядку №265, який не визначає підстави для відмови у реєстрації місця проживання.

При цьому, Закон України №1871-IX не містить прямої вказівки (вимоги) про те, що для реєстрації місця проживання дитини віком від 14 до 18 років за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання одного з батьків потрібна згода другого з батьків, який проживає окремо.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.06.2023 у справі №420/12209/22 (провадження № К/990/9220/23) висловив позицію щодо можливості (дозволеності) реєстрації місця проживання особою віком від 14 до 18 років за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування) одного з її батьків за відсутності на те згоди іншого з батьків та сформував наступні правові висновки:

«…- особа (дитина) віком від 14 до 18 років може самостійно або за посередництва свого представника, зокрема одного з батьків, реєструвати місце свого проживання (перебування) у порядку, визначеному Законом України №1871-IX, а також постановою Кабінету Міністрів України;

- Закон України №1871-IX не містить вимоги щодо необхідності отримання/надання - у разі реєстрації дитини віком від 14 до 18 років місця свого проживання (перебування) під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) - згоди обох батьків (або інших законних представників) для реєстрації свого місця проживання за адресою житла, в якому задекларований/зареєстрований один з батьків дитини віком від 14 до 18 років;

- відмова у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 12 Закону України №1871-IX, не може основуватися на вимогах/приписах підзаконного акта; положення пункту 32 Порядку №265 потрібно застосовувати спираючись передовсім на положення закону й мету його регулювання відповідної сфери правовідносин;

- спір, що виник у зв`язку з відмовою органу реєстрації у реєстрації місця проживання (перебування) неповнолітньої особи - у тому контексті, який розглядається в цій справі - не охоплює відносин, що випливають із прав та обов`язків батьків щодо своїх дітей, зміст яких визначений у Сімейному кодексі України. Спірні правовідносини на кшталт тих, про які тут мовиться, стосуються суто правомірності дій/рішень органу реєстрації щодо реєстрації місця проживання (перебування) особи віком від 14 до 18 років, що ніяким чином не впливає на участь батьків (одного з батьків) у вихованні дитини…».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином посилання Управління на приписи Порядку №265, як на підставу правомірності прийняття спірного рішення щодо відмови дитині, яка досягла 14 років у здійсненні реєстрації місця проживання без згоди батька, є безпідставними, оскільки Закон України №1871-IX не містить вимог про надання згоди обох батьків (чи інших законних представників) для реєстрації місця проживання дитини віком від 14 до 18 років - за зверненням такої дитини до органу реєстрації у встановленому порядку - за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання одного з батьків.

Нормами статті 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» згода батька на реєстрацію місця проживання дитини не передбачена.

Суд зазначає, що у даному випадку пріоритетними нормами є саме норми Закону України №1871-IX, а не Порядку №265, зокрема пункту 32 (у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків,) оскільки закони мають вищу юридичну силу, а всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Окремо необхідно вказати на те, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України, Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відтак у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд наголошує, що єдиною підставою для відмови відповідача у реєстрації місця проживання за місцем проживання матері, з посиланням пп. 3 п. 87 Порядку №265 та п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону №1871 є відсутність письмової згоди другого з батьків.

Разом з тим, з урахуванням наведених положень законодавства, суд відхиляє посилання відповідача на приписи Порядку №265 як на підставу правомірності прийняття рішення щодо відмови дитині, яка досягла 14 років у здійсненні реєстрації місця проживання без згоди батька, та вважає його таким, що прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про необхідність визнання протиправним та скасувати рішення Відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради від 11 серпня 2025 року про відмову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до заяви від 11 серпня 2025 року та зобов`язати Відділ реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 , без згоди батька ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради (пл. Перемоги, буд. 5,м. Дергачі, Харківський р-н, Харківська обл., 62302, код ЄДРПОУ 04059496) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради від 11 серпня 2025 року про відмову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до заяви від 11 серпня 2025 року

Зобов`язати Відділ реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання Дергачівської міської ради (пл. Перемоги, буд. 5,м. Дергачі, Харківський р-н, Харківська обл., 62302, код ЄДРПОУ 04059496) здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 , без згоди батька ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 12 січня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ