Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №520/28322/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 січня 2026 року справа № 520/28322/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Ізюмської міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області в особі Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкті нерухомого майна внаслідок бойових дій ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ44893979) , Начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (вул. Васильківського, буд. 4,м. Ізюм,Ізюмський р-н, Харківська обл.,64309, код ЄДРПОУ44893979) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади № 044 від 18.07.2025 про відмову в наданні компенсації за заявою про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 (заява 3В-04.06.2024-110295 від 31.05.2024) та розпорядження начальника Ізюмської міської виконавчої адміністрації Ізюмського району Харківської області № 1086-ВС від 22.07.2025 «Про затвердження рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади від 18.07.2025 № 044» за заявою № 3В-04.06.2024-110295 (п.1.13.);

- зобов`язати комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням правових висновків суду.

В обгрунтування позовних вимог зазначалося, що у квітні 2022 року позивачці стало відомо, що належний їй житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_3 був зруйнований внаслідок влучання снаряду. 31.05.2024 ОСОБА_1 через застосунок "Дія" зареєструвала інформаційне повідомлення № ІП-31.05.2024-298540 про те, що будинок, власником якого вона є, за адресою: АДРЕСА_3 , був повністю зруйнований внаслідок збройної агресії Російської федерації в Україні.

На замовлення позивачки експертом будівельним із кваліфікаційним рівнем "I категорія", який має кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №006363 за спеціалізацією "технічне обстеження будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС2 (середні наслідки)" Солонським Миколою Вікторовичем проведено обстеження зазначеного об`єкту нерухомості та складено звіт № 14/6-24-1, який зареєстрований в ЄДЕССБ 18.06.2024 за номером ТО01:2994-4839-2987-5886, згідно якого встановлено дефекти та пошкодження основних будівельних конструкцій і інженерної системи будинку. Згідно висновку за результатами обстеження, що відображено в Звіті за результатами обстеження подальша експлуатація будинку неможлива, об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (аварійні об`єкти), необхідно виконати його демонтаж.

Як зазначала позивачка, 09.04.2025р. комісією з обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації було проведено обстеження вищезазначеного об`єкту нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 , у якому зафіксовано пошкодження вказаного будинку у період з березня-квітня 2022 року з причин обстрілу. Між тим, Рішенням № 044 від 18.07.2025р. комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади відмовлено ОСОБА_1 в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, на підставі підпункту 2 частини 6 статті 6 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23.02.2023 №2923-IX (далі - Закон №2923-IX) у зв`язку із виявленням недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Позивачка із відмовою у наданні компенсації не погоджується, вважаючи її незаконною і необгрунтованою.

Ухвалою суду від 31.10.2025р. відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін. Ухвалою суду від 18.12.2025р. залучено в якості другого відповідача до участі в адміністративній справі начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області.

Відповідач 1 позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що Комісією з обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації на території Ізюмської міської територіальної громади (далі Комісія-1) проведено обстеження та складено акт комісійного обстеження №2968 від 09.04.2025 р. з фотоматеріалами, що підтверджують стан об`єкта обстеження нерухомого майна, який є чинним. Під час проведення обстеження ймовірна причина пошкоджень зазначеного об`єкта нерухомого майна Комісією-1 не була встановлена. Згідно висновків акту комісійного обстеження Комісією-1 виявлено - "При візуальному огляді встановлено, що пошкоджено зовнішні, внутрішні стіни, вікна, дерев`яна конструкція. Зруйновано перекриття, шифер, вікно. Наявні пошкодження (руйнування несучих і огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт по частковому демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій. Необхідне проведення технічного обстеження сертифікованими фахівцями, визначеними п.2 та 2.1 Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2017 року за №257."

Таким чином відповідач 1 висновував, що відповідно до пункту 9 Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою КМУ №473 від 19.04.2022 р., у разі виконання робіт з технічного обстеження на замовлення власника (управителя) пошкодженого об`єкта про початок робіт з такого обстеження замовник письмово повідомляє уповноважений орган, а після проведення обстеження - безоплатно надає уповноваженому органу один примірник звіту та акта технічного обстеження. Проте, як твердив відповідач, позивачем не було повідомлено уповноважений орган про початок робіт з такого обстеження, а вже було надано технічний звіт в додаток до ЗВ-04.06.2024- 110295, що означає недотримання встановленої процедури. Комісією виявлено невідповідність Звіту фактичним обсягам пошкоджень будівлі, тому відповідач вважав, що експерт М.В. Солонський склав Звіт про технічне обстеження виключно за фотографіями без особистого візуального обстеження - що є порушенням п. 3 розділу V Методики проведення обстеження та оформлення його результатів, затвердженої наказом Мінрозвитку від 06.08.2022р. № 144 та звертав увагу суду, що Комісією при обстеженні в натурі (на об`єкті) виявлено, що будинок дійсно має пошкодження будівельних конструкцій, але не зруйнований внаслідок бойових дій. У Звіті Солонського М.В. визначена категорія пошкоджень об`єкта, що суперечить фактичному стану будівлі, підтвердженому Актом комісійного обстеження №2968 від 09.04.2025 року, а також наявні у комісії результати фотофіксації на дату проведення обстеження. Таким чином, викладені у Звіті висновки, на переконання відповідача, не грунтуються на належних і достовірних даних, що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність результатів експертизи.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої зазначено, що як вбачається з акту 2968 (повторно) від 09.04.2025р. комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації в розділі 2 «Загальна характеристика пошкоджень об`єкта» в графі «ймовірні причини пошкодження об`єкта» печатними літерами зазначено «обстріл». Тому є безпідставними доводи відповідача, що ймовірна причина пошкоджень зазначеного об`єкта нерухомого майна Комісією не була встановлена.

Також представник позивача зауважував на тому, що не надано доказів того, що до складу комісії було залучено фахівця, який здобув вищу освіту у галузі знань "Будівництво та архітектура", як того вимагає Порядок виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії Російської Федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою КМУ №473 від 19.04.2022 (далі - Порядок №473), на який відсилає Кабінетом Міністрів України постановою від 30.05.2023 № 600 Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затверджений постановою КМУ № 600 від 30.05.2023 (далі - Порядок № 600) та звернув увагу, що комісійне обстеження, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, відбулося майже через рік після звернення позивача із заявою про отримання компенсації. У акті зазначено, що акт складено повторно, однак про інший акт та попереднє обстеження відповідач замовчує. Отже, Звіт складений за результатами натурного обстеження зруйнованого будинку позивача, проведеного експертом з відповідним кваліфікаційним рівнем, є законним та обґрунтованим, тому мав бути врахований Комісією при прийнятті оскаржуваного рішення.

Представник відповідача 1 надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких посилався на те, що не допускається проведення обстеження об`єкта виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями без візуального обстеження. Висновки, зазначені у наданому заявником звіті технічного обстеження, не були підтверджені Комісією, тому у наданні компенсації заявнику було відмовлено на підставі виявлення недостовірних даних у заяві. Рішення Комісії є обґрунтованим відповідно до чинного законодавства. Додатково було зауважено, що на стор.3 абзац 4 Звіту №14/6-24-1 (ТО01:2994-4839- 2987-5886) вказано: "Будинок побудований в якості житлового будинку садибного типу і до руйнування використовувався для ведення підприємницької діяльності в якості дитячого садочку", що взагалі суперечить умовам надання компенсації та використання житлового будинку за своїм цільовим призначенням. Окрім того, як указував представник відповідача, уже пошкоджений будинок досить тривалий час знаходився без проведення консерваційних заходів для збереження будинку (що призвело до обвалу дерев`яного перекриття та внутрішнього оздоблення будинку внаслідок замокання) та запобігання його руйнування з моменту деокупації Ізюмської територіальної громади, що дає підстави трактувати, що гр. ОСОБА_1 ймовірно була зацікавлена в більших об`ємах пошкоджень будинку внаслідок дії атмосферних впливів і як наслідок отриманні більшої суми компенсації.

Крім того, представник відповідача1 надав до суду додаткові пояснення, де зазначав, що Комісією при обстеженні в натурі (на об`єкті) виявлено, що будинок дійсно має пошкодження будівельних конструкцій, але не зруйнований внаслідок бойових дій. У Звіті Солонського М.В. визначена категорія пошкоджень об`єкта, що суперечить фактичному стану будівлі, підтвердженому Актом комісійного обстеження №2968 від 09.04.2025 року, а також наявні у комісії результати фотофіксації на дату проведення обстеження. Таким чином, викладені у Звіті висновки не грунтуються на належних і достовірних даних, що ставить під сумнів об`єктивність та достовірність результатів експертизи. Представник відповідача вважав, що експерт М.В. Солонський склав Звіт про технічне обстеження виключно за фотографіями без особистого візуального обстеження - що є порушенням п. 3 розділу V Методики проведення обстеження та оформлення його результатів, затвердженої наказом Мінрозвитку від 06.08.2022 № 144.

Відповідач 2 позов також не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого навів доводи, що аналогічні до тих, що раніше зазначалися відповідачем 1.

Представник позивача надала до суду додаткові пояснення від 09.01.2026р., згідно яких наполягала на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачка згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 29.04.2003р. є власником домоволодіння АДРЕСА_3 , право на яке зареєстровано належним чином. Не є спірним між сторонами та обставина, що Ізюмська міська територіальна громада, в територіальних межах якої проживала ОСОБА_1 у власному будинку перебувала в зоні активних бойових дій в зв`язку з військовою агресією проти України. Ця обставина є загальновідомою.

30.05.2022 ОСОБА_1 стала на облік як внутрішньо переміщена особа в Івано- Франківській області в м. Коломия.

31.05.2024 ОСОБА_1 через застосунок "Дія" зареєструвала інформаційне повідомлення № ІП-31.05.2024-298540 про те, що будинок, власником якого вона є, за адресою: АДРЕСА_3 , був повністю зруйнований внаслідок збройної агресії російської федерації в Україні.

04.06.2024 ОСОБА_1 подала заяву № 3В-04.06.2024-110295 на отримання компенсації на відновлення зруйнованого об`єкту нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_3 .

14.06.2024 ОСОБА_1 замовила у ТОВ «АЗОВ-ГАРРЕТ» послугу з проведення обстеження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257 зі змінами, затвердженими постановою №423 від 05.04.2022; ДСТУ-Н Б В.1.2-18-2016 «Настанови щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану»; «Методика проведення обстеження та оформлення його результатів», затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 144 від 06.08.2022.

За результатами замовленої послуги експертом будівельним із кваліфікаційним рівнем "I категорія", який має кваліфікаційний сертифікат серії АЕ №006363 за спеціалізацією "технічне обстеження будівель і споруд класу наслідків (відповідальності) СС2 (середні наслідки)" Солонським Миколою Вікторовичем було проведено обстеження зазначеного вище об`єкту нерухомості та складено звіт № 14/6-24-1, який зареєстровано в ЄДЕССБ 18.06.2024 за номером ТО01:2994-4839-2987-5886 (далі - Звіт).

Згідно Звіту, копія якого надана до матеріалів справи, за результатами обстеження було виявлено наступні дефекти та пошкодження основних будівельних конструкцій і інженерної системи: зовнішні стіни та перегородки мають деформацію з порушенням вертикальності вибуховою хвилею, тріщини цегляного мурування, спричинені уламками боєприпасів, пошкодження дерев`яних конструкцій стін у зв`язку із постійним замоканням внаслідок руйнування покрівлі; руйнування перекриття вибуховою хвилею та у зв`язку із постійним замоканням внаслідок замокання покрівлі; руйнування кроквяної системи покриття уламками боєприпасів та вибуховою хвилею; повне руйнування покрівлі уламками боєприпасів та вибуховою хвилею; руйнування віконних і дверних блоків уламками боєприпасів та вибуховою хвилею; повне руйнування внутрішнього опорядження уламками боєприпасів, вибуховою хвилею та у зв`язку із постійним замоканням внаслідок руйнування покрівлі; усі інженерні мережі повністю зруйновані уламками боєприпасів, вибуховою хвилею та у зв`язку із постійним замоканням внаслідок руйнування покрівлі.

Відповідно до висновків Звіту, подальша експлуатація будинку неможлива, об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (аварійні об`єкти), необхідно виконати його демонтаж.

На вимогу суду відповідачем1 було надано копію акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 10.07.2024р., яким зафіксовано відповідні пошкодження.

Згідно наданих пояснень представник відповідача висновував, що первинний акт був складений без доступу до зовнішніх та внутрішніх приміщень об`єкта, що унеможливило встановлення обсягів, характеру пошкоджень та справжніх причин їх пошкодження. Доказів цього представник відповідача не навів.

Тим не менш, 09.04.2025 р. Комісією з обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, утвореної на підставі розпорядження начальника Ізюмської міської військової адміністрації від 24.09.2024 № 1805-ВС "Про затвердження складу комісії з обстеження об`єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації на території Ізюмської міської територіальної громади, та затвердження Положення про неї" (зі змінами, внесеними розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації від 13.01.2025 №0046-ВС), було проведено обстеження вищезазначеного об`єкту нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2003, про що складено акт комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 09.04.2025 №2968 (повторно), у якому зафіксовано пошкодження вказаного будинку у період з березня-квітня 2022 року з причин обстрілу, також відображено наступні характеристики пошкоджень об`єкта: пошкоджений фундамент; зовнішні стіни, фасад: частково зруйновані, мають трощений цегляної кладки, бокова стіна веранди має кутовий нахил; перекриття частково зруйновано внаслідок атмосферних виливів, дерев`яні конструкції даху частково пошкоджено, покриття зруйновано на 100%; внутрішні стіни/перегородки: замокання деревини у верхній частині, внутрішні оздоблення зруйновано внаслідок атмосферних виливів; вікна частково зруйновані, частково пошкоджені (мають ознаки значного зносу); інженерні мережі та обладнання зруйновані. За висновками комісії при візуальному огляді встановлено, що пошкоджено зовнішні, внутрішні стіни, вікна, дерев`яна конструкція. Зруйновано перекриття, шифер, вікна. Наявні пошкодження (руйнування) несучих і огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт по частковому демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій. Необхідне проведення технічного обстеження сертифікованими фахівцями, визначеними п.2 та 2-1 Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 257.

Рішенням № 044 від 18.07.2025р. засідання комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади було відмовлено позивачці ОСОБА_1 в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, що розміщується за адресою: АДРЕСА_3 з посиланням на підпункт 2 частини 6 статті 6 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23.02.2023 №2923-IX (далі - Закон №2923-IX).

При цьому, відповідач посилався на виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Розпорядженням начальника Ізюмської міської виконавчої адміністрації Ізюмського району Харківської області № 1086-ВС від 22.07.2025р. «Про затвердження рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади від 18.07.2025 № 044" затверджено спірне рішення, яким відмовлено у наданні компенсації зокрема за заявою № 3В-04.06.2024-110295 (п.1.13.).

На адвокатський запит представника позивача Ізюмська міська військова адміністрація надала відповідь від 16.10.2025р. № 2842-ВС, з якої вбачається, що комісією шляхом обстеження пошкодженого майна під час виїзду, про що складено Акт № 2968 від 09.04.2025р. з фото- та відеоматеріалами, що підтверджують стан об`єкта обстеження, встановлено розбіжності між даними в заяві та відомостями, зазначеними у Звіті №14/6-24-1 за результатами обстеження житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (ТО01:2994-4839-2987-5886), виготовленого ТОВ «АЗОВ-ГЕРРАТ», а саме : не встановлено та не підтверджено факт знищення житлового будинку саме внаслідок бойових дій.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України" (далі - Закон 2923-IX) цей Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до п.п. а) п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону 2923-IX, знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним, зокрема, квартири, інші житлові приміщення в будівлі, будинки садибного типу, садові та дачні будинки.

Відповідно до п.п. а) п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону 2923-IX, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є фізичні особи - громадяни України, які є, зокрема, власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2923-IX, заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території. Така заява подається під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня його припинення або скасування на території, на якій розташований (розташовувався) знищений об`єкт нерухомого майна.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону 2923-IX заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна може бути подана до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації: 1) в електронній формі - засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг; 2) у паперовій формі - через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса.

Частиною 5 ст. 4 Закону України №2923-IX встановлено, що подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна здійснюється незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) отримувача компенсації або місця розташування знищеного об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону України №2923-IX до заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна додаються: щодо знищеного об`єкта нерухомого майна, визначеного підпунктом "а" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об`єкта нерухомого майна, - копія документа, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно); копія документа (документів), що підтверджує (підтверджують) пріоритетне право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, - у разі наявності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна; документи (у тому числі матеріали фото- і відеофіксації) об`єкта нерухомого майна до/після знищення (за наявності).

Відповідно до ч. 16 ст. 4 Закону України №2923-IX, реєстрація заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна з присвоєнням реєстраційного номера в цьому Реєстрі.

Згідно ч. 17 ст. 4 Закону №2923-IX, заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна направляється на розгляд Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації, уповноваженої розглядати заяви про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна на відповідній території, автоматично програмними засобами Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Частиною 18 ст. 4 Закону 2923-IX заявник, який подав заяву про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна в електронній формі, автоматично засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг отримує повідомлення про реєстрацію поданої заяви.

Постановою КМУ від 21 квітня 2023 р. №381 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги єВідновлення (далі - Порядок 381).

Компенсація надається за умови, що об`єкт нерухомого майна був пошкоджений після набрання чинності Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 р. №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні (пункт 6 Порядку).

Положеннями пункту 7 Порядку 381 визначено, що для розгляду питання надання компенсації виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військовими адміністраціями населеного пункту або військово-цивільними адміністраціями населеного пункту (далі - уповноважений орган) утворюється комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Комісія є консультативно-дорадчим органом, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу. Уповноважений орган забезпечує дотримання комісією вимог цього Порядку. Положення про комісію, її персональний склад затверджуються уповноваженим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування", виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Главою 2 розділу 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, в галузі житлово-комунального господарства (стаття 30).

Згідно пункту 3 Порядку №381, отримувачем компенсації є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) або в інший спосіб, передбачений цим Порядком, заяву та є власником (співвласником) пошкодженого об`єкта, право власності якого підтверджено.

Пунктом 8 Порядку 381 передбачено, що Комісія відповідно до цього Порядку, зокрема:

- розглядає заяви;

- встановлює наявність/відсутність права та підстав для надання компенсації та пріоритетного права на отримання компенсації відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- приймає рішення про зупинення/поновлення розгляду заяви, надання/відмову в наданні компенсації відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пункту 12 Порядку №381, за результатами розгляду заяви комісія приймає рішення про надання/відмову в наданні компенсації та передає це рішення на розгляд уповноваженого органу не пізніше п`яти робочих днів з дати прийняття такого рішення. У рішенні про відмову у наданні компенсації обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Отже, за наслідками розгляду заяви комісія може прийняти рішення про відмову в задоволенні заяви, або наданні такої компенсації, однак таке рішення обов`язково має бути обґрунтованим, тобто в ньому мають бути вказані підстави для його задоволення чи відмови.

Так, надаючи оцінку доводам відповідачів, покладеним в основу прийняття спірних рішень, суд зауважує, що останні посилалися на свою незгоду із Звітом, який був складений експертом за результатами обстеження житлового будинку, що належить позивачці, по вул. Харківській,7 в с. Забавне Ізюмського району Харківської області. Відповідач 1, зокрема, вважав, що даний Звіт складено лише за фотозображеннями без реального обстеження на місцевості, що не відповідає встановленим вимогам. Таким чином, з урахуванням наведеного, відповідач посилався на невідповідність поданої позивачкою заяви про отримання компенсації за знищене (пошкоджене) майно та зауважував, що відсутніми є докази того, що будинок було знищено саме внаслідок бойових дій (влучання снаряду).

Суд з такими доводами не погоджується, та зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 4 Закону № 2923-ІХ, до заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна додаються:

1) щодо знищеного об`єкта нерухомого майна, визначеного підпунктом "а" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є власник об`єкта нерухомого майна, - копія документа, що підтверджує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, якщо право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

2) щодо знищеного об`єкта будівництва, визначеного підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є замовник будівництва, - копія документа, що підтверджує право на виконання будівельних робіт (за наявності), у разі якщо в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відсутні відомості про право на виконання будівельних робіт;

3) щодо знищеного об`єкта будівництва, визначеного підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону, у разі якщо отримувачем компенсації є особа, відмінна від замовника будівництва:

а) копія договору або іншого документа, що підтверджує придбання неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об`єкт, - у разі подання заяви особами, визначеними підпунктом "в" пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону;

б) копія договору або іншого документа, що підтверджує інвестування/фінансування будівництва об`єкта, та документ, що відповідно до законодавства підтверджує сплату грошових коштів за такий об`єкт, - у разі подання заяви особами, визначеними підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону;

4) щодо знищеного об`єкта нерухомого майна членів житлово-будівельних (житлових) кооперативів, які викупили об`єкт нерухомого майна, визначений пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону, але не оформили право власності на нього, - копія документа, що підтверджує, що громадянин України є членом житлово-будівельного (житлового) кооперативу та викупив такий об`єкт, сплативши за нього повну вартість;

5) копія свідоцтва про право на спадщину щодо компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна - у разі подання заяви спадкоємцем особи, визначеної підпунктами "а"-"ґ" пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону;

6) копія документа (документів), що підтверджує (підтверджують) пріоритетне право на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, - у разі наявності пріоритетного права на отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

7) документи (у тому числі матеріали фото- і відеофіксації) об`єкта нерухомого майна до/після знищення (за наявності).

Документи, визначені цією частиною, засвідчуються особистим підписом заявника або його електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX від 23.02.2023, підставами для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна є подання заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна особою, яка не може бути отримувачем компенсації відповідно до цього Закону або не має повноважень для подання заяви.

В той же час, частиною 3 статті 2 Закону №2923-IX від 23.02.2023 встановлено, що отримувачами компенсації не можуть бути:

1) особи, до яких застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції";

2) особи, які мають судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини Кримінального кодексу України;

3) спадкоємці щодо пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна, які належали за життя спадкодавцям, визначеним пунктами 1 і 2 цієї частини.

Аналогічний перелік осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації за знищене/ пошкоджене майно, встановлено пунктом 4 Порядку №381.

Судом встановлено, що позивач є власником зазначеного вище житлового будинку, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Дана обставина не є спірною між сторонами.

Матеріалами справи не встановлено, а відповідачами не доведено, що позивач є особою, до якої застосовано санкції відповідно до Закону України "Про санкції"; не є особою, яка має судимість за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених розділом I "Злочини проти основ національної безпеки України" Особливої частини КК України; не є спадкоємцем вищезазначених осіб.

Тобто, позивач не входить до переліку осіб, які не можуть бути отримувачами компенсації відповідно до приписів Закону №2923-IX від 23.02.2023, а тому рішення про відмову йому в наданні компенсації на підставі п. 1 ч. 6 ст. 6 Закону 2923-IX є протиправним, таким, що суперечить приписам чинного законодавства. Ним було надано заяву встановленої форми, яка містила належні та вичерпні відомості щодо об`єкту нерухомого майна, у зв`язку із пошкодженням якого заявниця просила надати їй компенсацію.

Відповідачі не повідомили суду які саме недостовірні відомості містила, на їх думку, подана ОСОБА_1 заява про надання компенсації.

Згідно наявних матеріалів справи 09.04.2025р. було складено акт комісійного обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_3 саме як об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, про що зазначено в самому акті. Таким чином, слід виходити з того, що в разі коли зазначений об`єкт був пошкоджений внаслідок інших причин, підстави для складання акту були б відсутніми.

Стосовно посилань відповідача 1 на його фактичну незгоду із Звітом оцінки технічного стану і експлуатаційної придатності житлового будинку, суд зауважує, що зазначений Звіт не визначено ст. 4 Закону № 2923-ІХ як обов`язковий документ при поданні заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а наведені підстави не узгоджуються із зазначеними в оскаржуваному рішенні підставами для відмови ОСОБА_1 у наданні компенсації.

Крім того, відповідач 1 згідно наведених вище положень Закону №2923-IX не наділений повноваженнями з надання оцінки цьому технічному документу, а його недоліки не визначено тією нормою Закону №2923-IX , на яку посилався відповідача, як підставу для відмови у наданні компенсації за пошкоджене нерухоме майно.

Додатково слід зауважити, що зазначаючи про недоліки вказаного Звіту, відповідач 1 керувався власними припущеннями, зокрема тими, за якими він вважав, що Звіт складено виключно за фотографіями без особистого візуального обстеження. Наведене спростовується змістом дослідженого судом Звіту, який містить інформацію, що метод виконання робіт по обстеженню - натурне обстеження конструктивних елементів. Також слід указати і на те, що відповідачем в обгрунтування своїх доводів про невідповідність складеного Звіту встановленим вимогам, не надано належних та допустимих доказів, якими такі доводи підтверджено та, зокрема, доказів технічного характеру.

Що стосується посилань на те, що житловий будинок використовувався як дитячий садочок, а також доводів представника позивача на їх спростування, суд зауважує, що дана обставина не має значення для вирішення цієї справи, оскільки не змінює тієї обставини, що житловий будинок, про який іде мова, належить позивачці на праві приватної власності. Підставою для відмови у наданні спірної компенсації вказана обставина не слугувала.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні № 044 від 18.07.2025р. відповідач посилався на відмову у наданні компенсації на підставі п. 2 ч. 6 ст. 6 2923-IX (виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна), чого в даній справі не встановлено. Однак, поряд із підставою для відмови в наданні компенсації на підставі п. 2 ч. 6 ст. 6 Закону №2923-IX при розгляді справи фактично вказував на іншу підставу, яка не передбачена цією нормою, а саме: у зв`язку з тим, що, на думку комісії, звіт про обстеження об`єкта не відповідає встановленим вимогам, а об`єкт було пошкоджено не у наслідок бойових дій. При цьому, а ні в рішенні комісії № 044 від 18.07.2025р., а ні у рішенні про його затвердження від 22.07.2025р. № 1086-ВС жодних фактичних обгрунтувань ухваленого рішення не міститься.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд акцентує увагу й на тому, що суб`єкт владних повноважень повинен належним чином мотивувати своє рішення (висновок). Це дає можливість зацікавленому суб`єкту, чиїх прав, свобод та інтересів воно стосується, оскаржити таке рішення до суду й визначити підстави позову, обґрунтувати свої вимоги. Недотримання суб`єктом владних повноважень вимог стосовно обґрунтованості прийнятого ним адміністративного акта свідчить про недотримання визначених у частині другій статті 2 КАС критеріїв, серед яких закріплено вимоги до владних суб`єктів діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Окрім цього, в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судові практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим).

Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions)

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21, у якій Суд звертав увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Отже, Верховний Суд визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Суд наголошує, що наведена фактична підстава відмови у виплаті позивачці компенсації відсутня в оскаржуваному рішенні Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Тобто, вказана підстава не була досліджена під час вирішення питання про відмову або наданні такої компенсації, не зазначена та не покладена в основу прийняття спірного рішення, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України позбавляє права відповідача як суб`єкта владних повноважень посилатися на таку підставу як на підставу прийняття спірного рішення.

Доводи відповідачів про те, що будинок був пошкоджений не у наслідок бойових дій не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи та, крім того, не спростовують висновки суду в частині прийняття невмотивованого рішення.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії про відмову у наданні компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Комісії повторно розглянути заяву позивачки, суд зауважує, що згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконані всі умови, передбачені законодавством.

Враховуючи, що відповідачем 1 не досліджено всі обставини, викладені у заяві, не прийнято належним чином вмотивоване рішення про відмову або про надання компенсації, суд доходить висновку про наявність , в цьому випадку, певної дискреції Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.

Як наслідок, суд доходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Комісії повторно розглянути подану заяву фізичної особи ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Що стосується позовних вимог, звернутих до відповідача 2, то вони також підлягають задоволенню, як похідні, оскільки у відповідача 2 були відсутні підстави для затвердження рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади від 18.07.2025 № 044 за заявою ОСОБА_1 , як такого, що було прийнято необгрунтовано. Без задоволення цієї позовної вимоги повний та належний захист прав позивачки у виниклих правовідносинах не буде належним та не забезпечуватиме принцип ефективності судового захисту.

Разом з тим суд зауважує, що оскаржуване розпорядження начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 22.07.2025р. № 1086-ВС підлягає скасуванню лише в частині, яка стосується позивачки, а саме пункт 1.13, що згідно формулювання позовних вимог належним чином не відображено в достатній мірі та на чому суд вважає за необхідне наголосити в судовому рішенні з метою досягнення належного сприйняття судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади № 044 від 18.07.2025р. про відмову в наданні компенсації за заявою про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 (заява 3В-04.06.2024-110295 від 31.05.2024);

Визнати протиправним та скасувати п. 1.13. розпорядження начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 1086-ВС від 22.07.2025р. «Про затвердження рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади від 18.07.2025 № 044»; в іншій частині залишити зазначене розпорядження без змін;

- зобов`язати комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, які розташовані на території Ізюмської міської територіальної громади, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, а саме : житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , з урахуванням правових висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (код ЄДРПОУ 44893979) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень, 96 коп.)

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров