Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №440/14272/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14272/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набутих коштів у розмірі 180890,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача вказано, що після проведеної перевірки щодо нарахувань всіх видів грошового забезпечення відповідача було виявлено у шаблоні розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям у формулі замість 4% зазначено внаслідок чого надмірно нараховано та виплачено бюджетні кошти солдату ОСОБА_1 у розмірі 180 890,17 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/14272/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що доказів наявності рахункової помилки (математична помилка при підрахунку суми) позивачем не надано. Недобросовісності відповідача під час отримання вищевказаних коштів належними і допустимими доказами не підтверджено. З усього вищевикладеного вбачається, що діючим законодавством України чітко визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби. Разом з тим, у даному випадку позивачем взагалі не надано до суду доказів наявності рахункової помилки (математичної помилки при підрахунку суми). Більше того, вказані нарахування та виплата здійснена у чіткій відповідності до наказу командира військової частини (по стройовій) від 04.09.2025 року №261 де вказана сума до виплати становить 218 624 грн.81 коп. За таких умов, вказані твердження позивача про збій програмного забезпечення, технічної помилки не підтверджуються жодним доказом, що свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №65 від 18.03.2022 громадянина України ОСОБА_1 призначено майстром обслуги регламенту засобів зв`язку цеху регламенту та ремонту, ВОС-769244А та присвоєно військове звання солдат /а.с.11/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 №261 солдата ОСОБА_1 , майстра обслуги регламенту засобів зв`язку цеху регламенту та ремонту 04.09.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Наказано виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту розділу XXXІІ Порядку та Порядку та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, в розмірі 218 624 гривні 81 копійка.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2025 №247 призначено проведення службового розслідування за фактом невірно нарахованої вихідної допомоги при звільненні солдату ОСОБА_1 , солдату ОСОБА_2 , солдату ОСОБА_3 /а.с.19/.

Актом службового розслідування від 08.10.2025 /а.с.20-27/ встановлено, що Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з стройової частини)ю від 04 09.2025 №261 зв`язку зі звільненням з військової служби у запас солдатів військової служби за призовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 04.09.2025 їх було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Солдату ОСОБА_1 було виплачено:

щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальні результати служби, передбачену розділом ХVІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі і— Порядок), відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 N 156/уд, у розмірі 535 відсотків посадового окладу вересня 2025 року (включно);

щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмір відсотків до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки вислугу років по 04 вересня 2025 року (включно). Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 23 (двадцять три) дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 30 (тридцять) днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік;

грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, передбачену розділом ХХІІІ Порядку, в розмірі 21329 (двадцять одна тисяча триста двадцять дев`ять гривень 25 копійок.

матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2025 рік, передбачену розділом XXIV Порядку, в розмірі 21329 (двадцять одна тисяча триста двадцять дев`ять) гривень 25 копійок;

одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 4 розділу XXXI Порядку та Порядку та умовами виплати одноразової грошової допомоги У разі звільнення військовослужбовців, призваним на військову службу за призовом зв`язку за мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, в розмірі 218 624 (двісті вісімнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) гривні 81 копійка, в тому числі військовий збір 3279 (три тисячі двісті сімдесят дев`ять) гривень 36 копійок в той час як сума вихідної допомоги при звільненні мала складати 34979 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 97 копійок, в тому числі військовий збір — 524 (п`ятсот двадцять чотири) гривні 69 копійок.

Під час самоконтролю, який було проведено 06.09.2025 ОСОБА_4 щодо нарахувань всіх видів грошового забезпечення було виявлено переплату вихідної допомоги при звільненні військовослужбовців шляхом рахункової (технічної) помилки, оскільки це сталося через те, що протягом визначеного періоду персональний комп`ютер ОСОБА_4 працював нестабільно та після проведеної діагностики несправностей нею було виявлено у шаблоні розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям у формулі замість « 4%»-« 1/4».

З пояснень ОСОБА_4 даний шаблон використовувався для розрахунку військовослужбовців, які призвані на військову службу під час мобілізації та звільнялися з військової служби. Дана рахункова помилка виникла внаслідок некоректної роботи ПЕОМ протягом певного часу.

12.09.2025 за вих№602/3881 на адресу відповідача направлено повідомлення з проханням про повернення коштів в добровільному порядку протягом 5 робочих днів з дняотримання даного листа на розрахунковий рахунок військової частини НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 180 8903,17 грн./а.с.15/.

Відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму безпідставно набутих коштів, у зв`язку з чим Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом першим статті 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», статтями 1, 10 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно з статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

Відповідно до пунктів 4,5 розділу ХХХІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі – Постанова № 460).

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад),- щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пунктами 1,4 Постанови № 460 зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби після прийняття рішення про демобілізацію (крім військовослужбовців строкової військової служби) (далі — військовослужбовці), виплачується одноразова грошова допомога (далі — допомога) в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Під час розгляду справи судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення відповідача, а саме одноразова грошова допомога у разі звільнення військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією та звільняються із служби.

Судом встановлено, що місячне грошове забезпечення (без урахування винагород), на яке має право відповідач на день звільнення, тобто на 04.09.2025 становить 21329,25 грн, що підтверджено розрахунково-платіжною відомістю № 41 та №53 та не оспорюється відповідачем. /а.с. 47-48/.

Також, матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами, що вислуга років станом на 04.09.2025 солдата ОСОБА_1 становить 03 роки 05 місяців 16 днів. /а.с.12/.

Таким чином, одноразова грошова допомога у разі звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 повинна була становити 34979,97 (21329,25 грн *4%)*(12*3+5 місяців).

Однак, позивачем одноразова грошова допомога у разі звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 нараховано та виплачено у розмірі 218 624,81 грн.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивачем надмірно нараховано відповідачу одноразову грошову допомога у разі звільнення у розмірі 180890,17 грн (218 624,81грн – 34979,97 грн).

Як вже наголошувалося судом, безпідставно набуті грошові кошти підлягають поверненню у разі: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

У матеріалах справи відсутні докази недобросовісності з боку відповідача.

Водночас, позивач у позові наполягає на наявність рахункової помилки з боку позивача при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме: помилки у шаблоні формули розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям замість 4% зазначено .

Здійснюючи обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення відповідача із вказаною помилкою, суд зазначає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення відповідача становить 218624,81 грн (21329,25/4)* (12*3+5), тобто вказана сума узгоджується із сумою виплаченою відповідачу.

Суд зауважує, що існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Аналогічний правові висновки міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.02.2022 року по справі №1.380.2019.003363, 11.02.2020 року у справі №816/502/16.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53) Європейський суд з прав людини висловив позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Таким чином, враховуючи, що розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення відповідача обчислений в розмірі 1/4 місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, замість 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, суд приходить до висновку про те, що за результатами даного судового розгляду було доведено поза розумним сумнівом наявність рахункової помилки з боку позивача при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.

При прийнятті рішення у цій справі суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набутих коштів у розмірі 180890,17 грн (сто вісімдесят тисяч вісімсот дев`яносто гривень сімнадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.В. Костенко