Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №420/17048/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17048/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100ШИН+» до Одеської митниці, про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100ШИН+» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000332; визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA500500/2025/000202/2 від 23.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів Одеська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 06.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якій зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Одеська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Представник позивача надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Зазначив, що позивачу було надано докази у підтвердження вартості перевезення. Будь-яких інших витрат, окрім зазначених у довідці про транспортні витрати, пов`язаних з транспортуванням, експедируванням, навантаженням позивач не поніс. Послуги страхування під час перевезення товару морським транспортом експедитором не надавались. Вважає, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження транспортних витрат. Наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог.

Відповідач в свою чергу до суду надав заперечення на відповідь на відзив, у яких наголосив на правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

13.06.2024 між ТОВ « 100 ШИН+ » (покупець) та «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED, Тайланд (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №100SH – PRIHUAYI 2024, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати товар – вантажні шини, легкові шини, диски в асортименті, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід`ємною частиною цього Контракту.

Кількість товару за кожним постачанням зазначено в Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної постачання товару.

Вартість товару за кожної поставки вказується в Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки Товару. Ціна поставки визначається відповідно до того, на яких умовах «Інкотермс 2010» вона була виставлена продавцем. Загальна сума контракту становить 2 000 000,00 доларів США та визначається Комерційними Інвойсами до кожної конкретної поставки товару.

Базовими умовами поставки за цим контрактом є умови, зазначені у Рахунку-проформі та Комерційному Інвойсі. Умови постачання мають відповідати правилам «Інкотермс 2010». Термін доставки товару зі складу Продавця до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення замовлення Покупцем. Строк поставки кожної партії Товару на територію України не повинен перевищувати 120 (сто двадцять ) календарних днів з дати проведення Покупцем передоплати за партію товару. Якщо передплата передбачена умовами договору.

Покупець здійснює оплату за Товар Продавцю банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця. Порядок оплати Товару визначається у Рахунку-проформі на кожну поставку товару. Продавець повідомляє Покупця про відвантаження товару пересиланням Покупцю копії коносаменту.

Постачання товару супроводжується такими документами: - контрактом -1 копія завірена печаткою Покупця; - комерційним інвойсом -1 оригінал; - пакувальним листом -1 оригінал; - повний,комплект чистих бортових коносаментів - 3 оригінали, 3 копії.

Прийом-здавання товару проводиться за кількістю та якістю, відповідно до товаросупровідних документів, і здійснюється на складі покупця.

Покупець повинен письмово протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару повідомити продавця про можливе недопостачання товару, згідно з Комерційним Інвойсом. У разі, якщо товар згідно з Комерційним Інвойсом був поставлений не в повному обсязі, Продавець зобов`язується протягом: 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення про недопостачання товару відшкодувати вартість недопоставленого товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Покупця. Усі пов`язані з цим банківські витрати несе Продавець.

У разі несвоєчасного постачання, терміни якого обумовлено у п.п. 4.2. Продавець виплачує Покупцеві пеню у розмірі 0,5% (за перші два ніжні прострочення і, та 1% за кожний наступний тиждень від суми передоплати за кожний день прострочення.

У разі якщо у зв`язку з простроченням відвантаження товару до Покупця були застосовані штрафні санкції з боку державних, контролюючих органів України, Продавець зобов`язаний відшкодувати Покупцю, сплачені штрафні санкції.

Продавець зобов`язаний сплатити нараховану пеню або сплачені Покупцем штрафні санкції протягом 7 банківських днів з моменту отримання обґрунтованої претензії від Покупця.

Товар відвантажується, без пакування. Якщо інше ще зазначено у пакувальному листі.

Відповідно до умов договору на підставі Рахунку - проформи №0030098786202500601 від 09.01.2025, ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату банківський платіжний документ № 57 від 21.01.2025.

Відповідно до комерційного інвойсу № 2025040212 від 07.02.2025 сторони узгодили поставку на партію товару. Загальна кількість товару в партії складає 232 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (LAEM CHABANG) становить 29694,94 Доларів США.

Декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Одеської митниці електронну митну декларацію №25UA500500012836U2 від 21.04.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Згідно графи 12 декларації - вартість поставки 1 453 878,32 грн, визначена за першим методом.

На підтвердження застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивачем разом з декларацією було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 07.02.2025;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) 0030098786202500601 від 09.01.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 2025040212 від 07.02.2025;

- Коносамент (Bill of lading) 250200002901 від 12.02.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 6445 від 19.04.2025;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CO2025-99K-00037021 від 14.02.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару 57 від 21.01.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ1 від 18.04.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 17.04.2025;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 07.02.2025;

- Розрахунок ціни (калькуляція) 2025040212 від 07.02.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 100SH– PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024

- Договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024;

- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами UA.PN.191.3870-24 від 11.12.2024;

- Інші некласифіковані документи (Заявка до договору) №00045908 від 23.01.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення A00071680219142 від 07.02.2025

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу митного органу, листом від 23.04.2025 були надані пояснення, у яких щодо виявлених невідповідностей декларант зазначив, що: 1. наявність на рахунку-фактурі, коносаменті, копії митної декларації країни відправлення печатки компетентних митних органів нормами, міжнародного законодавства не передбачено; 2. інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо (окрім зазначених в довідці про транспортні витрати) ТОВ « 100ІШШ+» не ніс; 3. ТОВ « 100 ШИІТ» були надані до митного оформлення всі товаропровідні документи. До митного оформлення були надані Довідки (повідомлення) про транспорт виграти що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до пункту призначення. Інших витрат, щодо транспортування, навантаження (вивантаження), експедиторських витрат, тощо, окрім тих, що зазначені в довідках (повідомленнях) про транспортні витрати ТОВ « 100 ШШЇ+»- не ніс; 4. Позивач здійснив оплату в розмірі більшому, ніж це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору, оскільки ТОВ « 100 ШИН-» та постачальник товару мають довготривалі стосунки, а сума переплати буде врахована Постачальником при майбутніх поставках; 5. прайс-лист містить комерційну пропозицію Постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців. До того ж прайс-лист є документом довільної ферми, що має додатковий інформативний характер, та не, є обов`язковим (виключним) документом, який підтверджує митру вартість товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу.

Додатково, декларантом разом з поясненнями були надані банківський платіжний документ 21.01.2025 № 57 з печаткою банку, та вказав, що відповідно до п.3 ст.53 МКУ, виписка з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та також висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини надаються за наявності. Водночас, ТОВ « 100 ШИН+» не має в наявності указаних документів. Більше документів надавати не буде.

За результатами розгляду митної декларації №25UA500500012836U2 від 21.04.2025 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000202/2 від 23.04.2025, у якому в графі 33 зокрема зазначено наступне:

«...До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів, що була визначена декларантом за основним методом визначення митної вартості були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 13.06.2024 № 100SH–PRIHUAYI 2024, рахунок-фактура (інвойс) від 07.02.2025 №2025040212, B/L від 12.02.2025 № 250200002901, банківський платіжний документ, що стосується товару від 21.01.2025 № 57, копія митної декларації країни відправлення від 07.02.2025 № A00071680219142 та інші товаросупровідні документи.

…Встановлено факт спрацювання профілів ризику системи управління ризиками та генеруванням митних формальностей за кодами 105-2, 106-2 щодо можливого заниження митної вартості товарів та в інші способи, передбачені МКУ.

...Так у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, коносамент, копія митної декларації країни відправлення ) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, щодо дати прибуття транспортного засобу у іноземний порт призначення та видачу контейнера власнику вантажу з борта морського судна. Відсутня інформація щодо вартості зберігання, експедирування та декларування вантажу у іноземному порту, а також за понесені додаткові портові витрати (портові збори (послуги: лоцмана, використання причалу), агентські послуги та інше). Відсутні у пакеті документів наданих до митного оформлення інші коносаменти, відповідно до яких здійснювалось перевезення вантажу та які не були надані до митного оформлення у порушення статті 335 МКУ. Митному органу України такі документи до митного оформлення не надавалась, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару; у митного органу наявна інформація про перевантаження товару але відсутні документи, підтверджуючи витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що унеможливлює обчислення повноти включення даної складової митної вартості при формуванні заявленої декларантом ціни товару. Зазначене свідчить про не включення декларантом до митної вартості всіх витрат (складових митної вартості), зокрема, визначених пунктом 6 частини десятої статті 58 Кодексу. Таким чином, декларантом невірно проведено розрахунок митної вартості, що з урахуванням пункту 1 частини 6 статті 54 Кодексу є підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю; у банківському платіжному документі, що стосується товару зазначено суму 29 850,76 дол США яка вища, ніж у декларації наданої до митного оформлення; згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат. Згідно товаросупровідних документів (коносаменту) вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем у порту вивантаження, але ніякі банківські платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались, що ставить під сумнів факт сплати за морське перевезення вантажу та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів; та інше. Таким чином виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені помилкові або недостовірні відомості щодо складових митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення. У прайс листі б/н від 07.02.2025 зазначено інші артикули ніж вказано у інвойсі від 07.02.2025 № 2025040212; у наданому банківському платіжному документі від 21.01.2025 № 57 відсутні відомості про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями або печатки банка які б засвідчували про проведення даної операції; З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ пропонуємо надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

23.04.2025 декларантом ТОВ "100 ШИН+" було надіслано: банківський платіжний документ, що стосується товару від 21.01.2025 № 57 та лист від 23.04.2025 № б/н, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості – другорядний: резервний метод.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим : товар 1 – становить 3,1004 дол. США/кг (МД від 27.11.2024 № 24UA400070004555U7) ніж заявлено декларантом 2,4632 дол. США/кг.».

За наведених підстав Одеською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000332.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та картку відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).

При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).

Частиною 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару.

Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи, для митного оформлення товару, що надійшов від Компанії HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED», Таїланд на виконання контракту №100SH – PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024 (Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, тип протектора дорожний(всесезонний), позивачем надано Одеській митниці митну декларацію (МД) №25UA500500012836U2 від 21.04.2025 та ряд документів, що підтверджують вид, кількість та ціну поставленого товару. Зокрема, такими документами є: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 07.02.2025; рахунок-проформа (Proforma invoice) 0030098786202500601 від 09.01.2025; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 2025040212 від 07.02.2025; коносамент (Bill of lading) 250200002901 від 12.02.2025; автотранспортна накладна (Road consignment note) 6445 від 19.04.2025; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) CO2025-99K-00037021 від 14.02.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару 57 від 21.01.2025; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ1 від 18.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 17.04.2025; прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 07.02.2025; розрахунок ціни (калькуляція) 2025040212 від 07.02.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) 100SH– PRIHUAYI 2024 від 13.06.2024; договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024; документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами UA.PN.191.3870-24 від 11.12.2024; інші некласифіковані документи (Заявка до договору) №00045908 від 23.01.2025; копія митної декларації країни відправлення A00071680219142 від 07.02.2025.

Вказані документи є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.

Суд зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що кількість, асортимент товару та його вартість були погоджені в інвойсі.

На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для визначення його митної вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.

Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

Суд наголошує, що в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, що на думку суду не відповідає дійсності.

З приводу зауваження митниці про відсутність інформації щодо вартості зберігання, експедирування та декларування вантажу у іноземному порту, а також за понесені додаткові портові витрати (портові збори (послуги: лоцмана, використання причалу), агентські послуги та інше), суд звертає увагу, що умовами поставки оцінюваної партії Товару є FOB (LAEM CHABANG) «Інкотермс 2010», про що зазначена у поданих до митного оформлення документах.

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.

За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту (п.А.2).

Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження (п.А.6.).

Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Зважаючи на той факт, що поставка товару заявленого до митного оформлення здійснювалася на умовах FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс 2010», що покладають на продавця всі витрати в порту призначення (іноземному порту) в тому числі, але не виключно додаткові портові витрати (портові збори (послуги: лоцмана, використання причалу), агентські послуги та інше) зауваження відповідача щодо ненадання позивачем документів на підтвердження витрат в порту відправлення (іноземному порту ) є необґрунтованими, позаяк позивач такі витрати не поніс.

З приводу зауваження митного органу про відсутність у пакеті наданих декларантом позивача документів до митного оформлення інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення вантажу, та які не були надані до митного оформлення у порушення статті 335 МКУ, суд, дослідивши матеріали справи зауважує, що до митного оформлення , у спірному випадку, був наданий Коносамент (Bill of lading) №250200002901 від 12.02.2025.

Також, згідно листа-поясненням б/н від 23.04.2025, відповідачу було повідомлено про відсутність інших документів у позивача, окрім банківського платіжного документу 21.01.2005 №57 з печаткою банку, який додатково було надано митниці.

Тобто, будь-яких інших Коносаментів у позивача в наявності не має, та відповідач жодним чином не довів, що позивач мав ще інші окрім наданого коносаменти, які між тим до митниці не надав.

Крім того, суд приймає до уваги доводи позивача з посиланням на ст.53 МК України, яка не визначає коносамент документом, який підтверджує митну вартість товару. За загальним визначенням коносамент це товаророзпорядчий документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу. За своїм функціональним призначенням коносамент є розпискою судновласника, яка свідчить, що певні товари у зазначеній кількості та стані навантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення, або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення. Отже, фактично коносамент підтверджує наявність договору морського перевезення, а не митної вартості імпортованого товару.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що описане відповідачем зауваження жодним чином не стосується неможливості визнання задекларованої митної вартості та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також, суд оцінює критично і зауваження митниці про відсутність документів, підтверджуючих витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що унеможливлює обчислення повноти включення даної складової митної вартості при формуванні заявленої декларантом ціни товару, що нібито свідчить про не включення декларантом до митної вартості всіх витрат (складових митної вартості), зокрема, визначених пунктом 6 частини десятої статті 58 Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до пп.6 п.2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, до митного оформлення була надана на підтвердження транспортних та допоміжних витрат за маршрутом LAEM CHABANG (Таїланд) до пп Чорноморськ (Україна) Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 17.04.2025, що містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат: - з пункту відправлення порт LAEM CHABANG (Таїланд) до порту Чорноморськ (Україна), містить номер контейнеру (TCKU6466445), містить номер коносаменту (250200002901) що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, поданими до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема:

1.Договір (контракт) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024, укладений з ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ», за умовами якого перевізник бере на себе зобов`язання за винагороду, визначену в п. 3 цього Договору від свого імені та/або від імені Клієнта, за дорученням і за рахунок Клієнта за винагороду виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським, наземним, ж/д та авіа транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та погоджені в Заявках до цього Договору, переписках між Сторонами. Відповідно до п. 2.3.5 договору експедитор має право залучати для виконання зобов`язань за цим Договором третіх осіб, при цьому Експедитор несе відповідальність за дії залучених осіб, як за свої власні.

2.Рахунок на оплату вартості перевезення № ТФ1 від 18.04.2025.

3.Банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення № 15816 від 29.04.2025.

Довідка про транспортні витрати № Б/Н від 17.04.2025, Договір (контракт) на перевезення 26092024_4 від 26.09.2024 та Рахунок на оплату вартості перевезення № ТФ1 від 18.04.2025 були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Оскільки банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення № 15816 від 29.04.2025 був оформлений після завершення митного оформлення товарів згідно з умовами ведення позивачем господарської діяльності та умовами договору, тому з об`єктивних причин зазначений документ не міг бути поданий до митного оформлення.

Суд враховує, що Митним кодексом України не визначено яким конкретно документом має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є належним доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, тощо позивач не ніс, про що зазначив у листі поясненнях від 23.04.2025 року.

З огляду на викладене вище, суд також вважає безпідставними і зауваження митниці про відсутність банківських платіжних документів щодо сплати вартості фрахту.

З приводу невідповідності суми, зазначеної у банківському платіжному документі, що стосується товару - 29 850,76 дол США, сумі, вказаній у декларації наданої до митного оформлення, суд звертає увагу, що умовами зовнішньоекономічного контракту передбачено, укладеного позивачем з Компанією HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED, Тайланд передбачалось, що за цим контрактом Продавець зобов`язується Передати товар –ВАНТАЖНІ ШИНИ, ЛЕГКОВІ ШИНИ, ДИСКИ в асортименті а Покупець - прийняти та оплатити Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід`ємною частиною цього Контракту.

Загальна сума контракту становить 2 000 000,00 (два мільйони і доларів США і визначається Комерційними Інвойсами, до кожної конкретної поставки товару.

Вартість даної поставки товару згідно Інвойсу становила 29694,94 доларів США.

Згідно банківського платіжного документу №57 від 21.01.2025, позивачем було сплачено - 29 850,76 доларів США. Тобто, товар, який надійшов від Компанії HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED, Тайланд, за цією поставкою був оплачений повністю.

Суд також приймає до уваги пояснення позивача, зазначені ним у позові, згідно яких, оскільки умовами контракту передбачались довготривалі стосунки з Компанією HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED, Тайланд, сума переплати буде врахована Постачальником при майбутніх поставках, що узгоджено з Постачальником (HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED). Зазначені пояснення також надавали до митниці у листі б/н від 24.01.2025.

Відповідачем не доведено, що наданий банківський документ, яким підтверджено 100% оплату партії товару, яку отримав позивач за цією поставкою, стосується іншої поставки товару, тощо.

Крім того, відповідно до статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.

Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018р. по справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору.

Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Посилання митниці про те, що у прайс листі б/н від 07.02.2025 зазначено інші артикули ніж вказано у інвойсі від 07.02.2025 № 2025040212 також спростовуються зібраними у справі документами, які також надавались до митного оформлення.

Так, до митного оформлення був наданий Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 07.02.2025, виданий постачальником товару «HUAYI GROUP (THAILAND) COMPANY LIMITED» який містить комерційну пропозицію постачальника необмеженому колу заінтересованих покупців. При цьому, відображена у прайс-листі найменування та вартість товарів, в повній мірі відповідає найменуванню та вартості, що визначена у Інвойс №2025040212 від 07.02.2025.

Слід зазначити, що прайс-лист є документом довільної форми, законодавство не встановлює вимог щодо його оформлення, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару. Крім того, прайс-лист не є обов`язковим документом для визначення митної вартості у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України.

Щодо відсутності у наданому банківському платіжному документі від 21.01.2025 № 57 відомостей про ID ключі виконавців надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операцій за такими платіжними інструкціями або печатки банка які б засвідчували про проведення даної операції, суд зазначає, що до митного оформлення був наданий банківський платіжний документ № 57 від 21.01.2025 (SWIFT-повідомлення), яким, як вже вказувалось вище, підтверджено 100% передплату за поставлений товар (партію).

У свою чергу, вимоги до SWIFT-повідомлень встановлено в міжнародному стандарті у відповідності до положень ДСТУ ISO 15022-2:2004 Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень, затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 258 від 15.11.2004 р. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені відповідні поля, в тому числі зазначено код відправлення.

У наданому електронному повідомленні SWIFT документ № 57 від 21.01.2025 міститься посилання на контракт, зазначено дату операції, суму операції в доларах США та найменування банку відправника і банку отримувача. При цьому чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT-повідомленні. Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року (справа №826/9719/16, провадження №К/9901/16498/18).

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.

Крім того, разом із листом пояснення ТОВ «100 ШИН +» № б/н від 23.04.2025 до митного оформлення був наданий банківський платіжний документ № 57 від 21.01.2025 з печаткою банку.

Таким чином на дату винесення оскаржуваного рішення у відповідача був наявний банківський платіжний документ № 57 від 21.01.2025 з печаткою банку.

Положеннями МК України, визначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Частиною 3 ст. 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У спірному ж випадку, у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей та ними підтверджувалися числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованими в частині наявності підстав для застосування другорядного методу - резервного для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номери, дати митних декларацій, які були взяті митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митні декларації були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

При цьому, суд зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду в аналогічних спірних правовідносинах, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу ( постанови від 19 червня 2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31 січня 2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02 березня 2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Підсумовуючи викладене, суд приходить висновку, що рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2025/000202/2 від 23.04.2025 та картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2025/000332 від 23.04.2025, не відповідають критеріям обґрунтованості, оскільки, як встановлено у ході розгляду справи, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України. А відтак, така митна вартість є об`єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу - резервного. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідач в свою ж чергу, не довів правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Усе викладене вище у сукупності свідчить на користь обґрунтованості заявлених ТОВ « 100 ШИН+» позовних вимог про визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500500/2025/000202/2 від 23.04.2025 й картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA500500/2025/000332 від 23.04.2025, а відтак і про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 4844,80грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000202/2 від 23.04.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000332.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» 4844,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+», код ЄДРПОУ 38012976, адреса: автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25км, сільрада Княжицька, Броварський район, Київська область, 07455.

Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21 А, м.Одеса, 65078.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА