Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №420/37372/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37372/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 , грошової компенсації за не отримане речове майно за весь період служби з 04.04.2024 по 30.07.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з в/ч НОМЕР_1 30.07.2025 року;

зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошову компенсацію за не отримане речове майно за весь період служби з 04.04.2024 по 30.07.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з в/ч НОМЕР_1 30.07.2025 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану з 04.04.2024 по 30.07.2025.

При виключенні зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , відповідач не здійснив нарахування і виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідач повідомив, що грошова компенсація за неотримане речове майно за весь період служби позивачу не належить.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби, звернувся до суду з цим позовом та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у порядку ст.262 КАС України. Зобов`язано відповідача надати до суду докази по справі.

Ухвалою суду від 03.12.2025 після відкриття провадження у справі адміністративний позов було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.01.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом. Продовжено розгляд справи №420/37372/25.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до абз. 3 п.28 розділу ІI Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №767/28897 (далі - Інструкція №232) єдиною категорією військовослужбовців, яким речове майно, видане у особисте користування видається у власність, є військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, до яких позивач не належить (з огляду на докази у матеріалах справи), проте інші категорії військовослужбовців отримують предмети речового майна у користування (носіння), тому відсутні підстави для нарахування та виплати грошової компенсації речового майна на час звільнення з військової служби.

З посиланням на п.29 розділу V Інструкції №232 зазначає, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналогічна позиція викладена в роз`ясненні тимчасово виконуючого обов`язки начальника тилу командування логістики ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2022 №763/1340, та роз`ясненням Міністерства юстиції України щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 04.04.2024 по 30.07.2025 (військовий квиток серії НОМЕР_2 ). Він є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ).

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2025 №1505 позивач дійсно в період з 01.06.2024 по 08.07.2024, з 26.08.2024 по 01.09.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Бахмутський район, Бахмутська міська ТГр.

За довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 23.10.2024 року солдат ОСОБА_1 02.09.2024 року отримав поранення в період проходження військової служби під час захисту Батьківщини.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №212, солдата ОСОБА_1 , колишнього радіотелефоніста 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20 липня 2025 року №123-РС у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважається таким, що вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 30 липня 2025 року його виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення, зняти зі сніданку 30 липня 2025 року.

В наказі також зазначено, що відповідно до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженою наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016, компенсація речового майна мобілізованим військовослужбовцям запасу не передбачена.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідач листом від 23.10.2025 №03/2755 повідомив, що грошова компенсація за неотримане речове майно за весь період служби позивачу не нараховується у зв`язку з тим, що позивач прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати йому - ОСОБА_1 , грошової компенсації за не отримане речове майно за весь період служби з 04.04.2024 по 30.07.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з в/ч НОМЕР_1 30.07.2025 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши заяви по суті та надані докази суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України та триває на час прийняття рішення по справі.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9-1 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються, зокрема, відповідно Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: - звільнення з військової служби; - загибелі (смерті) військовослужбовця; - переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина).

Відповідно до абзаців 1,3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Інструкцією №232 визначені завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).

Відповідно до пункту 4 розділу III Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2019 у справі №825/1104/17 сформував правову позицію, яку суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, та за якою спір вказаної категорії є спором, якій виник між особою, яка проходила військову службу та суб`єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.

Верховний суд зазначив, що аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців 1,3 п.242 Положення №1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

Так, відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178 грошова компенсація здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу, з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

При цьому застосовування в п.3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Комплексний аналіз наведених вище положень законодавства також свідчить і про те, що оскільки право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно виникає у військовослужбовця незалежно від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу) і таке право реалізується ним шляхом подання відповідної заяви або рапорту, то, відповідно, на командира військової частини покладено обов`язок на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оформленої речовою службою, видати відповідний наказ про виплату такої грошової компенсації.

У спірних правовідносинах позивача ОСОБА_1 з відповідачем наявність або відсутність такої заяви саме позивача не має правового значення, оскільки при звільненні позивача з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 №212, відповідачем у вказаному наказі зазначено, що відповідно до Інструкції №232, компенсація речового майна мобілізованим військовослужбовцям запасу не передбачена.

Така позиція підтверджується доводами відзиву на позов. Проте такі доводи, як и посилання на Інструкцію в редакції без внесених до неї змін є неспроможними.

Абз. 3 п. 28 розділу ІI Інструкції №232 з 30.10.2024 року діє в редакції Наказу Міністерства оборони №654 від 01.10.2024 року, а саме: Речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, військовослужбовцям, призваним під час мобілізації на особливий період та курсантам ВВНЗ видається у власність.

Отже з 30.10.2024 року речове майно у власність видається також військовослужбовцям, призваним під час мобілізації на особливий період.

Позивач проходив військову службу за призивом під час мобілізації з 04.04.2024 по 30.07.2025 року, а отже має право на компенсацію за неотримане речове майно.

Крім того, представник відповідача також посилається на п.17 розділу ІІІ Інструкції №232, відповідно до якого мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі. Також відповідно до абз.11 п.29 розділу V Інструкції №232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Буквальне тлумачення абз.11 п.29 розділу V Інструкції №232 свідчить про те, що встановлено обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час звільнення на отримання саме речового майна, яке не було отримано під час проходження служби, проте вказана норма не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яке вони мають відповідно до Закону №2011-ХІІ.

Верховний Суд в постанові від 28.01.2021 року у справі №520/1190/2020 зазначив, що гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно за період служби з 04.04.2024 по 30.07.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 30.07.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно за період служби з 04.04.2024 по 30.07.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 30.07.2025 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва