Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №260/6656/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/6656/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 в порядку ст. 236 КЗпП України середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду 01.06.2022 року у справі №260/5818/21, яке набрало законної сили 13.07.2022 року в частині поновлення на службі, в порядку ст.236 КЗпП України, за період з 08 серпня 2023 року по день подання цієї позовної заяви 15 серпня 2025 року в сумі 251181,40 грн.

Заявлені позовні вимоги аргументує тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 №260/5818/21 позивача було поновлено на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом управління боротьби з фінансовими злочинами Головного управління ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС. Однак таке рішення виконано не було. З огляду на що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 №260/5178/22 з відповідача було стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 02.06.2022 по 07.08.2023 в сумі 148003,20 грн. Проте таке рішення також залишається не виконаним. З огляду на невиконання судових рішень позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку в порядку ст. 236 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Вказана ухвала суду була скерована на адресу місця реєстрації відповідача, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулася до суду без вручення з відміткою органу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», датованою 10.09.2025.

Відповідно до ч. 10 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Часом вручення повістки в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 127 КАС України вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд вважає, що ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 20 серпня 2025 року є належним чином врученою відповідачу 10 вересня 2025 року. Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив службу в Головному управлінні Державної фіскальної служби в Закарпатській області Державної фіскальної служби України (далі - ГУ ДФС в Закарпатській області).

Наказом ГУ ДФС у Закарпатській області від 04 жовтня 2021 року №109-о ОСОБА_1 з 05 жовтня 2021 року звільнено з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС у зв`язку із скороченням штату.

Не погодившись з правомірністю такого звільнення ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду. Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 №260/5818/21 позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Закарпатській області задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС України №109-о від 04 жовтня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів та боротьби з відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом управління боротьби з фінансовими злочинами ГУ ДФС у Закарпатській області та податкової міліції ДФС, з 06 жовтня 2021 року. Стягнуто із ГУ ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме: з 06 жовтня 2021 року по 01 серпня 2022 року, із утриманням із цієї суми обов`язкових платежів (податків та зборів) у розмірі 74686,80 грн.

При цьому обумовлено, що таке рішення в частині поновлення на роботі та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10277,80 грн підлягає негайному виконанню.

Проте як заявляє ОСОБА_1 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 №260/5818/21 в повному обсязі виконано не було.

У зв`язку з невиконанням рішення суду позивач звернувся з позовом до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі в порядку ст. 236 КЗпП України.

Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5178/22 від 07.08.2023 позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Закарпатській області задоволено повністю. Стягнуто з ГУ ДФС України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 02 червня 2022 року по 07 серпня 2023 року в сумі 148003,20 грн.

Позивач стверджує, що станом на 15 серпня 2025 року рішення суду щодо його поновлення на раніше займаній посаді залишається не виконаним, з огляду на що знову звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суд з позовом про зобов`язання ГУ ДФС у Закарпатській області виплатити йому середній заробіток за несвоєчасне виконання рішення суду.

Жодних доказів на спростування зазначеного твердження ГУ ДФС у Закарпатській області, в супереч встановленому ст. 77 КАС України процесуальному обов`язку, до суду не надало.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частинами 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 №260/5818/21 ОСОБА_1 , серед іншого, поновлено на займаній на час звільнення посаді. При цьому обумовлено, що таке в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов`язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, обов`язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Вказане кореспондується також з положеннями ст. 235 КЗпП України, відповідно до яких рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 34 постанови від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Позивач заявляє, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 №260/5818/21 в частині поновлення позивача на роботі залишається невиконаним.

Відповідач жодних заперечень чи доказів на спростування вказаного всупереч передбаченому ст. 77 КАС України процесуальному обов`язку суду не надав.

Нормами ст. 236 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця у разі затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника у вигляді оплати вимушеного прогулу. Так, зокрема, зазначеною нормою встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норми ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

У своїй постанові №640/7825/19 від 30 червня 2021 року Верховний Суд дійшов висновку, що самостійне визначення позивачем кінцевої дати обрахунку часу затримки виконання рішення суду є правом позивача та не вимагає очікування настання виконання судового рішення, адже, у протилежному випадку, нівелювалась би сама суть даної компенсації. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої невиконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на роботі зумовлює право останнього на отримання середнього заробітку за час затримки виконання в силу приписів статті 236 КЗпП України.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої слід обраховувати середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника, суд враховує те, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/5178/22 від 07.08.2023 було стягнуто із ГУ ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 02 червня 2022 року по 07 серпня 2023 року в сумі 148003,20 грн.

Отже, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду за період з 08 серпня 2023 року по 15 серпня 2025 року.

Відповідно до ч. 3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції (далі - Порядок №616), яким визначено механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, а також визначено форму та порядок видачі грошових атестатів.

Пунктом 4 розділу ХІІ Порядку №616 визначено, що особам начальницького складу податкової міліції, звільненим з органів ДФС, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за визначений час вимушеного прогулу грошове забезпечення нараховується виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення, помноженого на кількість календарних днів періоду вимушеного прогулу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №260/5818/21 встановлено, що відповідно до розрахункового листа за 2021 року ГУ ДФС у Закарпатській області, середньоденна заробітна плата позивача становить 342,60 грн.

Відтак, загальна сума заробітної плати за час невиконання рішення суду за період з 08 серпня 2023 року по 15 серпня 2025 року, що підлягає виплаті на користь позивача, становить 252838,80 грн. (342,60 грн. х 738 календарних днів).

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів (податків з доходів фізичних осіб) є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Хоча розрахована судом сума середнього заробітку є більшою, ані просить стягнути позивач, суд, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

При цьому, на думку суду, належним способом захисту прав позивача буде саме стягнути з відповідача розраховану судом суму середнього заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 08 серпня 2023 року по 15 серпня 2025 року у розмірі 252838,80 грн (Двісті п`ятдесят дві тисячі вісімсот тридцять вісім гривень 80 коп.).

3. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2511,90 (Дві тисячі п`ятсот одинадцять гривень 90 коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін