Рішення від 18 грудня 2025 р. у справі №260/6439/24 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/6439/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Пшевлоцька К.І.,

за участю:

позивача: Головне управління ДПС у Закарпатській області, представники - Блага О.П., Ліуш Б.Б.,

відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , представник - Кропивницька У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 29 грудня 2025 року.

Головне управлінням ДПС у Закарпатській області звернулося з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яким просить суд:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1047618,82 грн за такими платежами: 30 21081103 «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1020,00 грн, 30 12080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулюванню обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 046 598,82 грн.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 1047618,82 грн, за такими платежами:

- 30 21081103 «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1020,00 грн,

- 30 12080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулюванню обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1046598,82 грн.

Виникнення податкового боргу у відповідача зумовлено несплатою у строки визначені Податковим кодексом України податкових зобов`язань, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями.

В подальшому відповідачем було подано до суду зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просив суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області від 07.06.2024 № 00054280705 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1026308,82 грн.

Зустрічний позов мотивований тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки всі розрахункові операції в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюються із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій із фіскальним номером 4000798998, режим роботи - онлайн.

ФОП ОСОБА_1 зазначив, що строк на звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним і його скасування спливає 07.12.2024, Головне управління ДПС у Закарпатській області передчасно звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу (07.10.2024), оскільки в цій частині грошове зобов`язання в розмірі 1026308,82 грн є фактично неузгодженим.

Перевірка проведена безпідставно, оскільки у наказі №1083-п від 17.04.2024 «Про проведення фактичної перевірки» не конкретизовано підстави його видачі, передбачені підпунктами 1-7 пункту 80.2 ст.80 ПК України, а саме яку конкретно інформацію про порушення позивачем вимог законодавства з питань регулювання обігу готівку, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та з яких джерел цю інформацію було отримано позивачем.

Також, позивач за первісним позовом безпідставно не врахував факту видачі розрахункових документів, які відповідають вимогам законодавства. Оскільки, всі розрахункові операції у періоди, вказані в акті фактичної перевірки, були фіскалізовані, відповідні фіскальні чеки роздруковані, надані відповідним покупцям, які, в свою чергу, придбаний товар не повернули, жодних зауважень продавцю не пред`являли. Також, наголошує, що викладення інспекторами Головного управління ДПС у Полтавській області інформації в акті фактичної перевірки від 26.06.2024 є некоректним і незрозумілим. Вимоги чинного законодавства щодо видачі, роздрукування чеків, фіскалізації продажів платником податків виконані, відтак, порушень, про які зазначено, Відповідачем не вчинено, а тому відсутні підстави для притягнення до відповідальності за порушення пункту 1 статті 17 Закону.

В подальшому об`єднано в одне провадження зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень із первісним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем за первісним позовом подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що звернення податкового органу до суду з таким адміністративним позовом є передчасним, так як, частина штрафу вже сплачена ФОП, а отже, відсутній спір у цій частині, а інша частина - оспорюється, тобто штраф є фактично неузгодженим зобов`язанням.

Окремо позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив, в якій зазначають, що предметом розгляду в даній адміністративній справі є стягнення податкового боргу.

Станом на 06.11.2024 податковий борг, що є предметом позову у межах даної справи частково погашений, у т.ч. за кодами платежу: 30 21081103 «Адміністративні штрафи та інші санкції» у розмірі 1020,00 грн; 30 21080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 20 290,00 грн.

Залишок несплаченої суми становить 1026308,82 грн за платежем 30 21080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідачем вищевказана сума боргу не сплачена та направлені йому податкові повідомлення-рішення не оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Відтак, грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими.

Представником відповідача за зустрічним позовом до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення зустрічного позову та зокрема зазначає, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Представник податкового органу вказує, що під час проведення фактичної перевірки розрахункові операції не проведено через ПРРО в момент їх здійснення, а здійснені після виконання Х-звіту платіжного терміналу.

Загальна сума таких розрахункових операцій за період з 17.04.2024 по 24.04.2024 включно визначена в сумі 683006,55 грн.

Зазначив, що оскільки порушення порядку проведення розрахунків суб`єктом господарювання вчинено повторно, тому згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265 до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції з порушенням установлених вимог (неповне проведення суми через РРО/ПРРО, непроведення операцій у фіскальному режимі, невидача розрахункового документа), застосовуються фінансові санкції: у розмірі 100 відсотків вартості товарів (послуг), проданих з порушенням, за перше порушення та 150 відсотків - за кожне наступне.

Також зазначив, що податковим органом правомірно та з дотримання вимог вищенаведеного Закону накладено на позивача штраф у розмірі 1026308,82 грн., про що винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.06.2024.

В подальшому позивачем за первісним позовом подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача просить винести судове рішення, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 1026308,82 грн за платежем 30 21080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В судовому засіданні представники Головного управління ДПС у Закарпатській області просили позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні представник ФОП просила зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Закарпатській області на підставі п.59.1 ст.59 ПК України винесено податкову вимогу від 10.04.2024 року №0005388-1305-0716 про наявність податкового боргу за узгодженим податковим зобов`язанням.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно до виписки з Єдиного реєстру та веде господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 . ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність за основним видом економічної діяльності 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

У період з 17.04.2024 по 26.04.2024 службовими особами Головного управління ДПС у Закарпатській області було проведено фактичну перевірку згідно наказу №1083-П від 17 квітня 2024 року.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області було складено Акт фактичної перевірки № 5796/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 26.04.2024 (номер бланка №004822 від 29.04.2024), в якому, зокрема зазначено, що до початку проведення фактичної перевірки проведено контрольну розрахункову операцію, а саме придбано 1 шт. Power Bank Belkin 2000mAh, 15 W, Dual USB-A, USB-С по ціні 1799,00 грн. При цьому продавцем, особою що проводила розрахунок відповідний розрахунковий документ в електронній та/або паперовій формі не створювався і відповідно на абонентський номер або адресу електронної пошти не надсилався та у паперовій формі не надавався. Згодом, з огляду на електронні копії розрахункових документів, які надходять до органу Державної податкової служби по дротових та/або бездротових каналах зв`язку перевіркою виявлено факти невидачі відповідних розрахункових документів на загальну суму 683006,55 грн, в період з 17.04.2024 по 24.04.2024.

В подальшому, на підставі вказаного вище акта Головним управлінням ДПС у Закарпатській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 07.06.2024 № 00054280705, яким до позивача, відповідно, застосовано штрафні санкції у розмірі 1 026 308,82 грн. за порушення п.1,2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- від 07.06.2024 №00054290705, яким до позивача, відповідно, застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн. за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями).

У лютому 2024 року працівниками контролюючого органу проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 08.02.2024 року №4432/13/01/PPO/ НОМЕР_1 та винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій від 27.02.2024 року №00012780705 на суму 20 290,00 грн за платежем 30 21080900 «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За доводами відповідача, у контролюючого органу відсутні дійсні та фактичні підстави для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки. Вважає, що оскільки у наказі на проведення перевірки не наведені фактичні підстави для її призначення та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, тому відсутні правові підстави для її проведення.

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2).

У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

У наказі №1083-П від 17.04.2024 року (яким призначено проведення фактичної перевірки) міститься посилання на норму підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як на правову підставу для проведення перевірки. Натомість, фактична підстава для прийняття рішення про проведення перевірки у цьому наказі не відображена.

На переконання суду, розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або ж у якій сфері можливі порушення, їх характер і докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності та більш повно б забезпечувала розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року по справі №420/9909/23 судова палата звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Судова палата також акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Застосовуючи такий висновок до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, виходить з того, що на підтвердження підстав фактичної перевірки податковим органом не надано жодного доказу, зміст якого, вказує на наявність інформації до призначення перевірки про можливі порушення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів у сфері торгівлі побутовою технікою та електронікою в мережах роздрібної торгівлі побутової техніки на предмет дотримання ними законодавства.

Тобто, зі змісту наказу вбачається лише правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), однак відсутня фактична підстава, яка є передумовою для її проведення. Обсяг зазначеної у наказі інформації не відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог зустрічного позову та посилаючись на судову практику Верховного Суду, позивач за первісним позовом у відзиві на зустрічний позов не конкретизував, яка саме інформація про порушення суб`єктом господарювання податкового законодавства та від яких саме органів вона отримана, стала підставою для сумніву у дотриманні суб`єктом господарювання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року по справі №820/4895/18 також викладено правову позицію про відсутність правових підстав для здійснення перевірки (податкового контролю) на підставі наказу, у якому відсутні посилання на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення такої. При цьому Верховним Судом у вказаній постанові зазначено, що посадові особи контролюючого органу не мали право приступити до проведення фактичної перевірки відповідача, оскільки у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі № 820/4893/18, від 04 грудня 2018 року по справі № 820/4894/18, від 11 червня 2019 року по справі № 1440/2045/18, в яких застосовані норми підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України до встановлених судами попередніх інстанцій у відповідних справах обставин щодо підстав (обставин) проведення (призначення) фактичної перевірки суб`єкта господарювання, зокрема і відповідність таких підстав зазначеним у наказі про проведення перевірки підставам (фактичним і правовим).

Суд зазначає, що фактична перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а тому контролюючий орган як орган державної влади, не зважаючи на правову поведінку платника податків під час проведення перевірки, повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством. Податкова перевірка повинна базуватися на принципах достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації, чого у спірних правовідносинах зроблено не було.

В контексті наведеного суд зазначає, що контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними, допустимими та достовірними доказами підстави для проведення фактичної перевірки позивача та правомірність прийняття наказу №1083-П від 17.04.2024 року, під час розгляду даної справи не надав відповідних документів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, а тому відсутність в матеріалах справи таких доказів свідчить про протиправність призначення фактичної перевірки відповідача.

Стосовно порушення проведення розрахункових операцій без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу встановленої форми та змісту у розмірі 1 026 308,82 грн суд зазначає наступне.

Актом фактичної перевірки №004822 від 29.04.2024 встановлено факт реалізації товарно-матеріальних цінностей без застосування ПРРО в момент їх здійснення, а здійснені після виконання Х-звіту платіжного терміналу, а саме: 19.04.2024 року Х-звіт роздруковано о 15 год. 16 хв. 38 сек. (чек Nє1796790986), а відповідно відкрито зміну на ПРРО о 15 год. 22 хв. 28 сек. та розрахункові операції проведено 19.04.2024 в період часу з 15 год. 23 хв. 14 сек. по 15 год. 48 хв. 44 сек. включно, лише після виконання яких роздруковано Х-звіт на ПРРО о 15 год. 48. хв. Сума проведених з порушенням розрахункових операцій за 19.04.2024 становить 213611,85 грн. (згідно додатку); 22.04.2024 Х-звіт роздруковано о 15 год. 42 хв. 18 сек. (чек Nє1806128521), а відповідно відкрито зміну на ПРРО о 15 год. 44 хв. 25 сек. та розрахункові операції проведено 22.04.2024 в період часу з 15 год. 49 хв. 20 сек. по 16 год. 11 хв. 23 сек, включно, лише після виконання яких роздруковано Х-звіт на ПРРО о 16 год. 11. хв. Сума проведених з порушенням розрахункових операцій за 22.04.2024 становить 223864,60 грн. (згідно додатку 2), 24.04.2024 Х-звіт роздруковано о 15 год. 56 хв. 44 сек. (чек Nє1812544785), а відповідно відкрито зміну на ПРРО 0 15 год. 59 хв. 14 сек. та розрахункові операції проведено 24.04.2024 в період часу з 16 год. 00 хв. 04 сек. по 16 год. 15 хв. 45 сек. включно, лише після виконання яких роздруковано Х-звіт на ПРРО о 16 год. 15. хв. Сума проведених з порушенням розрахункових операцій за 24.04.2024 становить 245530,10 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону №265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

В акті фактичної перевірки зазначено, що розрахункові операції на загальну суму 683 006,55 грн реалізований кінцевим споживачам без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій.

З приводу цього суд зауважує, що доказів реалізації товару на загальну суму 683 066,55 грн кінцевим споживачам без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій контролюючим органом суду не надано та судом у ході розгляду справи не здобуто, а тому суд дійшов висновку, що вказане твердження відповідача є лише припущенням посадових осіб контролюючого органу, що відображені в акті перевірки.

Крім того, факт проведення відповідних розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій достеменно підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема Х-Звітами за 19 квітня 2024 року, 22 квітня 2025 року та 24 квітня 2025 року, витягами з СОД РРО за відповідні дати, а також фіскальними чеками, що підтверджують проведені розрахункові операції. Про наявність будь-яких розбіжностей чи неточностей в акті фактичної перевірки та інших документах податковим органом не заявлено.

Суд наголошує, що факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб`єкта владних повноважень, який виступає від імені Держави.

До того ж відсутні будь-які докази необхідності застосування 150 відсотків вартості проданих товарів, оскільки відповідачем не доведено факт наявності аналогічних порушень ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, за змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, виходячи з буквального аналізу змісту норми підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з`ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об`єктів, які використовуються господарюючим суб`єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.

Натоміть, відповідно до приписів підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Тобто, на відміну від фактичної перевірки документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих податковим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, що охоплюється предметом саме документальної перевірки: своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків та зборів.

Проведення фактичної перевірки не передбачає контролю за нарахуванням і сплатою податків.

Особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №380/13375/21.

Як вбачається з матеріалів справи та акта фактичної перевірки, контролюючий орган зафіксував порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 1,2 статті 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", при цьому у вказаному Акті не зазначено ні документів, на підставі яких податковим органом виявлено порушення, ні товарно-матеріальних цінностей, які реалізовані без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій.

З обставин справи вбачається, що, притягуючи ФОП ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням до фінансової відповідальності за порушення пункту 1,2 статті 3 Закону України №265/95-ВР, податковий орган керувався відомостями з бази даних СОД РРО за період діяльності підприємства з 17.04.2024 по 24.04.2024, відповідно до яких виявлено, що суб`єктом господарювання проводилось розрахункові операції без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій.

Суд повторно зауважує, що складання посадовими особами контролюючого органу Акта фактичної перевірки із відображенням у ньому лише твердження про інформацію у базі даних СОД РРО є недостатнім і повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження обставин, що дають підстави для висновку про порушення платником податку вимог Закону №481/95-ВР.

Відтак, порушення, зазначені в акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача за зустрічним позовом до відповідальності.

Також, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах, має бути досліджена саме розрахункова операція - розрахунковий документ, однак відповідачем до суду не було надано жодного такого документу.

Наказом Міністерства фінансів України 05.08.2020 року №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 року за №1096/35379, затверджений Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, яким встановлений механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.

Розділом II Функціонування СОД РРО визначено, що СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів Державної податкової служби України, яким встановлено механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО)/програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 року за № 918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв`язку до органів ДПС для суб`єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

Згідно з п. 1.2 Порядку №1057 система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Пунктом 2.2 розд. І Порядку № 1057 передбачено, що СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Суд вважає, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, яка не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Оформлення посадовими особами контролюючих органів результатів документальних перевірок платників податків-юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів щодо дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727), а також Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів документальних перевірок, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 01.06.2017 року № 396 (далі - Методичні рекомендації №396).

Згідно з Порядком №727 та Методичними рекомендаціями №396 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У акті перевірки зазначається детальна інформація щодо виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20 зазначено, що за результатом проведення фактичної перевірки складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, на порушенні яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок. Недотримання податковим органом вимог до форми і змісту, як акта перевірки, так і податкового повідомлення-рішення є підставою для скасування останнього.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Втім, як убачається із змісту Акта перевірки відповідачем за зустрічним позовом не надано жодних належних доказів, які б підтверджували здійснення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій на суму 683 006,55 грн кінцевим споживачам без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій. В Акті перевірки відсутні посилання на конкретні факти таких операцій чи інші документи, що їх підтверджують, у зв`язку з чим відповідне твердження ґрунтується виключно на припущеннях контролюючого органу. Натомість матеріалами справи підтверджується проведення розрахункових операцій через ПРРО, зокрема Х-звітами, витягами з СОД РРО та фіскальними чеками, при цьому про будь-які розбіжності податковим органом не заявлено.

Отже, саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару, а не роздруківка, яка не є доказом відображення господарської операції.

Таким чином, за встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідачем за зустрічним позовом не доведено порушення позивачем за зустрічним позовом положень пунктів 1,2 статті 3 Закону України № 265/95ВР, тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню повністю.

Стосовно розрахункової операції на суму 1799 грн суд зазначає наступне.

Актом фактичної перевірки №001195 від 22.09.2023 року встановлено факт реалізації Power Bank Belkin 2000mAh, 15 W, Dual USB-A, USB-С по ціні 1799 грн без застосування програмного реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа.

Обов`язкові реквізити фіскального чеку встановлені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 року за №220/28350 (далі - Положення №13).

Як встановлено судом, 17.04.2024 о 15:14 год працівниками ГУ ДПС в Полтавській області проведено контрольну розрахункову операцію, а саме придбано Power Bank Belkin 2000mAh, 15 W, Dual USB-A, USB-С по ціні 1799,00, разом з тим розрахунковий документ встановленого зразка видано о 15:32 год, що сторонами не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними чеками.

Суд критично ставиться до посилання податкового органу на те, що розрахункову операцію через ПРРО було здійснено лише після ознайомлення із наказом на перевірку, оскільки, відповідно до направлень на перевірку від 17.04.2024 року №1955 та від 17.04.2024 року №1956, пред`явлення службових посвідчень та направлень відбулось о 17:00, тобто після видачі фіскального чека встановленого зразка.

Відтак пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР не встановлює відповідальності за несвоєчасну видачу розрахункового документа, а факт видачі фіскального чека, який відповідає вимогам Положення №13 позивачем за первісним позовом не заперечується.

У постанові від 02.02.2023 №500/6845/21 Верховний Суд зазначив, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач за зустрічним позовом не довів правомірність та обґрунтованість вказаних вище висновків про порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, викладених в акті фактичної перевірки.

А тому, наведене вище свідчить про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, який необхідно скасувати, що є підставою для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вище зазначене, відповідач за зустрічним позовом як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 та 3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 1 026 308,82 гривень - відмовити.

Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 07.06.2024 року №00054280705 про застосування відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 026 308,82 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП - 44106694) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 218,70 грн. (вісім тисяч двісті вісімнадцять гривень сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк