Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №240/12403/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/12403/25

категорія 114000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до Любарської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Чуднівська окружна прокуратура із позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Любарської селищної ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та зобов`язати Любарську селищну раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зволікає з утворенням спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, тоді як на відповідача покладений обов`язок щодо створення такого органу.

У відзиві Любарська селищна рада вказує на те, що у структурі органів ради є виконавчий орган, який забезпечує охорону культурної спадщини, зокрема відділ культури, туризму та організаційно-масової роботи Любарської селищної ради.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 02.06.2025 по 18.06.2025, з 15.08.2025 по 05.09.2025, з 30.12.2025 по 02.01.2026 включно.

Дану справу розглянуто у порядку ст.263 КАС України із складанням судового рішення відповідно до ч.4 ст.243 та ч.5 ст.250 КАС України.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Чуднівською окружною прокуратурою було витребувано інформацію щодо створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини в Любарській селищній раді.

За інформацією Любарської селищної ради від 10.04.2025 №1106/01-14 у селищній раді створено відділ культури, туризму та організаційно-масової роботи. В положенні про відділ передбачено виконання повноважень у сфері охорони культурної спадщини. Положення про відділ погоджено з Житомирською обласної державною адміністрацією.

Відповідно до інформації Управління культури та туризму Житомирської ОВА від 08.04.2025 №672-1-22/04-25 відомості щодо створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини у Любарській селищній раді відсутні. Звернення, пропозиції щодо попереднього погодження, надсилання до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України погодження на створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини до Управління не надходили.

Згідно інформації Департаменту захисту та збереження культурної спадщини Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 15.04.2025 за №06/113/3941-25 відомості щодо звернення Любарської селищної ради стосовно отримання погодження щодо створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини відсутня.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Щодо представництва інтересів держави прокурором, суд враховує, що питання такого представництва врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Так, відповідно до частини 3 названої статті Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор в обґрунтування підстав для подання вказаного позову вказує, що спеціально уповноваженими органами державної влади у спірних правовідносинах є Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації та Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, проте зазначені органи державної влади до суду з позовною заявою про захист інтересів держави у спірних правовідносинах не звертались.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону №1697-VІІ, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VІІ, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини. При цьому компетентні органи після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення у сфері охорони культурної спадщини не вжили ніяких дієвих заходів та не заперечили проти представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо наявності бездіяльності Любарської селищної ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України № 1805-III від 08.06.2000 "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III).

За приписами статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" культурна спадщина - це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини, до яких, серед інших, належать виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Частиною третьою статті 3 Закону № 1805-III визначено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини (частина третя статті 6 Закону № 1805-III).

Голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та сільські, селищні, міські голови призначають на посаду і звільняють з посади керівників відповідних органів охорони культурної спадщини за погодженням з органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (частина четверта статті 6 Закону № 1805-III).

Відтак, на відповідний орган сільської, селищної, міської ради у сфері охорони культурної спадщини покладені визначені законом функції щодо збереження пам`яток місцевого значення, а відсутність такого органу створює загрозу їх пошкодження чи знищення, а також уникнення фінансової відповідальності особами, якими допущені порушення вимог Закону № 1805-III.

За нормами абзацу 11 частини першої статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (частина перша статті 11 Закону № 280/97-ВР). Відповідно до підпункту 5 пункту "б" частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників. Підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 3 Закону № 1805-III виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підконтрольний відповідним органам виконавчої влади. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Як зазначалось, прокурор звернувся до Любарської селищної ради, Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України із запитами, в яких просив повідомити про наявність/створення у складі виконавчих органів міської ради спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, на які отримав відповіді, що міською радою не утворений такий спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Ця обставина також не спростовується відповідачем.

Відповідач у відзиві вказує, що Любарською селищною радою створено відділ культури, туризму та організаційно-масової роботи зі статусом юридичної особи. В Положенні про відділ культури, туризму та організаційно-масової роботи Любарської селищної ради, затвердженому рішенням сесії від 22.12.2017 №35, передбачено виконання відділом повноважень у сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, суд звертає увагу відповідача, що створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та призначення його керівника відбувається за встановленою Законом № 1805-III процедурою, зокрема за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, тоді як відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку.

У той же час, неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини та недотримання порядку призначення його керівника може стати передумовою визнання прийнятих або виданих не уповноваженим органом/особами розпоряджень, рішень, приписів, постанов незаконними, а відтак послабити державні механізми захисту об`єктів культурної спадщини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що нестворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини Любарською селищною радою слід вважати порушенням вимог Закону № 1805-III, яке призводить до неналежного виконання повноважень, покладених на органи місцевого самоврядування у сфері охорони культурної спадщини на території Любарської селищної ради.

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованість протиправної бездіяльності, як і вжиття заходів з метою її припинення. Враховуючи це, вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, стягнення витрат з відповідача не проводиться.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Любарської селищної ради щодо неутворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Зобов`язати Любарську селищну раду утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-III.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 09 січня 2026 р.

09.01.26