Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №240/20746/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/20746/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії як особі з інвалідністю третьої групи з 01.07.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити з 01.07.2025 року, нарахувати та виплатити пенсію як особі з інвалідністю третьої групи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати з 01.07.2025 по дату набрання рішенням чинності та виплати їй грошову компенсацію, а саме: інфляційні втрати та 3% річних на суму заборгованості по пенсійним виплатам.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначила, що з 2019 року являється особою з інвалідністю третьої групи, перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 02.01.2020 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інвалідність третьої групи загального захворювання Позивачу в 2021 році підтверджено до 01.04.2024 року.

На думку Позивача, зміни в законодавстві, що відбулися по причині воєнного стану в Україні, продовжили термін проходження її повторного огляду МСЕК до 01.04.2026 року, що автоматично продовжує її статус особи з інвалідністю третьої групи та надає її право на пенсію. Разом з тим, як вважає Позивач, Відповідач не врахував такі зміни в законодавстві і з 01.07.2025 року протиправно припинив виплати пенсії.

Ухвалою від 09.06.2025 року було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначив, що Позивачу лише до 01.04.2024 року було підтверджено інвалідність третьої групи загального захворювання і право на пенсійні виплати. З 01.04.2024 року, як зазначено у відзиві, Позивачу продовжено пенсійні виплати по причині воєнного стану.

У період із 13.10.2025 по 31.10.2025 та із 22.12.2025 по 09.01.2026 головуючий суддя перебував у відпустці.

24.12.2025 року від Відповідача надійшли додаткові пояснення, до яких долучено копії розрахунків щодо розміру пенсії Позивача та її виплату за період серпень-листопад 2025року.

24.12.2025 року від представника Позивача надійшли додаткові пояснення, в яких підтверджується проведення Відповідачем пенсійних виплат Позивачу. Одночасно в таких поясненнях стверджується, що такі виплати були зумовлені тим, що Позивач змушена була в листопаді 2025року пройти експертне оцінювання на підтвердження групи інвалідності. Разом з тим, на підтвердження доводів щодо проходження Позивачем в листопаді 2025року експертного оцінювання на підтвердження групи інвалідності до письмових пояснень не долучено.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Вказані спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо особливостей підстав, порядку та розмірів індексації пенсійних виплат регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, Позивач з 2019 року являється особою з інвалідністю третьої групи, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 02.01.2020 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що інвалідність третьої групи загального захворювання Позивачу в 2021 році підтверджено до 01.04.2024 року.

За приписами статті 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , є особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією її паспорта громадянина України.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що Позивач не є особою, яка на час звернення з даним позовом досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону №1058-IV.

Тобто, пенсія Позивачу по інвалідності призначається та виплачується виключно на строк встановлення такої інвалідності.

Суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX (надалі - Закон № 2682-IX) пункт 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено підпунктом 14-6.1 такого змісту:

"14-6.1. Для осіб з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв`язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду виплата пенсії продовжується до припинення або скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні та протягом шести місяців після його припинення або скасування (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період воєнного стану - не менш як на весь строк їх військової служби). Якщо при повторному огляді особі з інвалідністю встановлено іншу групу (підгрупу) інвалідності, розмір пенсії, продовженої відповідно до цього пункту, переглядається з місяця, наступного за місяцем надходження висновку медико-соціальної експертизи до територіального органу Пенсійного фонду".

Одночасно суд враховує, що вказані положення пункту 14-6.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV викладено в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи " від 19 грудня 2024 року № 4170-IX.

Введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022року, який діє по даний час, є загальновідомою обставиною і відповідно до вимог ч.3 статті 78 КАС України не потребує доказуванню.

Таким чином, положення пункту 14-6.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV засвідчують, що Позивач, як особа з інвалідністю, якій призначено пенсію по інвалідності, у якої строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, має право на продовження виплати пенсії до припинення або скасування воєнного стану в Україні, виключно за умови неможливості проходження повторного огляду.

Суд погоджується із доводами Відповідача, наведеними у відзиві, що відповідно до вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" від 15 листопада 2024 р. № 1338 (надалі - Постанова №1338) до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать:

- особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації;

- особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.

Разом з тим, Позивач всупереч вимогам пункту 14-6.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV та пункту 3 Постанови №1338 в позові не навела жодних обґрунтувань неможливості її направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування у відповідні строки.

Одночасно суд враховує, що приписами пункту 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи " від 19 грудня 2024 року № 4170-IX (надалі - Закон № 4170-IX) прямо передбачено, що у разі якщо особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до введення в дію цього Закону і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але така особа відповідно до умов, встановлених Кабінетом Міністрів України, не проходила такий повторний огляд у медико-соціальних експертних комісіях:

- чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов`язані у період з 1 квітня 2025 року до 1 листопада 2025 року пройти оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

- інші особи, крім осіб, яких неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.

Аналогічна правова норма закріплена в пункті 3 Постанови №1338.

Зазначене свідчить про наявність певної неузгодженості між правовими нормами одного і того ж Закону № 4170-IX щодо строків повторного огляду осіб, яким призначено пенсію по інвалідності, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, та щодо кола таких осіб.

При подоланні даної колізії суд враховує приписи статті 6 КАС України та статті 66 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24 серпня 2023 року № 3354-IX.

Враховуючи принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд при вирішенні даного спору застосовує правові норми пункту 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX, які надають право Позивачу на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року.

Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що у Позивача в розумінні вимог пункту 2 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX наявне право на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи до 1 квітня 2026 року, що продовжує її статус особи з інвалідністю третьої групи і, як наслідок, право на продовження відповідних пенсійних виплат до вказаної дати ( 1 квітня 2026року).

Безспірно, за приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, судовому захисту підлягає лише порушене право особи.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Одночасно суд враховує, що відповідно до інформації Відповідача, долученої до додаткових пояснень, Позивачу з 01.07.2025 року не було припинено виплату пенсії, відповідно пенсійні виплати Позивачу продовжуються станом на день ухвалення судового рішення, що підтверджується додатковими поясненнями представника Позивача.

Так, за серпень 2025року Позивачу нараховано і виплачено пенсії в розмірі 2698,84грн. і 7750,17грн., що сумарно становить 10458,01грн. За вересень, жовтень та листопад 2025року Позивачу нараховано і виплачено пенсію в розмірі 10458,01грн. щомісячно.

Правомірність розміру нарахованої пенсії за вказані періоди Позивачем не оспорюється і не є предметом судового розгляду в межах даної справи.

Таким чином, право Позивача на відповідні пенсійні виплати не є порушеним, а тому не потребує судового захисту. Відсутність порушеного право є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк

12.01.26