Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №200/7324/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року Справа№200/7324/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду через свого представника - адвоката Отрох А.В., яка діє на підставі ордеру від 22.09.2025, звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі-відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 228 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач нарахував компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки без урахування сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", яку отримував позивач за час проходження ним військової служби.

Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року поновлено строк звернення до суду із даною позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надав відзив, в якому зазначив, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є одноразовим видом грошового забезпечення: запроваджена на період воєнного стану та виплачується лише тим особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання (за період виконання таких завдань). Така додаткова винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому відсутні правові підстави для її врахування при обрахунку компенсації за невикористані дні відпусток.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В подальшому представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що викладені у відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проходив службу в прикордонний загонах Державної прикордонної служби України, звільнений з НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ (Військова частина НОМЕР_3 ).

Відповідно до витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 01.02.2025 №77-ОС, ОСОБА_1 , нараховано грошову компенсацію за:

- щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 40 днів за 2022 рік;

- щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 30 днів за 2023-2024 роки;

- щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 4 днів за 2025 рік;

- щорічну невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 154 дні за 2015-2025 роки. Всього: 228 днів.

Відповідно до довідок про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 , Військовій частині НОМЕР_5 , Військовій частині НОМЕР_6 .

28.08.2025 відповідачем надано відповідь на запит представника позивача відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Спірним є питання наявності підстав для обчислення розміру компенсації за всі невикористані дні відпустки із врахуванням у складі грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір такої компенсації, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (пункт 4 статті 9 Закону №2011-XII).

Ці норми знайшли своє відображення у пунктах 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна з 01 березня 2018 року) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ (пункт 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №533).

Таким чином, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення у складі Міністерства внутрішніх справ України; грошове забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністерством внутрішніх справи України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України(тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Пунктом 14 стаття 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Наведена норма статті 10-1 Закону №2011-ХІІ встановлює лише право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.

У той же час положення пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру внутрішніх справ України.

Главою 8 розділу V Інструкції №558 врегульовано питання виплат, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби.

Згідно з абзацом третім пункту 6 глави 8 розділу VІнструкції №558грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи із основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (місячного грошового забезпечення).

Цей спір зумовлений невключенням до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яку позивач отримував до звільнення (у місяці звільнення згідно з архівною відомістю за 2024 рік виплачена додаткова винагорода за час перебування на лікуванні у сумі 656666,67 грн).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено на період воєнного стану виплату, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби, додаткової винагороди (до 30000,00 до 100000,00 гривень).

Порядок, умови і конкретні розміри виплати додаткової винагороди визначаються міністерствами та державними органами за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки (пункт 2-1 Постанови №168).

Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року №3161-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 Постанови №168, з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби Українинаказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за №1543/40599) затверджено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості №726). Одночасно вказаними наказом визнано таким, що втратив чинність,наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/3925.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 травня 2024 року №353 (застосовується з 01 квітня 2024 року) заголовок викладений в такій редакції: «Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України».

Пункт 2 Особливостей №726 визначає кому та за яких умов виплачується додаткова винагорода на період воєнного стану.

Пунктом 14 Особливостей №726 встановлено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що додаткова винагорода відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ є складовою грошового забезпечення військовослужбовця Держприкордонслужби. Встановивши Постановою №168 можливість отримання додаткової винагороди, Кабінет Міністрів України надав, зокрема, повноваження на встановлення особливостей виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка Особливостями №726 віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, а отже не є складовою місячного грошового забезпечення.

При цьому, як вже зазначалося, в главі 8 розділу V Інструкції №558 чітко зазначено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи саме з розміру місячного грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для включення до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористані дні щорічної та додаткової оплачуваних відпусток, суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яка згідно з пунктом 14 Особливостей №726 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

При цьому суд вважає нерелевантними посилання позивача на постанови Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23 та від 20 серпня 2024 року №420/693/23. Так за обставин справи №240/32125/23 позивач проходив військову службу у військовій частині Міністерства оборони України, а не Державної прикордонної служби України; у справі №420/693/23 позивач був звільнений наказом від 02 грудня 2022 року та висновки Верховного Суду у цій справі ґрунтуються на правовому регулюванні спірних правовідносин, які виникли до набрання чинності Особливостями №726, та не аналізувалися положення Особливостей №726 (зі змінами, застосовуються з 01 квітня 2024 року), за приписами яких додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення. Натомість у справі, що розглядається, позивача звільнено з військової служби 01 лютого 2025 року.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, в розглядуваному випадку позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 12 січня 2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко