Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №200/8287/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року Справа№200/8287/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленого протоколом від 29.09.2025 № 29, в частині відмові в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що йому було відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що заява та документи, які підтверджують право на відстрочку не засвідчені в установленому порядку та за відсутністю документу, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із батьків військовозобов`язаного з інвалідністю 1 чи 2 групи. Позивач вважає, що Рішення оформлене протоколом від 29.09.2025 року № 29 прийнято протиправно та підлягає скасуванню у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою від 31 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на 12 січня 2026 року відповідач правом надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України згідно паспорта НОМЕР_1 від 12.04.2021, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідно до особистого військово-облікового документа Резерв+, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).

18 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до вимог п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаний, який утримує одного із своїх батьків з інвалідністю ІІ групи.

За результатами розгляду зазначеної заяви винесено рішення комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 у формі протоколу № 29 від 29 вересня 2025 року відмолено у наданні відстрочки у зв`язку невідповідністю документу, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовослужбовцями та зобов`язанні за законом утримувати одного із батьків військовозобов`язаного з інвалідністю 1 чи 2 групи, а також у зв`язку з тим, що надані документи військовозобов`язаного не засвідчені в установленому порядку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Законом № 3543-XII.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Тобто, саме під час мобілізації військовозобов`язані, які, зокрема, мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, не підлягають призову на військову службу, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Так, позивач 18 вересня 2025 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з тим, що він має матір із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування № 170/25/654/В від 28.07.2025 року номер рішення 170/25/654/Р. Отже, вказаним вище документом, який міститься в переліку документів, визначених Додатком 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, підтверджується, що матір позивача є інвалідом ІІ групи.

До поданої заяви позивач долучив заяву матері, у якій остання вказала, що для свого утримання (догляду) з числа військовозобов`язаних членів родини першого ступеня споріднення обирає саме сина- ОСОБА_1 .

18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку № 560).

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у п. 2 ч. 1, п. п. 3, 4, 5 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Як зазначалось судом вище, відповідач за результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів відмовив у наданні відстрочки від призову.

Причиною відмови у наданні відстрочки від призову у повідомленні відповідачем зазначено: невідповідність поданих документів, що підтверджують право на відстрочку.

З приводу підстави для відмови, означеної відповідачем, суд зауважує, що з матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача зі заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що його матір є особою з інвалідністю ІІ групи.

Суд наголошує, що згідно п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що матір позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи до 03.07.2027 року. До заяви про надання відстрочки було подано заяву матері, у якій остання вказала на вибір позивача, свого сина. Додаткових документів для підтвердження цих обставин надавати відповідачу не потрібно.

У контексті сформованої відповідачем відмови у наданні позивачу відстрочки, суд відмічає, що комісія, відповідно до вимог абз. 1 п. 60 Порядку № 560, здійснює вивчення отриманих заяви та підтвердних документів, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує дані з публічних електронних реєстрів.

Суд наголошує, що у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих заявником документів, які підтверджують право на відстрочку від призову, відповідач має право самостійно звертатися із запитами до відповідних органів державної влади. Мета таких запитів - перевірка або спростування права позивача на відстрочку.

Водночас, матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач здійснив будь-які запити з цього приводу.

Отже, із зазначеного слідує, що відповідачем, не надано до суду доказів подання позивачем недостовірної інформації та існування інших осіб зобов`язаних утримувати за законом матір позивача.

Суд наголошує, що відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повинна бути пропорційною, та не створювати необґрунтованих перешкод для реалізації права особи на відстрочку.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи суд вважає, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені законодавством, для отримання ним відстрочки, а саме: подав відповідачу заяву про надання відстрочки, пакет встановлених Порядком № 560 документів, що підтверджують його право на відстрочку згідно з п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Натомість, відповідач не вказав, яким чином, окрім вже поданих документів, позивач може підтвердити факт відсутності у його матері інших працездатних членів сім`ї, які б могли її утримувати.

З огляду на вище викладене, суд приходить до переконання, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано належні та достатні документи, відповідно до вимог додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявних в матеріалах справи документів було достатньо для надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, адже такі документи підтверджують як наявність одного з батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, так і те, що мати позивача, як особа з інвалідністю, сама обрала, хто з військовозобов`язаних членів своєї родини першого ступеня спорідненості буде здійснювати за нею догляд, а тому оскаржуване рішення про скасування наданої позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для надання позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, адже такі документи підтверджують як наявність одного з батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, так і те, що мати позивача не має інших осіб з числа невійськовозобов`язаних, які відповідно до закону зобов`язані її утримувати, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Згідно з квитанцією ID: 9166-3481-0353-5160 від 24.10.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення оформлене протоколом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.09.2025 № 29, в частині відмови в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова