Рішення від 04 грудня 2025 р. у справі №758/12214/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12214/25

Категорія 69

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в поряду спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

11.08.2025 р. позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 грудня 2011р.. Від шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2024р. шлюб між сторонами було розірвано.

Як зазначає позивачка у позовній заяві, фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені ще до розірвання шлюбу, позивачка з донькою були вимушені залишити квартиру та переїхати на орендовану квартиру. Сторони проживають окремо та не ведуть спільного господарства жовтня 2024 р. В позасудовому порядку вирішити питання щодо матеріального утримання спільної дитини з відповідачем не вдалося, у зв`язку з чим позивачка вимушена звертатися до суду з даним позовом.

Позивачка зазначає, що донька проживає з нею перебуває на її повному утриманні. Позивачка забезпечує доньку необхідними та безпечними умовами для проживання, лікування, купує продукти харчування, одяг, відповідач не вживає заходів щодо добровільного матеріального утримання дитини.

Позивачка зазначає, що відповідач є директором і співзасновником товариства, яке займається оптовою торгівлею хімпродукції в місті Києві, немає іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, немає на утриманні інших осіб, яких зобов`язаний утримувати, у зв`язку з чим може сплачувати аліменти.

Вказує, що відповідач повинен сплатити аліменти за минулий час, просить стягувати аліменти з 24 грудня 2024р., коли сторони офіційно розлучилися.

Відтак, позивачка звернулася до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання їхньої малолітньої спільної доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50 відсотків від мінімального гарантованого розміру аліментів на 1 дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 грудня 2024р. до повноліття дитини, а також стягнути судовий збір в дохід держави.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025р. у даній справі було відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін.

10 вересня 2025р. до суду надійшов Відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_4 .

Відповідач заперечував обставини, викладені позивачкою у позовній заяві щодо того, що позивачка з дитиною виїхали з квартири нібито через психологічний тиск з боку відповідача; що відповідач не надавав добровільно матеріальне утримання для дитини, адже ним перераховано та надано готівкою або оплачено товари чи послуги для дитини на суму більше 100.000 грн.; щодо посади відповідача як директора товариства, адже він немає до нього ніякого відношення; що відповідач був обізнаний про відкриття картки для здійснення зарахування грошових коштів як аліментів; що відповідачка намагалася у позасудовому порядку домовитися про матеріальне утримання дитини.

У відзиві відповідач стверджував, що в серпні 2024р. позивачка разом з дитиною виїхала з квартири, після чого відповідач дитину не бачив та не мав можливості спілкуватися з дитиною по телефону, адже його дзвінки було заблоковано. Відповідач та його адвокат неодноразово пропонували позивачці укласти угоду про визначення місця проживання спільної дитини та щодо порядку і способів участі батька у вихованні дитини, в тому числі щодо розподілу витрат на утримання дитини. Відповідач зазначає, що в травні - червні 2025 р. позивачка змусила відповідача проплатити навчання доньки у приватному навчальному закладі у розмірі понад 100 тис., а вже через місяць адміністрація навчального закладу повідомила позивача про те, що відповідачка подала заяву про припинення договору про навчання.

Посилаючись на те, що дата 24 грудня 2024р. жодним чином не обґрунтована, просив стягувати з нього аліменти з дати звернення до суду. Зазначав, що картку для сплати аліментів було відкрито лише 17 квітня 2025р., а до цього часу донька використовувала картку позивачки. Відтак, зазначаючи, що немає впродовж року інформації де та в яких умовах проживає його дитина, будучи позбавленим можливості спілкування з донькою, з урахуванням інформації про те, що позивачка припинила навчання спільної дитини у навчальному закладі, вартість навчання якого сплатив відповідач, ОСОБА_4 просив стягувати з нього аліменти у розмірі 1/4 частка від усіх видів його доходів, починаючи з дати звернення до суду.

23 жовтня 2025р. до суду надійшла Відповідь на відзив, в якій представник позивачки зазначив, що дата 24 грудня 2024р. обрана саме тому, що в цю дату позивачка отримала копію судового рішення Подільського районного суду міста Києва про розірвання шлюбу. Доводи батька дитини про те, що ним витрачено кошти на навчання дитини вважав такими, що не спростовують розмір аліментів, які необхідно стягнути, адже вартість навчання є додатковими витратами на утримання дитини. Щодо долучених до відзиву на позовну заяву роздруківок платіжних доручень, звертав увагу на те, що мали місце незначні перерахування коштів на мілкі витрати доньки по 100, 200 грн.. Переказ коштів на суму 3000 грн. були коштами, які перерахувала ОСОБА_5 - бабуся дитини на екскурсію. Решта коштів, які перераховувалися, представник позивача називає додатковими витратами на утримання дитини, які не можуть бути зараховані як сплата аліментів.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити з викладених у позові підстав. Стверджував, що позивачка з дитиною пішли від відповідача значно раніше, ніж було розірвано шлюб. При цьому, відповідач обіцяв утримувати дитину, однак дійшло до того, що батько казав, прибереш в квартирі, тоді дам гроші на навчання. Батько дитини стверджував, що якщо позивачка звернеться до суду про стягнення аліментів, то отримуватиме по 100грн. Відповідач ухилявся від сплати аліментів, а платіж який відображено у виписці у розмірі 3000 грн. здійснила бабуся дитини. Зазначав, що дитина потребує значних витрат, а тому розмір стягуваних на її утримання аліментів повинен становити 1/3 частина доходів батька.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначав, що відповідач визнає позовні вимоги частково та вважає, що з нього можуть бути стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частина його доходів, починаючи з дати звернення до суду. Позивачка здійснювала маніпуляції з банківськими картками, відповідач перерахував грошові кошти, однак ту картку, яку батько відкрив для дитини, позивачка закрила. Дана обставина свідчить, що батько вживав заходів щодо надання допомоги дитині, однак мати вживала заходів для того, щоб не давати бачитися з дитиною, змінювала рахунок для сплати аліментів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у зв`язку з таким.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 , що підтверджується копію Свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 2012р. відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві.

Рішенням Подільського району суду міста Києва від 18 жовтня 2024р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано.

На момент звернення до суду з даним позовом дитина сторін проживає разом з матір`ю, що не спростовано у засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України передбачено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а згідно з ч.3 ст. 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утриання дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно. Суду не надано доказів про те, що розмір аліментів необхідно збільшити до 1/3 частини від доходів батька. При цьому, суд бере до уваги, що такі витрати як оплата навчання чи лікування дитини сторони вважають додатковими витратами на дитину, які не впливають на розмір аліментів. Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що мати дитини зобов`язана нести витрати на утримання дитини нарівні з батьком дитини. Відтак, суд не вбачає підстав для збільшення загальноприйнятої частки від доходів як аліментів на утримання однієї дитини.

Визначаючи дату, з якої слід стягнути аліменти, суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останньою від їх сплати.

За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягненим аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.

Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У конкретній справі позивачка не надала суду докази про те, що нею вживалися заходи щодо отримання аліментів, а відповідач ухилявся від їх сплати, відмовлявся надавати кошти. Навпаки, матеріали справи містять відомості про здійснення відповідачем оплат на користь позивачки

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову ви частині стягнення аліментів за минулий період - з 24 грудня 2024р., коли позивачка отримала копію судового рішення про розірвання шлюбу. Дата отримання судового рішення про розірвання шлюбу ніяким чином не впливає на правовідносини щодо утримання дитини та дату, коли у батька виникає обов`язок утримувати дитину.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи всі зібрані по справі докази, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Керуючись. ст. ст. 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 12,13, 81, 209-246, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави 1211,20 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_3

Суддя Т. В. Войтенко