Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №752/25669/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25669/25

Провадження № 2/752/5861/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь, як законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 50 % витрат на лікування дитини у сумі 11 850,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що батько дитини - ОСОБА_2 , 2015 року народження, відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/9803/16-ц від 15 серпня 2018 року зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини.

У листопаді 2023 року у дитини було діагностовано аденоїдні вегетації 2-3 ст., що потребувало термінового хірургічного втручання. Відповідач був належним чином проінформований про медичні показання до операції та погодив проведення хірургічного втручання саме у платній «Університетській клініці» ВСП «Київський міжнародний університет», за договором №1821/2023 про надання платних медичних послуг, оскільки це дозволило виконати операцію сучасним методом (коблаційною аденотомією) у безпечних умовах. Згідно з актом виконаних робіт № 01-УК від 27 листопада 2023 року вартість лікування становила 23 700,00 грн, у тому числі:

- хірургічне втручання;

- анестезіологічне забезпечення;

- медикаментозний супровід.

Після проведення операції ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача з проханням добровільно компенсувати половину витрат, однак відповідач коштів не повернув.

Справа передана у провадження судді Слободянюк А.В., у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку протягом десяти днів з дня її отримання для усунення недоліків позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає в повному обсязі та просить відмовити у його задоволенні з огляду на обставини, викладені у відзиві, а саме: зазначені позивачем обставини не відповідають дійсності, а позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Повідомляє, що на виконанні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3, в межах якого стягуються аліменти на утримання доньки. Першочергово аліменти стягувалися на підставі виконавчого листа № 752/9803/16-ц від 15 серпня 2018 року, виданого Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 3 000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 червня 2016 року. У подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року було змінено спосіб стягнення аліментів з 3 000,00 грн на 1/4 від доходу боржника.

Заборгованості зі сплати аліментів не має, про що свідчить розрахунок Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ВП № НОМЕР_3/8 від 22 жовтня 2025 року.

Також, як зазначено у відзиві, ОСОБА_2 знав про лікування доньки в ВСП ПЗВО «Київський міжнародний університет» - «Університетська клініка» та погодився на оплату цих послуг в розмірі 50% їх вартості - в сумі 11 850,00 грн. Відповідач повідомив ОСОБА_1 про оплату вищезазначеної суми частинами, оскільки не мав фінансової можливості сплатити її одразу одним платежем.

Повна оплата ОСОБА_1 50 % вартості на лікування доньки була здійснена наступними платежами:

-01 грудня 2023 року платіжною інструкцією № В4Т4-2КРЗ-Н735-М27К від 01 грудня 2023 року на суму 7 722,00 грн.;

-14 березня 2024 року платіжною інструкцією №485Р-Т82М-Н23Е-9АКР від 14 березня 2024 року на суму 1000,00 грн.;

-02 квітня 2024 року платіжною інструкцією №А763-6ХКН-1КК4-Н07С від 02 квітня 2024 року на суму 1000,00 грн.;

-04 вересня 2024 року платіжною інструкцією №0РМ8-Р330-9Т60-0НВ6 від 04 вересня 2024 року на суму 1000,00 грн.;

-30 вересня 2024 року платіжною інструкцією №53РЗ-ХСВВ-0М75-5Т4Т від 30 вересня 2024 року на суму 1500,00 грн., про що надаються відповідні платіжні інструкції з призначенням платежу - «компенсація за лікування доньки» на загальну суму 12 222,00 грн.

Враховуючи відшкодування вартості лікування доньки в сумі навіть більшої ніж 11 850,00 грн, вважає позов безпідставним, адже позивачем стягується вже оплачена сума, що є порушенням прав відповідача. Права ОСОБА_1 , що діє в інтересах дитини, не було порушені - оплата лікування доньки в розмірі 50% від 23 700,00 грн здійснена ним ще до пред`явлення позову. Такі дії позивача, шляхом подачі позову, на думку відповідача, спрямовані на дискредитацію його, як батька Анісії, та спрямовані на збільшення статку позивача, за його рахунок, без належної правової підстави.

Справа судом розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до положення ст.274 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 15 ЦК України).

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір`ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов`язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім`ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві від 29 січня 2015 року, актовий запис № 164.

Постановою державного виконавця Голосіївського ВДВС у м. Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12 вересня 2018 року у ВП № НОМЕР_3 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 752/9803/16-ц, виданого 29 серпня 2018 року Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3 000,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 червня 2016 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22 жовтня 2025 року у ВП НОМЕР_3/8, зробленого старшим державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві, постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року змінено спосіб стягнення аліментів, а саме: здійснювати стягнення аліментів у розмірі 1/4 доходу боржника ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 06 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на 01 жовтня 2025 року заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 752/9803/16-ц відсутня.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що нею були понесені додаткові витрати на доньку у зв`язку із необхідністю термінового хірургічного втручання, оскільки дитині було діагностовано «аденоїдні вегетації 2-3 ст.».

Так, 27 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та ВСП ПЗВО «Київський міжнародний університет» - «Університетська клініка» було укладено Договір надання платних медичних послуг з хірургічної оториноларингології (лор-хірургії) № 1821/2023, предметом якого є надання платних медичних послуг пацієнту ОСОБА_3 , 2015 року народження.

Додатком № 3 від 27 листопада 2023 року до вказаного договору, узгоджено медичну послугу - аденотомія з коблатором та визначено її вартість - 23 700,00 грн.

Зокрема, згідно з актом виконаних робіт № 01-УК від 27 листопада 2023 року вартість лікування становила 23 700,00 грн. у тому числі:

- хірургічне втручання;

- харчування та оплата палати;

- анестезіологічне забезпечення;

- медикаментозний супровід.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію про здійснення платіжної операції від 27 листопада 2023 року на суму 23 700,00 грн.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач повідомив, що 50 % вартості лікування доньки він сплатив, про що надав відповідні платіжні інструкції з призначенням платежу: «компенсація за лікування доньки» на загальну суму 12 222,00 грн:

-платіжна інструкція № В4Т4-2КРЗ-Н735-М27К від 01 грудня 2023 року на суму 7 722,00 грн;

-14 платіжна інструкція №485Р-Т82М-Н23Е-9АКР від 14 березня 2024 року на суму 1 000,00 грн;

-платіжна інструкція №А763-6ХКН-1КК4-Н07С від 02 квітня 2024 року на суму 1 000,00 грн;

-платіжна інструкція №0РМ8-Р330-9Т60-0НВ6 від 04 вересня 2024 року на суму 1 000,00 грн;

-платіжна інструкція №53РЗ-ХСВВ-0М75-5Т4Т від 30 вересня 2024 року на суму 1 500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до положень ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Аналіз наведених норм закону вказує на те, що базові постійні потреби дитини покриваються за рахунок аліментів. Проте, в окремих випадках, за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку або хронічну хворобу, тощо.

Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Пред`являючи вимоги про стягнення додаткових витрат на оплату 50 % витрат на лікування дитини у сумі 11 850,00 грн, позивачем не доведено та матеріали справи не містять жодних доказів про те, що аденоїдні вегетації 2-3 ст. є тяжкою або хронічною хворобою дитини.

Крім того, позивач не навела мотивів вибору саме платної клініки ВСП ПЗВО «Київський міжнародний університет» - «Університетська клініка» для хірургічного лікування дитини ОСОБА_3 , а також не довела погодження із відповідачем даної медичної установи.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідачем у відзиві надано платіжні інструкції, відповідно до яких відповідач оплатив лікування доньки на загальну суму 12 222,00 грн.

За таких обставин, понесені позивачкою витрати на оплату лікування неможливо розцінювати як додаткові, тобто як такі, що викликані особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України.

Позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що заявлені витрати не покриваються стягнутими судовим рішенням з відповідача аліментами. Зі свого боку, стороною відповідача надані належні та достатні докази оплати лікування доньки сторін навіть у більшому, ніж заявлено у позові, розмірі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 141, 155, 180, 185 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складений 12 січня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк