Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №711/8182/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8182/25

Номер провадження 3/711/8/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Михальченко Ю.В., за участі: захисника – Брус С.М. розглянувши адміністративні матеріали (протокол серія ЕПР1 №438292 від 30.08.2025 року), які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зач.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 438292 від 30.08.2025 року, ОСОБА_1 30 серпня 2025 року о 03.36 год. в м.Черкаси по вул. С.Амброса, 19/21, керував автомобілем «NISSAN LEAF» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки ТЗ та у лікаря-нарколога в медзакладі ЧОНД водій відмовився під час безперервної відеофіксації, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнає, пояснив, що не має відношення до подій, які зафіксовані в протоколі про адміністративне порушення, оскільки відсутні докази, які підтверджують його керування транспортним засобом. Працівники поліції не зупиняли автомобіль під його керуванням, відеозапис про зупинку також відсутній в матеріалах Автомобілем він не керував, оскільки автомобіль стояв на парковці, з виключеним двигуном та виключеними світловими приладами.

Адвокат Брус С.М. в судовому засіданні надав суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, яке мотивовано наступним: з відео записів не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його було зупинено. У зв`язку із чим усі наступні вимоги працівників він не був зобов`язаний виконувати. А всі складені процесуальні документи відносно не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Ознак алкогольного сп`яніння, передбачених Інструкцією від 09.11.2015 №1452/735 таких як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці у ОСОБА_1 також з відео запису не вбачається.

З наданих відео доказів не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та був зупинений поліцейським під час такого керування. Відео доказами чітко підтверджується, той факт, що працівники поліції під`їхали до припаркованого автомобіля на стоянці. І автомобіль стояв з виключеним двигуном та виключеними світловими вогнями. На відео, на яке посилались працівники поліції, на якому начеб то відображено рух автомобіля також не відображає ні рух автомобіля ні світлових приладів автомобіля в процесі руху.

З наданого відеозапису також не вбачається чіткої відмови ОСОБА_1 пройти огляд. Однозначної та чіткої відмови від ОСОБА_1 не було чути. Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд.

Крім того, поліцейський під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не направив у визначеному порядку ОСОБА_1 для проходження медичного огляду на стан сп`яніння до найближчого закладу охорони здоров`я та не видав направлення за визначеною формою, оскільки воно не підтверджується відео записом, на якому дані відомості відсутні. А також відсутній акт про відмову медичного огляду.

Дослідивши матеріали справи вбачається, що допущено ряд порушень з боку працівників поліції, які не дотримувались чіткого, послідовного порядку направлення водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння: по перше відсутня частина відео події на якому зафіксовано рух транспортного засобу та зупинку транспортною засобу; по друге на відеозаписі не зафіксовано складання поліцейським направлення на огляд та відсутня частина відео складання акту про відмову від медичного огляду; по трете матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відмови чи ухилення ОСОБА_1 від проведення огляду щодо виявлення стану сп`яніння, тобто відсутня частина відео події на якому зафіксовано вручення ОСОБА_1 направлення на огляд до закладу охорони здоров`я. А також відсутній акт про відмову від медичного огляду; по четверте протокол оформлено без зазначення свідків, хоча свідки були на місці і до складання протоколу і під час: по п`яте доданий відео запис не підтверджує факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та вилучення транспортного засобу. У порушення вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом після висновку про його перебування у стані сп`яніння та складення відповідного адміністративного матеріалу. Не зважаючи на наявність таких висловлювань поліцейського на відеозаписі. Також про даний факт свідчить відсутність акту вилучення автомобіля.

Отже, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення з підстав недоведеності факту вчинення правопорушення та порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Для того, щоб виявити вказані правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму процедуру виявлення «нетверезого водія». Матеріалами справи встановлена недоведеність порушень: Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_1 як законної підстави зупинки, у зв`язку з чим наступні вимоги поліцейського щодо надання документів та вимоги на проходження огляду на стан сп`яніння є протиправними.

Будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні. Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Інспектори взводу № 1 роти № 1 БУПП в Черкаській області Козинка С.Б. та Ратушний Б.В. в судовому засіданні повідомили, що 30 серпня 2025 року близько 03 год. 36 хв. перебуваючи в складі екіпажу АГАТ 141, під час патрулювання м. Черкаси, по вул. С.Амброса 19/21 було виявлено автомобіль «NISSAN LEAF» д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в комендантську годину, тому було вирішено зупинити даний ТЗ. Водієм виявився ОСОБА_1 . В ході спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Водієві неодноразово було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу Драгер Алкотест та в медичному закладі у лікаря нарколога, на що останній відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудні камери № 468978 та 472500. В подальшому водія було відсторонено від права керування автомобілем.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що зателефонував до свого знайомого ОСОБА_1 вночі та попросив у нього сигарети, щоб віднести охоронцю, який охороняв кавуни на вуличній точці. ОСОБА_1 сказав, що сигарет вдома немає, проте в автомобілі є цілий блок, але потрібно йти до стоянки, де стоїть автомобіль. Вони прийшли до припаркованого автомобіля, щоб взяти сигарети. А потім хотіли викликати таксі і відвезти сигарети. Проте, коли ОСОБА_1 взяв сигарети і виходив з автомобіля до нього під`їхали працівники поліції, які сказали надати документи для перевірки. Він виконав вимогу поліцейських, оскільки був впевнений в тому, що працівники поліції виконують свої дії в межах закону. І на нього склали протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Брус С.М., свідка ОСОБА_2 , працівників поліції Богдана Ратушного та Сергія Козинки, дослідивши матеріали справи, відео з боді камер поліцейських, приходжу до наступних висновків.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши матеріали провадження суд приходить до висновку, що факт керування ОСОБА_1 30 серпня 2025 року о 03.36 год. в м.Черкаси по вул. Сергія Амброса, 19/21, автомобілем «NISSAN LEAF» д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, не доведено, оскільки працівниками поліції вищевказаний транспортний засіб не зупинявся, будь-яких очевидців, які б прямо вказували на факт керування саме ОСОБА_1 - відсутні, а тому твердження, що саме останній керував вказаним автомобілем та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Інших доказів суду не надано.

Отже, повертаючись до обставин даної справи, Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1

будучи в стані алкогольного сп`яніння перебував за кермом транспортного засобу та відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану сп`яніння, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.

В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 взагалі перебував за кермом автомобіля.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).

Так, відповідно до матеріалів справи свідки в даному випадку відсутні, а відомості в протоколі, спростовуються поясненнями адвоката Брус С.М. що потребувало перевірки «обвинувачення» в судовому засіданні, але як і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і Суд були позбавлені можливості зробити відповідну «перевірку».

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги Суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.

Транспортний засіб «NISSAN LEAF» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водієм ОСОБА_1 працівниками поліції не зупинявся.

В ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 та відмовою особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, 245, 247, 252, 256, 280, 283-287 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та проголошено 12 січня 2026 року о 14 годині в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Суддя: Ю. В. Михальченко