Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №369/22467/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22467/25

Провадження № 3/369/9876/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.01.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Куценко М.О., розглянувши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №858229 від 21.11.2025 року – 21.11.2025 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилився від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: не надав належних умов проживання.

Дії ОСОБА_1 квалафіковано за ч.1 ст. 184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток, про що в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того суд враховує, що при складанні протоколу особі повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться в Києво-Святошинському районному суді Київської області, про що в протоколі є підпис особи про ознайомлення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України" зазначено, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою уникнення затягування розгляду справи, відповідно до ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об`єктивно з`ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.251КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Тобто, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.

На підтвердження скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №858229 від 21.11.2025 року, який сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення; рапорт працівника поліції, який по суті не має доказового значення у справі.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, вважаю недоведеним, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки фактично жодного доказу на підтвердження вини, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі "Лучанінова проти України", від 15.05.2018 року у справі "Надточій проти України", який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі N 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Так, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували та дозволяли суду дійти висновку поза розумним сумнівом про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто відсутні об`єктивні докази про вчинення останнім інкримінованого правопорушення.

При цьому ст. 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Пункт 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі накладення адміністративного стягнення. Оскільки провадження по справі підлягає закриттю, то судовий збір з ОСОБА_1 не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 247, 268, 283, 284 КУпАП України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Михайло КУЦЕНКО