Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №362/6734/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6734/25

Провадження № 1-кп/362/336/26

ВИРОК

Іменем України

12.01.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Василькові Київської області угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025111030001737, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Попівка Маньківського району Черкаської області, громадянки України, з середньою освітою, вдови, пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

01.09.2025 з Білоцерківської окружної прокуратури Київської області до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030001737, відомості про яке 09.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою суду від 02.09.2025 призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні. У підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою.

ІІ. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України

про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення,

у вчиненні якого обвинувачується особа

З обвинувального акта та угоди про визнання винуватості вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України, вчиненого за таких обставин.

Так, частиною першою статті 12 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" (далі – Закон) передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до списків № 1, № 2 таблиці I Переліку, та рослин, включених до списку № 3 таблиці I Переліку, допускається лише в цілях, передбачених статтями 15, 19 та 20 Закону. Обіг рослин, включених до списку № 4 таблиці I Переліку, допускається лише в цілях та на підставах, передбачених статтями 15, 17, 19 і 20 Закону.

Таким чином, Закон допускає наступні випадки законного обігу наркотичних речовин, включених до таблиці 1 Переліку:

- діяльність з культивування рослин, включених до таблиці 1 Переліку, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (стаття 15 Закону);

- використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (стаття 19 Закону);

- діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (стаття 20 Закону).

Однак, в порушення вказаних вимог законодавства, ОСОБА_4 у кінці травня 2025 року на березі поруч із ставком, що знаходиться неподалік від її домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , виявила насіння коноплі.

В подальшому ОСОБА_4 , з метою незаконного вирощування конопель, на присадибній земельній ділянці поряд з будинком АДРЕСА_1 , в якому проживає, не маючи відповідної ліцензії на здійснення діяльності, пов`язаної із посівом та вирощуванням рослин конопель, в порушення вимог статей 2, 7, 12, 15, 19, 20 Закону, умисно здійснила незаконний посів рослин конопель, загальною кількістю 79 одиниць.

Після цього ОСОБА_4 , виконуючи протиправні дії, спрямовані на незаконне вирощування рослин роду коноплі у кількості 79 одиниць, систематично доглядаючи за вказаними рослинами, звільняючи їх від бур`яну, прополюючи та поливаючи водою, довела дані рослини коноплі до стадії дозрівання, незаконно виростивши їх, для власних цілей, без мети збуту.

Свої незаконні дії ОСОБА_4 продовжувала до 09.08.2025, коли працівниками поліції при проведенні огляду місця події вищевказаного домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4 , на присадибній ділянці були виявлені та вилучені рослини зеленого кольору, кожна з яких складається із стебла, коріння, листя з верхівками та відноситься до рослин роду коноплі (Cannabis), загальною кількістю рослин 79 штук, які ОСОБА_4 незаконно посіяла та вирощувала.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель в кількості п`ятдесят і більше рослин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною другою статті 310 КК України.

ІІІ. Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим

угоду про визнання винуватості

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості укладена 12 січня 2026 року в приміщенні Васильківського міськрайонного суду Київської області, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця Шевченка, буд. 8, у порядку, передбаченому статтями 468, 469, 472 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), в рамках кримінального провадження № 12025111030001737, відомості про яке 09.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Сторонами цієї угоди є:

прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , якому на підставі статті 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025111030001737, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2025;

обвинувачена у цьому кримінальному провадженні – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Угода про визнання винуватості укладена між сторонами за участю захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 .

Згідно з вказаною угодою сторони дійшли згоди щодо всіх істотних для кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за частиною другою статті 310 КК України, обвинувачена повністю визнала свою винуватість. Також вказаною угодою сторони погодили покарання, яке повинна понести ОСОБА_4 за частиною другою статті 310 КК України – у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. Також сторони погодились на звільнення ОСОБА_4 на підставі статті 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 рік з покладенням обов`язків, визначених статтею 76 КК України.

Угода про визнання винуватості також містить інформацію щодо роз`яснення належним чином обвинуваченій про наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України; про наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Угода про визнання винуватості скріплена підписами сторін (прокурора та обвинуваченої), а також підписана захисником.

ІV. Позиції учасників судового провадження щодо угоди

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, підтвердив, що угода укладена добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в угоді покарання. Повідомив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені частиною другою статті 473 КПК України. Прокурор просив процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні покласти на обвинувачену, а також вирішити долю речових доказів – 5 картонних коробок коноплі шляхом їх знищення.

Обвинувачена ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України, за викладених в угоді про визнання винуватості обставин визнала повністю, підтвердила добровільність укладення угоди про визнання винуватості між нею та прокурором, вказала, що угода підписана без насильства, примусу чи погроз, в присутності захисника, не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, просила її затвердити і призначити узгоджену міру покарання з мінімальним іспитовим строком в один рік.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, передбачені частиною четвертою статті 474 КПК України. Також обвинувачена в повній мірі розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, а саме: обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України та відмову від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Захисник ОСОБА_5 також підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між його підзахисною та прокурором та просив її затвердити, додатково підтвердив факт розуміння обвинуваченою наслідків і умов укладання угоди.

V. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам

КПК України та закону про кримінальну відповідальність і при ухваленні вироку

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченої та її захисника, перевіривши вказану угоду, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що укладення угоди є добровільним, угода повністю відповідає вимогам статей 469, 472 КПК України та може бути затверджена судом.

Так, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, та містить усі істотні обставини вчинення обвинуваченою певного діяння; таке діяння відповідає зазначеній правовій кваліфікації за частиною другою статті 310 КК України – незаконний посів та незаконне вирощування конопель в кількості п`ятдесяти і більше рослин.

За частиною четвертою статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена, зокрема, у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 310 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнала себе винуватою, згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином.

Суд установив, що угода про визнання винуватості за змістом відповідає вимогам статті 472 КПК України, зокрема, вона містить беззастережне визнання обвинуваченою своєї винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згоду обвинуваченої на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, наслідки невиконання угоди.

Суд переконався, що угода укладена сторонами добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд також установив, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди не порушують інтересів суспільства, прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов`язань; наявні фактичні підстави для визнання обвинуваченою винуватості. Отже, жодних підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених частиною сьомою статті 474 КПК України, судом не встановлено.

Зі змісту угоди вбачається, що покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень статей 12, 50, 65 – 67, 75, 76 КК України, а саме: у межах санкції частини другої статті 310 КК України з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_4 , яка є пенсіонеркою, обставин, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), відсутність обтяжуючих покарання обставин. Таким чином, суд вважає, що узгоджене сторонами угоди покарання відповідає загальним засадам його призначення, які встановлені законом України про кримінальну відповідальність.

VІ. Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують

та обтяжують покарання

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі статтею 67 КК України суд не встановив.

З огляду на наведене та ураховуючи, що кримінальне правопорушення, яке вчинила ОСОБА_4 , є тяжким злочином, беручи до уваги особу винної, яка є пенсіонеркою, вдовою, за місцем проживання має позитивну характеристику, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судима, з огляду на ставлення обвинуваченої до скоєного, яка беззаперечно визнала свою винуватість у вчинені правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе призначити обвинуваченій узгоджене сторонами за угодою про визнання винуватості покарання в межах санкції частини другої статті 310 КК України у виді позбавлення волі та звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України із покладенням на неї обов`язків, визначених статтею 76 КК України, оскільки її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

На думку суду, призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових правопорушень і не буде становити особистий надмірний тягар для особи. Таке покарання буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винної.

Підсумовуючи викладене, суд робить висновок про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, зокрема, запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався.

Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні (висновок експерта від 20.08.2025 за № СЕ-19/111-25/49540-НЗПРАП) у розмірі 3565 гривень 60 копійок відповідно до частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 314, 368-370, 373, 374, 394, 468, 469, 472-475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12 січня 2026 року між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні № 12025111030001737, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.08.2025.

2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 310 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

3. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 12 січня 2026 року.

4. Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

5. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

6. Речовий доказ у кримінальному провадженні – 5 (п`ять) картонних коробок із речовиною рослинного походження зеленого кольору - конопля, що зберігається в камері схову речових доказів Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (згідно з квитанцією № 891 від 29.08.2025), – після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1