Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №641/3839/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/7/2026 Справа № 641/3839/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м.Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

сторін кримінального провадження :

прокурора – ОСОБА_3 ,

законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7

педагога – ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові об`єднані кримінальні провадження внесені до ЄРДР за № 12024226180000425 від 29.12.2024 та за №12025221150001100 від 16.10.2025 за обвинуваченням неповнолітнього :

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янськ, громадянина України, який навчається на 1 курсі ДНЗ « Куп`янський регіональний центр професійної освіти», спеціальність – зварник, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення ( злочину), передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Неповнолітній ОСОБА_7 , 28.12.2024 приблизно о 18 год. 30 хв, приїхав до кіоску, який розташований за адресою: м. Харків, пров. Зерновий, навпроти будинку 6/4, де побачив раніше незнайому йому ОСОБА_9 , з якою вступив у словесний конфлікт, обумовлений зауваженням ОСОБА_9 у його сторону. В ході вказаного словесного конфлікту, у неповнолітнього ОСОБА_7 з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , неповнолітній ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стоячи навпроти потерпілої ОСОБА_9 , обличчям до неї, наніс останній один удар правою рукою в область щоки з правої сторони, спричинивши тим самим потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми кісток лицьового черепу у вигляді перелому виличної кістки праворуч з наявністю синця в ділянці правої вилиці з розповсюдженням на шкіру правої щоки до проекції горизонтальної частини правої гілки нижньої щелепи, що не є небезпечним для життя в момент заподіяння, а спричинило за собою тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я понад 3-х тижнів та забитої рани на нижній губі з накладанням хірургічних швів, які є легким тілесним ушкодженням

Тим самим, неповнолітній ОСОБА_7 умисно спричинив ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Крім того, неповнолітній ОСОБА_7 03.10.2025 приблизно о 23:00, перебуваючи за адресою: м. Харків, пр-т Аерокосмічний, буд. 179, зустрів малознайомого йому неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в ході конфлікту у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Після цього, ОСОБА_7 , того ж дня, близько 23:05 год., наздогнав ОСОБА_10 біля будинку № 53-К по вул. Зерновій в м. Харкові, повалив його на землю, після чого, з мотивів раніше сформованих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що ОСОБА_10 лежить на землі та не може чинити опір, стоячи над ОСОБА_10 , який лежав на правому боці на землі, правою рукою взяв останнього за голову та кулаком лівої руки наніс не менше двох послідовних удари в ділянку лівого ока потеплілого. Намагаючись захиститися від ударів ОСОБА_7 , ОСОБА_10 перевернувся на лівий бік та, в цей момент ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_10 не менш двох ударів правою ногою в область обличчя останнього, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної тупої травми голови у вигляді травматичного перелому кісток лицьового черепу, а саме: перелому лівої виличної кістки зі зміщенням та перелому носових кісток і черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку легкого ступеню з крововиливом в ліве очне яблуко, що не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоров`я понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Таким чином, 03.10.2025 приблизно о 23:05 неповнолітній ОСОБА_7 умисно спричинив неповнолітньому ОСОБА_10 , середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні у присутності законного представника – ОСОБА_6 , педагога ОСОБА_8 , неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин справи, надав суду показання про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, як про це викладено в обвинувальних актах, а саме вказав, що дійсно в наприкінці грудня 2024 у нього виник словесний конфлікт з потерпілою ОСОБА_9 , в ході якого він вдарив рукою останню по обличчю. А також вказав, що 03.10.2025 у пізній час доби, в ході словесного конфлікту з неповнолітнім ОСОБА_10 , він наніс у голову останнього по декілька ударів рукою та ногою. У скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_10 у присутності свого законного представника ОСОБА_4 в судовому засіданні просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 на розсуд суду, задовольнити заявлений цивільній позов, проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України не заперечував.

Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не з`явилась, згідно заяви просила розглядати справу за її відсутності та призначити покарання на розсуд суду, заперечень проти розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України не висловлювала.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений неповнолітній ОСОБА_7 визнав себе винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та його показання відповідають суті обвинувачення та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не оспорюють фактичних обставин справи, суд розглядає справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, тобто без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі, у суду немає сумніву в добровільності позиції учасників судового розгляду. Судом роз`яснені правові наслідки розгляду даної кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, а саме що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_7 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 1 ст.122 КК України, а саме: умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисні ушкодження, які не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я потерпілим.

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_7 , встановлено, що він є неповнолітнім, навчається на 1 курсі ДНЗ « Куп`янський регіональний центр професійної освіти», спеціальність – зварник, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, характеризується посередньо.

Крім того, Сектором ювенальної пробації м.Харкова Основ`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, 06.11.2025 було складено досудову доповідь, у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до ЄРДР за № 12024226180000425 від 29.12.2024, відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , за якою встановлено низький ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та зроблено наступний висновок: «Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також низький рівень ризику вчиненні повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе». Також, Сектором ювенальної пробації м.Харкова Основ`янського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, 08.01.2026 було складено досудову доповідь, у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до ЄРДР за № 12025221150001100 від 16.10.2025, відносно неповнолітнього ОСОБА_7 , за якою встановлено середній ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та зроблено наступний висновок: «Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також середній рівень ризику вчиненні повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе».

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Приписами ст. 373 КПК України встановлено, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Статтею 91 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання.

Крім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

За ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Частиною 1 ст.69-1 КК України встановлено, що за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З урахуванням обставин, які пом`якшують покарання та відсутності обставин, які б обтяжували його покарання, а також враховуючи особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем навчання характеризується посередньо, є неповнолітньою особою, враховуючи наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, суд вважає, що останньому слід призначити покарання в межах санкції статті КК України, за яким останній обвинувачується, а саме у вигляді позбавлення волі, з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням, вважаючи можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Щодо цивільного позову, заявленого законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_10 , про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 65000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_10 зазначено, що кримінальним правопорушенням вчиненим ОСОБА_7 її сину ОСОБА_10 завдано моральну шкоду на суму 65000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц стосовно того, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь вини неповнолітнього обвинуваченого, стан здоров`я неповнолітнього потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та глибину душевних страждань останнього.

З урахуванням наведеного, заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково, а сума до відшкодування 30000,00 грн. моральної шкоди буде достатньою з урахуванням конкретних обставин справи.

Вчиненим кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди не завдано.

Враховуючи зазначене, заявлений цивільний позов підлягає частковому задоволенню.

Запобіжний захід неповнолітньому ОСОБА_7 не обирався.

Судові витрати на залучення експертів у справі відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.368,370-371,373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання, у вигляді позбавлення волі строком на 1( один ) рік.

На підставі ст.75,104 КК України засудженого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два ) роки, зобов`язавши його згідно вимог ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою « Подолання агресивної поведінки».

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Стягнути із законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП- НОМЕР_2 завдану кримінальним правопорушенням моральну шкоду в розмірі 30000(тридцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині цивільний позов -залишити без задоволення.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписами з нагрудних камер співробітників патрульної поліції - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1