Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №938/884/25 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/884/25

Провадження № 1-кп/938/30/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025096130000065 від 19.06.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, з неповною середньою освітою, депутатом не обирався, -

у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.125 КК України.

Кримінальне правопорушення вчинено при таких обставинах.

ОСОБА_4 07.06.2025 року о 15.00 годин, перебуваючи на території свого господарства, розміщеного в присілку Царина с.Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин вступив у словесний конфлікт зі співмешканкою ОСОБА_5 .

У ході даного конфлікту ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, завдав одного удару в область обличчя потерпілої ОСОБА_5 .

У результаті вищевказаних дій, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді синця спинки носа, забою спинки носа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від12.06.2025 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до п.3 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких дій.

З огляду на вищенаведене, обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про наявність у діянні ОСОБА_4 ознак, перелічених у ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме вчинення фізичного насильства щодо особи, з якою спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що 07.06.2025 року приревнував потерпілу, яка є його цивільною дружиною та з якою спільно проживають більше 11 років, тому вдарив її один раз в обличчя.

Потерпіла у судовому засіданні повідомила, що 07.06.2025 року «забарилася» додому, тому чоловік її один раз ударив рукою в ніс, просила обвинуваченого не карати, оскільки з ним примирилася.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, також доведена дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.06.2025 року (а.с.26), з якої вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька присілка Царина с.Верхній Ясенів Верховинського району, повідомила, що цього дня близько 15 години в присілку Царина села Верхній Ясенів Верховинського району співжитель ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наніс їй один удар в обличчя;

- висновком експерта №75 від 12.06.2025 року (а.с.27-28), згідно з яким у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця спинки носа, забою спинки носа, які утворилися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути кулаки рук, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, вищеописані тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні з висоти власного росту, для їх спричинення було нанесено не менше 1 удару, найбільш ймовірно, що потерпіла була повернута до нападаючого передньою поверхнею тіла.

При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

До обставин,що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить те, що він щиро розкаявся у вчиненному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акта (а.с.4), обставиною,що обтяжуюють його покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Суд також враховує особу винного ОСОБА_4 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29), його зареєстроване місце проживання: с.Стебні Верховинського району Івано-Франківської області, фактично проживає в с.Верхній Ясенів Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.29,38), на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах КНП «Верховинська БПЛ Верховинської селищної ради» не знаходиться (а.с.37), посередньо характеризується за місцем проживання (а.с. 38).

У ч.2 ст.4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст.125 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на 07.06.2025 року) умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Впродовж періоду з часу вчинення інкримінованого обвинуваченому вказаного кримінального правопорушення та по час ухвалення судом даного вироку не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ч.2 ст. 65 КК України, згідно з яким більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальнеправопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено найменш суворе покарання у виді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що штраф, як найменш суворий вид покарання, буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Однак, судом звертається увага, що, як вбачається з вироку Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2025 року (а.с.32-36), ОСОБА_4 засуджений за вчинення в другій декаді січня 2025 року злочину, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік із покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2,3 ч.2 та п.4 ч.3 ст.59-1 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24.07.2025 року за вчинення в січні 2025 року року кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, до покарання у виді апробаційного нагляду на строк 1 рік, то на підставі ч.4 ст.70 КК України, йому слід визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ч.1 ст.246, ч.1 ст.125 КК України) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368-371,373,374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, враховуючи покарання призначене вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2025 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2,3 ч.2 та п.4 ч.3 ст.59-1 КК України:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Зарахувати ОСОБА_4 покарання, відбуте частково за попереднім вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24.06.2025 року, яким його засуджено за ч.1 ст.246 КК України.

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_6