Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №683/3213/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3213/25

Провадження № 33/820/83/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Смірнова В.В., за участю секретаря судового засідання – Степанюка А.М., захисника Вонсовича М.М., представника потерпілого Кравчука В.М., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Вонсовича М.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на постанову судді Старокостянтинівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Старокостянтинівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 жовтня 2025 року о 15 год. 30 хв. в м. Старокостянтинів по вул. І.Федорова,12 водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВMW Х1», державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки під час виконання маневру виїзду на перехрестя нерівнозначних доріг, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався з лівого краю проїзної частини. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.13.1, п.2.3.б Правил дорожнього руху України (далі ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Вонсович М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що суд формально розглянув справу, не з`ясував всіх фактичних обставин по справі, не дав оцінки доказам.

Також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки строк пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянута 09 грудня 2025 року (резолютивна частина). Повний текст постанови було складено 15.12.2025 року, подав апеляційну скаргу 29.12.2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на оскарження.

Для дотримання прав ОСОБА_1 на судовий розгляд, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши пояснення захисника Вонсовича М.М., який підтримав апеляційні вимоги і просив їх задовольнити, представника потерпілого Кравчука В.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, за таких підстав.

Дослідивши матеріали судової справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, план-схему місця ДТП, пояснення ОСОБА_1 , потерпілого та свідків, оцінивши надані докази за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прихожу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини.

В судовому засіданні суду першої і другої інстанції захисник Вонсович М.М. вказував, що ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає та пояснив, що останній, 15 жовтня 2025 року близько 15 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВMW Х1», державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою здійснення маневру повороту праворуч на вул. Грушевського, зайняв крайнє праве положення на перехресті доріг вул. І.Федорова і Грушевського в м. Старокостянтинові поряд з автомобілем MAN державний номерний знак НОМЕР_2 , який мав намір повертати ліворуч, та зупинився, щоб пропустити транспортні засоби, які рухались по смузі руху, на яку він мав намір виїхати, коли автомобіль MAN раптово вивернув колеса вправо при здійсненні маневру повороту ліворуч, допустивши зіткнення з його автомобілем. Зазначав, що саме водієм автомобіля MAN ОСОБА_2 допущено порушення п.10.4, 11.1, 13.1, 2.3.б ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, оскільки рухаючись по перехрестю, ширина якого у місці ДТП на початку перехрестя становила 11 м, а у місті перетину вулиць – понад 28 метрів, та була достатньою для безпечного виконання маневру повороту ліворуч, спочатку вивернув колеса вправо при здійсненні повороту ліворуч не пересвідчившись, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «ВMW Х1». Уважав, що ОСОБА_1 були дотримані вимоги ПДР, а тому просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП..

В судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 пояснював, що у вказаний у протоколі час він, керуючи автомобілем MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 для здійснення маневру повороту ліворуч на перехресті вул. І.Федорова і Грушевського, увімкнувши покажчик лівого повороту та зайнявши крайнє ліве положення на проїзній частині, пропускав автомобілі, що рухались по вул. Грушевського. Ураховуючи особливості вказаного перехрестя, зокрема те, що вул. І.Федорова перетинається з вул. Грушевського не під кутом 90 градусів, та з огляду на габарити його транспортного засобу, при здійсненні маневру повороту ліворуч, щоб безпечно виїхати на вул. Грушевського, не виїхавши на зустрічну смугу руху, він взяв радіус повороту, вивернувши колеса вправо. При цьому стверджував, що автомобіль «ВMW Х1» під`їхав на перехрестя в той момент, коли він вже почав рухатись для здійснення маневру.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції представник потерпілого Кравчук В.М. пояснював, що водій ОСОБА_1 , не ураховував габарити автомобіля MAN, який мав здійснювати маневр повороту ліворуч, ширину перехрестя, для здійснення повороту праворуч та забезпечення безпеки власного транспортного засобу, мав зайняти на перехресті місце за вказаним автомобілем, оскільки ширина проїзної частини перехрестя не дозволяла одночасного розташування двох автомобілів для їх безпечного роз`їзду, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Зазначав, що автомобіль MAN зайняв крайнє ліве положення на проїзній частині, але при здійсненні повороту ліворуч, ураховуючи габарити транспортного засобу та конфігурацію перехрестя, з метою запобігти виїзду на зустрічну смугу руху, взяв радіус повороту спочатку вправо. Уважав, що порушення водієм ОСОБА_2 ПДР не може звільняти водія ОСОБА_1 від відповідальності за порушення ним п.13.1, п.2.3.б ПДР.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що вказаного дня близько 15 години 30 хвилин навпроти перехрестя вул. І.Федорова і Грушевського бачив, як автомобіль MAN стояв на перехресті та в той момент, коли він розпочав поворот ліворуч, біля нього справа втиснувся автомобіль «ВMW Х1», внаслідок чого при здійсненні маневру повороту ліворуч, автомобіль MAN його затиснув та відбулося зіткнення. Указував, що він також є водієм категорії «С» та щоб здійснити поворот ліворуч на вказаному перехресті великогабаритному транспортному засобу необхідно взяти радіус трохи вправо. Це необхідно для того, щоб не виїхати на зустрічну смугу руху. При цьому, на перехресті відсутня дорожня розмітка чи дорожні знаки, які вказують на наявність двох смуг руху в одному напрямку.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_4 , яка була пасажиром автомобіля «ВMW Х1» у суді підтвердила, що вказаного дня вони під`їхали до перехрестя вул. І.Федорова та вул. Грушевського, де вже стояв автомобіль MAN, який мав намір повертати ліворуч. Оскільки на проїзній частині було достатньо місця, ОСОБА_1 відразу став з правого боку від нього та чекав можливості виїхати праворуч на вул. Грушевського, коли під`їхавши ще ближче до перехрестя побачили, як водій автомобіля MAN, вивернув колеса вправо та почав повертати ліворуч та вже за кілька секунд відбулося зіткнення. Стверджувала, що бокового інтервалу між транспортними засобами було достатньо, щоб вантажний автомобіль повернув ліворуч, не зачепивши їх автомобіль, якби додатково не вивертав колеса вправо. Уважала, що водій вантажного автомобіля мав бачити їх автомобіль, оскільки вони стояли справа від нього на перехресті деякий час, коли зрозуміли що він їх зачепить, водій ОСОБА_1 подав звуковий сигнал, однак водій вантажівки не відреагував і відбулось зіткнення.

Судом встановлено, що саме водій автомобіля MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , повернувши кермо праворуч і почавши рух після зупинки на перехресті, здійснюючи маневр повороту ліворуч, не пересвідчився у відсутності перешкоди в напрямку руху автомобілем під його керуванням, допустив зіткнення з автомобілем «ВMW Х1» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 який в цей час стояв на перехресті.

В оскаржуваній постанові судом першої інтенції не наведено в чому саме виражається порушення ОСОБА_1 п.13.1, п.2.3.б ПДР України.

Правила дорожнього руху не передбачають відстань безпечного бокового інтервалу між автомобілями.

Під`їжджаючи до перехрестя ОСОБА_1 оцінюючи дорожню обстановку, яка дозволяла йому рухатися паралельно автомобілю MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки ширина смуги для руху дозволяла одночасний рух двом автомобілям, порівнявшись з іншим авто, зупинився для надання переваги у русі транспортним засобам які рухались по перехрестю.

З фотодоказів, які містяться в матеріалах справи, що також підтверджується і схемою ДТП, відстань від автомобіля «ВMW Х1» держаний номерний знак НОМЕР_1 до краю проїзної частини справа становить 70 см. Така ж відстань від 70 см до 1 метра була і з лівої сторони авто.

Тобто, боковий інтервал між автомобілями дозволяв безперешкодний рух їм обом за умови дотримання вказаного інтервалу, проте, водій автомобіля MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , повернувши кермо різко праворуч, скоротив інтервал передньою частиною свого автомобіля і допустив зіткнення з автомобілем «ВMW Х1» держаний номерний знак НОМЕР_1 , який стояв на перехресті.

Слід звернути увагу, що ширина дороги на перехресті вул..Федорова та вул..Грушевського в м.Старокостянтинів, 28,9 м. яка дозволяла безперешкодний рух обом автомобілям. Ширина автомобіля MAN близько 2,5 м., ширина автомобіля «ВMW Х1» близько 1,8 м. При умові умовного поділу проізної частини дороги на два за п.п.11.1 ПДР, ширина смуги для руху в одному напрямку становить 14,45 м. що є цілком достатнім для руху двох автомобілів в одному напрямку паралельно одна одній, за умови повороту в різних напрямках.

ОСОБА_1 вибрав безпечний інтервал, тобто при під`їзді до перехрестя автомобіль «ВMW Х1» із фурою не контактував, і за умови виконання водієм фури наміченого маневру лівого повороту без зміни напрямку вправо, для збільшення радіусу, контакт транспортних засобів повністю виключався. Водій «ВMW Х1» не змінював напрямку руху, про що свідчить положення передніх коліс (вивернуті вправо), а сам автомобіль розташований у місці контакту з фурою.

Згідно з п. 10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку.

Відповідно до п.2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

В даному випадку повністю підтверджується вина водія MAN ОСОБА_2 , який перед початком руху з одночасною зміною напряму руху мав переконатися у безпеці маневрів, тобто діяти відповідно до п. 10.6 ПДР, яка встановлена постановою Старокостянтинівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2025 року.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 484287 від 15.10.2025, у якому зафіксовано обставини адміністративного правопорушення, зокрема вказано про керування ним транспортним засобом, порушення ПДР України, яке призвело до ДТП, а саме зіткнення з автомобілем MAN, що призвело до пошкодження автомобілів.

Необхідно зазначити, що сам лише протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини у вчиненні правопорушення. Обставини викладені у протоколі, мають бути підтверджені й іншими доказами, які також мають узгоджуватися між собою.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Таким чином, приходжу до висновку про те, що суб`єктом, уповноваженим на складання протоколу про адміністративне правопорушення, на порушення вимог КУпАП та Інструкції №1395 від 07.11.2015, під час складення протоколу щодо ОСОБА_1 , не було з`ясовано усіх обставин події, які мають значення для правильного вирішення справи та передчасно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП, в зв`язку з чим, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, необхідно тлумачити на користь останнього.

Оцінюючи в ході судового розгляду надані докази, доходжу висновку, що в діях водія автомобіля «ВMW Х1» держаний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити захиснику Вонсовичу М.М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Старокостянтинівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Апеляційну скаргу захисника Вонсовича М.М. – задовольнити.

Постанову судді Старокостянтинівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Вікторія СМІРНОВА