Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №684/266/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 684/266/24

Провадження № 22-ц/820/75/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року (суддя Гринчук С. М., повне судове рішення складено 05 вересня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Старосинявська селищна рада, про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У травні 2024 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2003 року на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,28 га по АДРЕСА_1 , яка складається з двох земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,06 га кадастровий номер 6824455100:01:007:0341 і для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га кадастровий номер 6824455100:01:007:0921. Право власності на вказані земельні ділянки посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 056717, виданим 22 жовтня 2003 року Старосинявською селищною радою.

14 грудня 2023 року зареєструвала право власності на земельну ділянк кадастровий номер 6824455100:01:007:0921. 25 березня 2024 року було здійснено встановлення меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості) із закріпленням межових знаків.

Згідно із ситуаційною схемою земельної ділянки, складеної ПП «Терн Інвест», частину земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0921 площею 0,0263 га фактично використовують ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , оскільки на ній розташовані належні їм незаконно побудовані гараж, сарай, а також установлена огорожа з дротяної сітки. Відповідачі обмежують її права власника земельної ділянки щодо розпорядження та використання за цільовим призначенням. Будівлі є самочинним будівництвом, побудовані без її згоди та згоди її матері ОСОБА_6 , яка була власником земельної ділянки до 2003 року. ОСОБА_4 здійснив самовільне захоплення частини земельної ділянки, та використовує її на власний розсуд. ОСОБА_5 є власникомжитлового будинку з господарськими будівлями.

Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 виготовлений лише 12 травня 2018 року, а право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (шлаковий хлів, цегляний гараж) зареєстровано за відповідачем лише 02 травня 2019 року.

Цільове призначення земельної ділянки площею 0,22 га кадастровий номер 6824455100:01:007:0921 для ведення особистого селянського господарства не передбачає будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які побудував ОСОБА_4 .

Тому позивачка просила усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 будівель гаража, хліва та огорожі з дротяної сітки на частині земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0921, що належить їй на праві власності, яке провести за рахунок відповідачів.

У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Старосинявської селищної ради про усунення перешкод у здійсненні права власності (а. с. 1-17, т. 6).

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 11 вересня 2024 року (а. с. 217-219, т. 6) прийнято до розгляду позовну заяву в частині вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_5 частини земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0921 площею 0,0263 га та відкрито провадження в справі. Відмовлено у відкритті провадження у справі в решті вимог ОСОБА_3 .

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2024 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 684/266/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Старосинявська селищна рада, про усунення перешкод у здійсненні права власності та цивільну справу № 684/449/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Старосинявської селищної ради про усунення перешкод у здійсненні права власності (а. с. 108, т. 7).

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року в позові відмовлено.

11 вересня 2025 року представник відповідачів ОСОБА_2 звернувся до суду із заявами про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.

Ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року заяви залишено без розгляду.

ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення суду. Суд першої інстанції проігнорував знаходження частини гаража та хліва, які належать ОСОБА_5 , на земельній ділянці, що є її власністю та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до статті 376 ЦК України самочинним є будівництво, якщо воно здійснено на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Не погоджується з висновком суду про належне оформлення будівельної документації та права власності відповідачів на гараж і хлів. Гараж В з`явився лише на схемі розміщення будівель і споруд у 2018 році. До цього документи не містять зазначення такої будівлі як гараж. Площа хліва збільшилися з 58,1 кв. м до 75 кв. м. Вважає очевидним факт самочинного будівництва. Факт державної реєстрації права власності за відсутності відповідних правових підстав не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна та набуття права власності на таке майно. Щодо позовних вимог до ОСОБА_4 , то вважає, що хоча він і подарував нерухоме майно своїй дочці ОСОБА_5 , фактично проживає по АДРЕСА_2 та користується цим домоволодінням, а відповідно частиною її земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0921. Тому ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у здійсненні права власності. Суд об`єднав два позови (негаторний та віндикаційний) в одне провадження, що призвело до поєднання взаємовиключних вимог в одному провадженні.

У відзиві представник відповідачів ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів. Вважає правильними висновки суду першої інстанції з наведених у рішенні підстав.

У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідачів її не визнав.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 жовтня 2003 року, виданого після смерті матері ОСОБА_6 , є власником земельної ділянки загальною площею 0,28 га по АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 056717, виданим 22 жовтня 2003 року Старосинявською селищною радою та зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 327. Цільове призначення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,06 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га. (а. с. 14-17, т. 1).

Відділом у Старосинявському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21 липня 2020 року 02 вересня 2020 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0584 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 6824455100:01:007:0341, яка розташована по АДРЕСА_1 , підстава - свідоцтво про право на спадщину. Документ, що посвідчує право державний акт на право власності на земельну ділянку ХМ № 056717. (а. с. 18-23, т. 1).

Рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу у Старосинявському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 вересня 2020 року № РВ-6800641862020 ОСОБА_3 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, рекомендовано привести обмінний файл у відповідність, так як установлено розташування у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, площа співпадає на 11,6208%. (а. с. 139-142, т. 3).

Рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 27 жовтня 2022 року № РВ-7100144292022 ОСОБА_3 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, рекомендовано усунути перетин з ділянкою кадастровий номер 6824455100:01:007:0812, площа співпадає на 0,344 та з ділянкою кадастровий номер 6824455100:01:007:0566, площа співпадає на 11,6208. (а. с. 133-136, т. 3).

ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 02.05.2019, укладеного із ОСОБА_4 , на праві власності належала суміжна земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2 (на час реєстрації 02.05.2019 кадастровий номер 6824455100:01:007:0566). (а. с. 231-233, т. 1).

Рішенням Старосинявського районного суду від 06 квітня 2023 року у справі № 684/491/21 (а. с. 56-65, т. 2), залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року (а. с. 49, т. 2), скасовано державну реєстрацію належної відповідачці земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6824455100:01:007:0566 із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року у справі № 684/691/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування запису про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору дарування. (а. с. 112-121, т. 3).

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування запису про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1167 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, визнання недійсним договору дарування скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Скасовано запис номер 13769004 від 16 березня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2 площею 0,1167 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 02 травня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Старосинявського районного нотаріального округу Хмельницької області Намистюк Л. І. за реєстраційним № 522, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а. с. 122-131, т. 3).

Постановою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 684/691/18 скасовано постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 серпня 2022 року. Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2021 року в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування запису про право власності на земельну ділянку та визнання договору дарування недійсним змінено, із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. (а. с. 198-213, т. 1).

Відповідно до висновку додаткової земельно-технічної експертизи № 3369/3370/20-26 від 17 серпня 2021 року, проведеної у справі № 684/691/18, фактична площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_5 кадастровий номер 6824455100:01:007:0566 частково не відповідає конфігурації меж, площа 11,67 га та координатам меж цієї земельної ділянки, що зазначені у землевпорядній документації; фактична площа та конфігурація меж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,28 га, яка складається з двох земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0584 га кадастровий номер 6824455100:01:007:0341 та для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , частково не відповідає конфігурації меж, площі та розташуванню цієї земельної ділянки, що у технічній документації. Накладення (нашарування) меж земельної ділянки по фактичному використанню станом на 08 червня 2021 року по АДРЕСА_1 з межами земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0566 відсутнє. Накладення (нашарування) меж земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0341 по АДРЕСА_1 з межами земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2 відсутнє. Одночасно встановлено, що площа накладення (нашарування) меж земельної ділянки площею 0,22 га (згідно з технічною документацією із землеустрою, розробленою у 2020 році) по АДРЕСА_1 з межами земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0566 по АДРЕСА_2 становить 0,0255 га, що відображено у плані співставлення меж.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 листопада 2024 року ОСОБА_5 є власником житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 , розташованих на земельній ділянці кадастровий номер 6824455100:01:007:0566. Інформація щодо права власності на вказану земельну ділянку відсутня. (а. с. 83, т. 7).

Відділ № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на підставі технічної документації із землеустрою ПП «Терн Інвест» 05 грудня 2023 року здійснив державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2200 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6824455100:01:007:0921, яка розташована на території Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 жовтня 2003 року серії ВАО № 442089. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку ХМ № 056717. (а. с. 24-34, т. 1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 грудня 2023 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6824455100:01:007:0921 зареєстровано за ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 грудня 2023 року (а. с. 35, т. 1).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Позивачка просила усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованих ОСОБА_4 і ОСОБА_5 будівель гаража, хліва та огорожі з дротяної сітки на частині належної їй земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0921.

Відмовляючи в позові до ОСОБА_5 , суд виходив з того, що будівлі гаража і хліва не є самочинним будівництвом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 391 ЦК України).

Частиною 1 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

Відповідно до протоколу засідання правління колгоспу «Здобуток Жовтня» від 15 квітня 1982 року № 7 за заявою ОСОБА_7 про дозвіл на виділення з її присадибної ділянки ОСОБА_8 0,05 га під будівництво хати, правління колгоспу «Здобуток Жовтня» ухвалило: виділити присадибну ділянку по АДРЕСА_2 в розмірі 0,09 га і рекомендувати зборам уповноважених затвердити рішення. Земельній комісії зменшити в шнуровій книзі розмір присадибної ділянки на 0,05 га ОСОБА_7 (разом 0,14 га). (а. с. 54, 85-107, т. 2).

Рішенням першої сесії ХХІІ скликання Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області від 09 грудня 1994 року № 3 «Про право приватної власності громадян на землю» передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 для ведення особистого підсобного господарства - 0,43 га (0,08 біля хати, 0,10 га курник колгоспу, 0,12 га табір, 0,13 га Щорса), для обслуговування житлового будинку 0,05 га ( ОСОБА_9 ), всього 0,48 га. (а.с. 59, т. 3).

За змістом листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 липня 2024 року і копії технічної документації із землеустрою земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1167 га, власником якої був ОСОБА_4 (тепер ОСОБА_5 ), була внесена до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником якої є ФОП ОСОБА_10 , від 14 листопада 2015 року та присвоєно кадастровий номер 6824455100:01:007:0566. Згідно з наявним в технічній документації технічним паспортом на житловий будинок ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_2 , який виготовлений 19 січня 1983 року, у графі «Назва будинку, господарських будівель та споруд» міститься інформація щодо житлового будинку, хліва, підвалу, рік побудови яких 1982. (а. с. 235-252, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 03 липня 1984 року житловий будинок по АДРЕСА_2 належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_4 . Будівництво закінчено в 1983 році. Свідоцтво видано на підставі рішення Старосинявської селищної ради від 25 травня 1984 року № 46. Реєстрація здійснена Хмельницьким обласним об`єднаним БТІ, запис в реєстраційній книзі № 7 за реєстраційним № 1125. Акт прийняття вказаного житлового будинку в експлуатацію затверджено рішенням виконавчого комітету селищної ради народних депутатів 21 березня 1984 року. (а. с. 227-230, т. 4).

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленим 12 вересня 2018 року, у графі «Назва будинку, господарських будівель та споруд» міститься інформація щодо житлового будинку (площа земельної ділянки під будинком 111,3 кв. м), хліва (площа земельної ділянки під яким 58,1 кв. м), підвалу (площа земельної ділянки під яким 28,9 кв. м), гаража (площа земельної ділянки під яким 27,7 кв. м), рік побудови житлового будинку, погреба та хліва 1982, гаража 1985. (а. с. 49-55, т. 1).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Процедура та підстави державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, збудовані до 05 серпня 1992 року, визначалися та визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (втратила чинність на підставі постанови КМ № 1127 від 25.12.2015), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Згідно з частиною 2 цієї статті для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт.

Відповідно до пункту 3.2. розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (втрата чинності від 11.12.2023, підстава - z1883-23) не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що частина земельної ділянки, на якій побудовані спірні гараж і хлів, належала позивачці (її матері) на час будівництва будівель.

Суд, установивши, що технічний паспорт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 містить інформацію щодо років побудови будівель хліва та гаража 1982 та 1985 роки, інформація щодо самочинного будівництва таких об`єктів відсутня, забудова здійснена на виділеній для будівництва земельній ділянці, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, обґрунтовано прийшов до висновку, що вказані будівлі не є самочинним будівництвом.

У зв`язку з наведеним вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав набуття відповідачами права власності на спірні об`єкти нерухомого майна та проведення державної реєстрації такого права.

ОСОБА_3 просила також усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованої огорожі з дротяної сітки на частині земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0921, що належить їй на праві власності.

Проте у матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази розміщення належної ОСОБА_5 огорожі з дротяної сітки на земельній ділянці позивачки.

Згідно з частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не містить посилання на такі докази й апеляційна скарга.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в позові до ОСОБА_4 з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта (постанови від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20).

Останнім набувачем спірних об`єктів нерухомого майна є ОСОБА_5 .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про пред`явлення позову до належного відповідача ОСОБА_4 , який здійснив будівництво хліва та гаража.

Колегія суддів вважає обґрунтованою відмову в позові про витребування частини земельної ділянки кадастровий номер 6824455100:01:007:0921 площею 0,0263.

Суд правильно виходив з того, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, тоді як віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 неможливим є одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада у справі № 359/3373/16-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. У постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 6824455100:01:007:0921 зареєстровано, а тому належним та ефективним способом захисту права, яке позивачка як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у здійсненні права власності.

Обрання позивачкою неефективного способу захисту права правомірно стало підставою для відмови в позові про витребування частини земельної ділянки.

Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що об`єднання судом двох позовів (негаторного та віндикаційного) в одне провадження призвело до поєднання взаємовиключних вимог. Застосування наслідків обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права не залежить від об`єднання справ в одне провадження.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

На підставі частини 2 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати відповідачів на професійну правничу допомогу в апеляційному суді (копії договорів про надання правової допомоги від 20.10.2025, і 21.10.2025, відповідно до яких за правову допомогу кожному клієнту в апеляційному суді визначено фіксований гонорар у сумі 10000 грн, копії квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки від 29.10.2025) необхідно стягнути з позивачки по 10000 грн кожному.

Про неспівмірність витрат ОСОБА_3 не заявляла.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) і ОСОБА_5 (місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу по 10000 грн (десять тисяч грн) кожному.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта