Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №766/16170/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/16170/2525 Головуючий у першій інстанції Корольчук Н.В.

Провадження № 33/819/4/26 Доповідач в апеляційній інстанції Батрак В.В. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Херсонський апеляційний суд під головуванням судді Батрака В.В., за участю секретаря Іванцової Ю.С., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Купчака С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду матеріали провадження за клопотанням про поновлення строку ОСОБА_1 заявлене адвокатом Єфімовою А.І. на оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП та, з урахуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин.

Так, 23.10.2025 о 18:00 год. на автодорозі Херсон-Каховка-Генічеськ, 97 поворот на с. Садове водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем IKCO SAMAND державний номерний знак НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху та не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (бетонний блок), в наслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження та пошкоджено бетонний блок, чим порушив п. 12.1, 2.3.б ПДР України.

Вищевказані дії ОСОБА_1 судом першої інстанції кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Крім цього, 23.10.2025 о 18:00 год. в Херсонській територіальній громаді на автодорозі в районі виїзду з с. Садове водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом IKCO SAMAND державний номерний знак НОМЕР_1 із ознаками алкогольного сп`яніння (порушення мови, тремтіння пальців рук) від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України.

Вищевказані дії ОСОБА_1 судом першої інстанції кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Не погодившись із вказаною постановою адвокат Єфімова А.І. подала на неї апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження

Клопотання мотивоване доводами про те, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи в суді першої інстанції, а посилання про отримання ним SMS-повідомлень про дату та час розгляду справи є хибними, оскільки йому не було відомо про розгляд справи.

Тільки після подання 14.11.2025 року апелянтом заяви до суду першої інстанції через підсистему Електронний суд, Зубенку 16.11.2025 року у Дію надійшла оскаржувана постанова.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримання доводів клопотання, вивчивши та перевіривши матеріали провадження, перевіривши та проаналізувавши доводи клопотання, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким встановив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді з моменту її прийняття, а не отримання копії постанови, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності чи її представником.

Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для представника, як окремого суб`єкта права на апеляційне оскарження.

Враховуючи викладене, строк на апеляційне оскарження в даному випадку, обчислюється з моменту прийняття постанови, тобто 03.11.2025 року.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк.

Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справи «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).

При вирішення клопотання апеляційний суд враховує, що представник, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та сама особа, відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, є самостійними суб`єктами права на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Тобто, зважаючи на вимоги КУпАП, саме особа, яка подає апелянту скаргу з пропуску на апеляційне оскарженні і має подати клопотання про його поновлення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів провадження адвокат Єфімова А.І. заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарженні не собі, а ОСОБА_1 , в той час, коли останній апеляційної скарги взагалі не подавав, І навпаки адвокатом подана апеляційна скарга поза межами строку апеляційного оскарження, однак клопотання про поновлення їй такого строку відсутнє.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови суду безпосередньо сам ОСОБА_1 участі в судовому засідання суду першої інстанції не приймав, однак належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративного протоколу стосовно нього шляхом направлення йому SMS-повідомлень про дату та час розгляду справи на що ОСОБА_1 була надана відповідна згода щодо кожного протоколу про адміністративне правопорушення. Довідки про доставку зазначених SMS-повідомлень маються в матеріалах провадження.

Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів клопотання захисника про неповідомлення судом ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду адміністративних протоколів відносно нього.

За таких обставин ОСОБА_1 мав можливість, як прийняти участь в судовому засіданні суду першої інстанції, так і своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою, як самостійно, а за наявності певних перешкод через свого захисника. Однак, апеляційна скарга від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходила.

Інших причин, які б свідчили про поважність пропуску встановленого законом строку на оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано.

За таких обставин, підстав для задоволення заявленого адвокатом Єфімовою А.І. клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Єфімової Аліни Ігорівни про поновлення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП та, з урахуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДЯ ХЕРСОНСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК