Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №766/1592/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/1592/24

Номер провадження: 22-ц/819/264/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Склярської І.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,Майданіка В.В.,

секретар Андреєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2025 року (під головуванням судді Ус О.В..), у справі за позовом заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Херсонської обласної державної адміністрації, Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області, Національного природного парку «Нижньодніпровський» до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу, скасування рішень державного реєстратора, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив :

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

01.02.2024 року заступник керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітін В.С. діючи в інтересах держави, звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до відповідачів про визнання недійсним наказу, скасування рішень державного реєстратора, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №6706-СГ від 22.12.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення»;

- скасувати рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області Лебедєва М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50748837 від 22.01.2020 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію прав власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 та припинити право власності ОСОБА_1 на неї;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) земельну ділянку площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151.

На обґрунтування позовних вимог наведені наступні доводи та обставини.

Херсонською обласною прокуратурою виявлено факти порушення вимог земельного та природоохоронного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою, державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а також порушення права власності держави на землі природно-заповідного фонду.

Указом Президента України №657 від 24.11.2015 створено національний природний парк «Нижньодніпровський» загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування.

Згідно пунктів 1.1, 1.8 Положення про НПП «Нижньодніпровський», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №113 від 31.08.2020 парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського відання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення парку (ч.3 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

НПП «Нижньодніпровський» створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів дельти річки Дніпро, як одного з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів у Європі, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпра».

Разом із тим, установлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку, розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області, а саме 22.01.2020 року на підставі рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області Лебедєва М.О. індексний номер 50748837 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0151 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області.

Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №№6706-СГ від 22.12.2019 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 площею 0,45 га, кадастровий номер: 6522310100:03:001:0151 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, згідно інформації НПП «Нижньодніпровський» №183/08 від 07.08.2023 земельна ділянка площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0151 відповідно до картографічних матеріалів Проекту створення НПП «Нижньодніпровський», розташована у господарській зоні парку. Згідно Указу Президента України № 657 від 24.11.2015 та експлікації земель орієнтовних меж НПП «Нижньодніпровський», зазначених у проекті створення, до складу парку увійшли тільки землі державної власності. НПП «Нижньодніпровський» не надавав погоджень на вилучення цієї земельної ділянки, або на відведення її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП «Нижньодніпровський» також підтверджується інформацією з Херсонської обласної військової адміністрації №01-01-66-6532/0/23/20 від 09.08.2023 та картографічними матеріалами меж Парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об`єктів природно-заповідного фонду області. Крім того, в інформації зазначено, що структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, підтверджують, що спірна земельна ділянка входить у межі НПП «Нижньодніпровський» і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, які можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Отже, заволодіння приватними особами землями природно-заповідного фонду є неможливим.

Таким чином, наказ головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №6706-СГ від 22.12.2019, яким надано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, видано у порушення вимог ст. 44, 84, 150, 122, 186-1 ЗК України, ст. 3, 20, 21, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 178 ЦК України, а тому він має бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.21, ч.1 ст. 215 ЦК України.

9.03.2024р. Херсонською обласною прокуратурою подана заява про зміну предмету позову, фактично до якої додано вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,45 га з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 на території Голопристанської міської ради Херсонської області з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» категорія земель «землі сільськогосподарського призначення», здійснену 13.07.2016 відділом Держгеокадастру у Голопристанському районі Херсонської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2025 року позов Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 04851120, місцезнаходження: 73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33) в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України ( ЄДРПОУ: 43672853, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35), Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) (ЄДРПОУ: 000222645, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, площа Свободи, 1), Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області (ЄДРПОУ: 04060134, місцезнаходження: 75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Олександрівська, буд. 34), Національного природного парку «Нижньодніпровський» (ЄДРПОУ: 40238709, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Петренка, 18) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ЄДРПОУ: 39766281, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 69), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання недійсним наказу, скасування рішень державного реєстратора, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Суд ухвалив:

Скасувати у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50748837 від 22.01.2020, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0151, цільове призначення для ведення особистого і селянського господарства.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 площею 0,45 га у власність держави в особі Національного природного парку «Нижньодніпровський».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонської обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 04851120, місцезнаходження: 73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33) в рахунок відшкодування судового збору 5753,20 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити постанову, якою у задоволенні позову заступника керівника Херсонської обласної прокуратури відмовити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка її подала зазначила про необґрунтованість прокурором у позові порушення прав та інтересів держави, посилаючись на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Отже, якщо за Відповідачем – ОСОБА_1 , зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, то ця особа набула право володіння нею, підтвердженням чого є реєстраційний запис, тобто ця ділянка вибула із власності держави, відтак належним способом захисту у такому випадку буде витребування такої земельної ділянки, у тому числі у добросовісного набувача, за відповідним віндикаційним позовом, на чому наголошував Верховний суд у низці судових справ, зокрема КГС ВС у постанові від 02.08.2023 у справі № 911/665/22.

Позовні вимоги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 6706-СГ від 22.12.2019 та скасування рішення державного реєстратора Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50748837 від 22.01.2020 не підлягають до задоволенню, оскільки не відновлюють прав держави та є неналежним способом захисту порушеного права. Зокрема, як неодноразово звертав увагу Верховний суд, позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність прийнятого рішення без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 y справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 05.10.2022 у справі 922/1830/19).

Оскільки вимога про визнання наказу ГУ «Держгеокадастру у Херсонській області як акту індивідуальної дії, що вичерпала свою чинність шляхом реєстрації за ОСОБА_1 права власності, не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою, то така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Апелянт посилається на ту обставину, що прокурором не доведено знаходження земельної ділянки ОСОБА_4 у межах територій об`єкту природно-заповідного фонду.

Так, у рішенні суду стверджується, як встановлений факт, що спірна земельна ділянка розташована в межах НПП «Нижньодніпровський», належала парку до виникнення спірних правовідносин і відноситься до земель природно-заповідного фонду. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області могло і повинно було знати про те, що ця ділянка перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду Парку. Таким чином, оформлення документів про перехід земельної ділянки у приватну власність є порушенням закону, оскільки припинило право державної власності на неї.

Разом з тим, апелянт звертає увагу, що належність ділянки ОСОБА_4 до земель природно-заповідного фонду і власне буцімто накладення його ділянки на ділянку НПП «Нижньодніпровський» підтверджується виключно інформаціями самого парку та Херсонської обласної військово-цивільної адміністрації, а також картографічними додатками без погоджень, підписів і печаток (електронний варіант), тобто не належними і не допустимими доказами для доведення місця розташування спірних земель.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

Місцезнаходження, межі, географічні координати кутів поворотних точок меж земельної ділянки природно-заповідного фонду визначаються проектом організації території у даному випадку Національного природного парку, що розробляється відповідно до Положення про проекти організації території установ природно заповідного фонду, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.07.2005 за № 245.

Дійсно, до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проекту створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, до складу якого як одного з різновидів технічної землевпорядної документації законодавством встановлено низку вимог, за сукупності яких проект буде офіційним документом і підтверджуватиме розташування і межі заповіданої території.

Такі вимоги встановлені Інструкцією про зміст та складання документації державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 67 від 16.02.2005, згідно з яким до складу проекту створення Національного парку входять: 1) наукове обґрунтування створення об`єкту природно-заповідного фонду з відображенням соціально-економічних та екологічних наслідків; 2) картографічні матеріали; 3) погодження первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих до заповідання; 4) указ Президента про створення Національного природного парку з грифами погоджень відповідальних у сфері довкілля установ та органів.

Обов`язкова наявність у складі проекту створення Національного природного парку «Нижньодніпровський», вказаних документів підтверджується постановою Верховного суду України від 20.12.2016 у справі № 800/296/16 за позовом територіальних громад до Президента України, Міністерства екології та природних ресурсів України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 24 листопада 2015 року № 657/2015 «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський» , під час розгляду якої такий проект досліджувався та цим документам надавалась правова оцінка.

Посилання у оскаржуваному рішенні суду на висновки Верховного суду, зокрема у постановах від 13.08.2019 року у справі № 910/11164/16 , від 26.02.2020 року у справі №911/3315/17 справі №752/3090/19 , від 16.09.2022 року у , яких зазначається, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, не спростовує обов`язку доведення прокурором та встановлення судом знаходження одержаної спірної земельної ділянки у межах об`єкту ПЗФ, накладання однієї ділянки на іншу, для підтвердження порушень природоохоронного законодавства.

Відсутність у матеріалах цивільної справи проекту створення Національного природного парку «Нижньодніпровський», не проведення експертизи, яка б підтверджувала формування відведеної у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 за рахунок земель природно заповідного фонду, свідчить про відсутність належних і допустимих доказів того, що ця ділянка знаходиться у межах господарської зони парку.

Оскільки прокурор як самостійний позивач несе обов`язок доведення обставин, на які він посилається у позові, за відсутності вище вказаних доказів, суд мав би відмовити у задоволенні позову внаслідок неправильного обрання прокурором способу захисту порушеного права, не доведення прокурором знаходження земельної ділянки ОСОБА_4 у межах території об`єкту природно-заповідного фонду та помилковість висновків суду щодо поважності пропуску прокурором строку позовної давності та наявності підстав для його поновлення.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що висновки суду щодо поважності пропуску прокурором строку позовної давності та наявності підстав для його відновлення є помилковими.

Перебіг позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 ).

Вибуття спірної земельної ділянки з власності держави відбулось 22.01.2020 після проведення державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 . Судом 1-ї інстанції, відхиляючи заявлене представником ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, клопотання про застосування строку позовної давності, зазначено, що оскільки порушення права держави відбулося під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а прокурор про бездіяльність уповноважених органів дізнався у листопаді 2023 року, доводи представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності на думку суду є неспроможними та, за встановлених обставин, не заслуговують на увагу. При цьому у рішенні суд посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року та інші нормативні документи, якими цей карантин продовжувався.

З висновками суду, що запроваджені карантинні заходи, унеможливлювали виявлення прокурором порушень земельного та природоохоронного законодавства до 2024 року, погодитись не можливо. Оскільки вказані порушення полягають у моніторингу, дослідженню і порівнянні ряду автоматизованих систем і баз даних, як відомості державного земельного кадастру про зареєстровані і сформовані землі, інформації з державного реєстру прав, картографічних матеріалів ПЗФ та порталу Googleearth, то встановлюються такі порушення не виходячи з кабінету прокурора з використанням доступу до цих ресурсів на виконання наданих повноважень, виїздити на місце знаходження ділянки та контактувати з потенційними носіями вірусу це не вимагає.

Більше того, у 2023 році вказані буцімто порушення вимог природоохоронного законодавства саме дистанційно і виявлені прокурором, не виходячи з приміщення Херсонської обласної прокуратури з дислокацією у м. Одесі, а скласти позовну заяву і направити для розгляду до суду через систему «Електронний суд» не завадив уже не тільки карантин, а навіть запроваджений воєнний стан у державі.

Водночас, суд не звернув увагу, що у цій справі прокурор звернувся за захистом порушеного права держави не як самостійний позивач, а в інтересах низки органів, які виконують функції уповноважених органів держави у спірних правовідносинах (Міндовкілля, НПП «Нижньодніпровський», Херсонська обласна військово-цивільна адміністрація тощо), а тому необхідно встановити час, коли останні дізнались або могли дізнатися про порушене право. Вочевидь, що посадові особи природного парку мали можливість та зобов`язані були знати, що на підзвітній ії охоронюваній території заповідального значення зареєстроване право приватної власності іншої особи. Також у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 зазначила, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Таким чином, факт здійснення публічної державної реєстрації права власності відповідача чотири роки тому на спірне нерухоме майно в єдиній державній інформаційній системі однозначно підтверджує факт обізнаності держави в особі уповноваженого органу як із фактом реєстрації права власності Відповідача на спірне майно, так і з особою, на користь якої здійснена реєстраційна дія із реєстрації права власності.

Отже, є очевидним, що позивач міг бути та був обізнаний щодо прийняття оспорюваних актів більш, як за три роки до моменту звернення прокурора до суду з позовом. У постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. Отже, враховуючи те, що прокурором не наведено поважних обставин та будь-якого фактичного, правового обґрунтування пропуску строку позовної давності апелянт вважає, що строк позовної давності прокурором пропущено без поважних причин.

(2) Позиція інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник Херсонської обласної державної адміністрації просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на наведені ним норми ЗК України, враховуючи, що Указом Президента України від 24 листопада 2015 року № 657/2015 «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський» створено на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Цюрупинського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області національний природний парк «Нижньодніпровський». До території національного природного парку «Нижньодніпровський» погоджено в установленому порядку включення 80177,80 гектара земель державної власності, а саме: 14479,80 гектара земель державної власності, які надаються національному природному парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів та 65698,00 гектарів земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування.

В листі від 07 серпня 2023 року № 180/08 Національним природним парком «Нижньодніпровський» зазначено, що земельна ділянка 6522310100:03:001:0151 розташована в господарській зоні.

Отже, на думку представника з урахуванням наведених ним норм ЗК України, , земельна ділянка 6522310100:03:001:0151, яка нині належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , перебуває в межах НПП «Нижньодніпровський» та, фактично, сформована за рахунок земель державної власності. Закон прямо ветує передачу земель під об`єктами природно-заповідного фонду у приватну власність, що відображено у статті 84 ЗК України. Так, сам факт перебування земельної ділянки 6522310100:03:001:0151 у приватній власності та її місцезнаходження, очевидно, зумовлює пряме порушення прав та інтересів держави, яке полягає у фактичній неможливості здійснення управління землями державної власності в спосіб, котрий визначений ЗУ «Про природно заповідний фонд України».

Вважає, що прокурором при зверненні з позовом було застосовано положення щодо відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Так, на думку ХОДА , саме такий алгоритм дій може цілком забезпечити реалізацію прав та інтересів держави у даних спірних правовідносинах. З огляду на вищевикладене, вважає, що прокурором доведено факт порушення прав та інтересів держави, а також обрано належний спосіб судового захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного Управління Держгеокадастру у Херсонській області вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та просить її задовольнити.

Поданий процесуальний документ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області самостійно визначило як « відзив на апеляційну скаргу». Правом на подання заяви про приєднання до апеляційної скарги, в порядку ч. 2 ст.363 ЦПК України, з доданням документу про сплату судового збору, управління не скористалося.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління звертає увагу що докази, надані прокурором, про перебування земельної ділянки в межах НПП «Нижньодніпровський», а саме: «викопіювання з Національної кадастрової системи про земельні ділянки НПП «Нижньодніпровський» та земельну ділянку ОСОБА_1 створено з інтернет сторінки сайту – https://kadastr.live, при цьому в ньому не позначено ні меж земель, які надані НПП «Нижньодніпровський», ні знаходження спірної земельної ділянки у межах земель НПП «Нижньодніпровський», згідно додатку 1, чи додатку 2 до Указу Президента України від 24.11.2015 № 657/2015 «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський»». Вказаний інтернет-ресурс використовується довідково та не має жодного відношення до Державного земельного кадастру України. Отже, посилання прокурора на копії документів створених з інтернет сторінки сайту– https://kadastr.live не узгоджуються з вищезазначеними приписами чинного законодавства та є не належними, не допустимими доказами.

Крім того звертає увагу, що за аналогічними позовними вимогами прокурора в іншій справі Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 16.12.2025 року у справі 916/5767/24 відмовив в задоволенні позовних вимог прокурора в повному обсязі у зв`язку з ненаданням належних та допустимих доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Жоден з позивачів не реалізовував повноважень щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду в частині спірної земельної ділянки площею 0,45 га (кадастровий номер 6522310100:03:001:0151). Даний факт підтверджується листом Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 №01-01-66-6532/0/23/20 (припущення щодо знаходження спірної земельної ділянки в межах Парку і ця інформація потребує обов`язкового уточнення Парком). У свою чергу Національний природний парк «Нижньодніпровський» листом від 07.08.2023 №183/08 повідомив про наступне: Проект землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу НПП «Нижньодніпровський» наразі в процесі виготовлення. Управління вважає, що відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Відповідно до обставин справи, відсутні буді-які дії позивачів щодо реалізації повноважень з розпорядження землями природно-заповідного фонду в частині спірної земельної ділянки площею 0,45. Також, відсутні буді-які дії НПП «Нижньодніпровський» щодо реалізації права постійного користування землями природно-заповідного фонду в частині вказаної спірної земельної ділянки. У зв`язку з цим, відсутні неврегульовані питання або спірні питання між сторонами.

Також вважає, що позовні вимоги про визнання незаконними наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області не є ефективним способом захисту права чи інтересів позивача .

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності, також не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду. Та належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав».

2.Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд першої інстанції, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, надавши оцінку доказам, поданим сторонами у справі, застосувавши норми матеріального права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №6706-СГ від 22.12.2019 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення" є неефективним способом захисту прав держави, порушення яких полягає у обмеженні правомочностей власника користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою державної власності.

Не відповідають критерію ефективності захисту прав також позовні вимоги про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки, оскільки вчинення наведеної дії не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права держави.

Висновки Верховного Суду у наведених справах носять загальний характер щодо способів захисту прав позивача, які встановлені договором або законом та які направлені на забезпечення поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким ефективним способом у спірних правовідносинах є повернення у власність держави земельної ділянки природно-заповідного фонду. Цей спосіб захисту прав держави як власника земельної ділянки забезпечує поновлення порушеного права і не потребує застосування будь-яких інших способів, що відповідає висновкам Верховного Суду, в тому числі висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у зазначених вище постановах.

Відсутність правової необхідності у пред`явленні позовних вимог щодо недійсності наказу органу державної влади та скасування державної реєстрації земельної ділянки, здійсненої органом державної влади, підтверджується також правовими висновками Верховного Суду щодо неможливості поєднання в одному судовому процесі держави як позивача та відповідача.

Кожна із наведених обставин є самостійною підставою для відмови у задоволенні викладених вище позовних вимог.

Щодо заяв про застосування строків позовної давності, то в частині вимог, в яких суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, є вимогами негаторного позову. До негаторного позову позовна давність не застосовується, оскільки такий позов може бути подано, доки триває порушення, незалежно від часу його виникнення. Враховуючи наведене строк позовної давності не пропущений.

Щодо інших вимог, у задоволенні яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення через неефективний спосіб захисту, зазначив наступне.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

«Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51)», — йдеться у постанові.

Також у постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

«Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18) /п. 61; № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18) /п. 61/; № 522/2202/15-ц (14-132цс18) /п. 61/; № 372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18) /п.п. 73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п. 76/.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Оскільки в задоволенні цих вимог судом відмовлено з підстав обрання неефективного способу захисту прав, відсутня необхідність перевіряти дотримання строку звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено наступне.

Національний природний парк «Нижньодніпровський» створено Указом Президента України №657 від 24.11.2015, загальною площею 80177,80 га із земель державної власності, в тому числі площею 65698 га земель державної власності, які включаються до території національного природного парку без надання йому в постійне користування.

Згідно пунктів 1.1, 1.7, 1.8 Положення про НПП «Нижньодніпровський», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №113 від 31.08.2020 парк розташований на території Бериславського, Білозерського, Голопристанського та Олешківського районів, міст Херсона та Нової Каховки Херсонської області. Загальна площа парку становить 80177,80 га земель державної власності, а саме: 14479,80 га земель, які надаються Парку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів та 65698 га земель, які включаються до території Парку без надання йому в постійне користування. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського відання і надаються в користування Парку у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення парку.

НПП «Нижньодніпровський» створено з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів дельти річки Дніпро, як одного з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів у Європі, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпра» (п. 2.1 Положення).

Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області 26.12.2019 видано наказ №6706-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га, з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №363805328 від 30.01.2024 встановлено, що 20.01.2020 року на підставі рішення державного реєстратора Управління економічного розвитку Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області Лебедєва М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50748837 від 22.01.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,45 га, з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Голопристанської міської ради, Голопристанського району, Херсонської області.

Підставою внесення запису до реєстру став наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №6706-СГ від 26.12.2019 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_1 площею 0,45 га, кадастровий номер 6522310100:03:001:0151 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

З відповіді Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 №01-01-66-6532/0/23/20 вбачається, що за наявною обліковою базою раніше наданих висновків/відмов проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження не надходило.

За інформацією НПП «Нижньодніпровський» №183/08 від 07.08.2023 земельна ділянка площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0151 відповідно до картографічних матеріалів Проекту створення НПП «Нижньодніпровський», розташована у господарській зоні парку.

Суд першої інстанції також встановив, що факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП «Нижньодніпровський» також підтверджується інформацією з Херсонської обласної військової адміністрації №01-01-66-6532/0/23/20 від 09.08.2023 та картографічними матеріалами меж Парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об`єктів природно-заповідного фонду області. Також, в інформації зазначено, що структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Департамент природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України листом від 09.11.2023 року повідомило прокуратуру, що Міндовкілля не погоджувало вилучення та надання земельних ділянок з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно із статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 Земельного кодексу України).

Згідно із частинами третьою–п`ятою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Отже, до встановлення в натурі меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду такі межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Водночас обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду підлягають державній реєстрації та діють протягом строку, встановленого законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно із частинами першою–третьою статті 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Відповідно до положень ст.21 вказаного Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона – призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації – в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації – призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона – у її межах забороняються рубки головного користування і проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

Частиною 5 ст.38 вказаного Закону встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) ч.3 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з пунктом г) ч.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) частини першої статті 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 11.10.2023 року у справі № 734/1560/20.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що вилучення земельної ділянки на території НПП "Нижньодніпровський" із державної власності не відбулося, право держави на цю ділянку не припинилося і до відповідача ОСОБА_1 не перейшло.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до НПП "Нижньодніпровський".

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території НПП "Нижньодніпровський" суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Тому за змістом наведених вище положень закону, які характеризуються належною якістю як властивістю, що є умовою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах, і суб`єкт владних повноважень, і відповідач ОСОБА_1 знали чи повинні були знати про неможливість всупереч закону передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території НПП "Нижньодніпровський" для вищевказаної мети.

Отже, втручання судом у право ОСОБА_1 мирно володіти цією ділянкою відповідає закону.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. Тому ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги, що у спірних правовідносинах прокурором мав бути заявлений віндикаційний позов, внаслідок чого ним неправильно обрано спосіб захисту порушеного права спростовуються вищенаведеним.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта що прокурором не доведено знаходження земельної ділянки ОСОБА_4 у межах територій об`єкту природно-заповідного фонду.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування – спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Апелянт обґрунтовано зазначає, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проекту створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі №800/296/16 за позовом про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 24 листопада 2015 року № 657/2015 «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський», зазначено про встановлення судом, що у матеріалах справи міститься проект створення Нацпарку, що включає наукове обґрунтування, яке містить розділ «Соціально-економічні та екологічні наслідки національного природного парку «Нижньодніпровський», відповідні картографічні матеріали та погодження первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання; отримання департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації та Міністерством екології та природних ресурсів України необхідних погоджень підтверджується наявними в матеріалах справи листами Головного управління Держземагентства у Херсонській області, Херсонського обласного управління водних ресурсів, ДП «Каховське лісове господарство», ДП «Херсонське лісомисливське господарство», ДП «Збурївське лісомисливське господарство», ДП «Степовий ім. В.М. Виноградова філіал Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агромеліорації», а також розпорядженням голови обласної державної адміністрації про погодження створення Нацпарку в межах території Бериславського, Білозерського, Голопристанського, Цюрупинського районів і Новокаховської та Херсонської міських рад Херсонської області загальною площею 80 177,8 га згідно з експлікацією.

За інформацією НПП «Нижньодніпровський» №183/08 від 07.08.2023 земельна ділянка площею 0,45 га, з кадастровим номером: 6522310100:03:001:0151 відповідно до картографічних матеріалів Проекту створення НПП «Нижньодніпровський», розташована у господарській зоні парку. Також наведена відповідь містить інформацію, що оскільки проект землеустрою з організації та встановлення меж земельних ділянок, що входять до складу Парку знаходяться в процесі виготовлення, то Парк керується матеріалами проекту створення НПП «Нижньодніпровський» .

Так, з відповіді Херсонської обласної військової адміністрації від 09.08.2023 №01-01-66-6532/0/23/20 вбачається, що за наявною обліковою базою раніше наданих висновків/відмов проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,45 га на території Голопристанської міської ради Голопристанського району Херсонської області з кадастровим номером 6522310100:03:001:0151 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства до структурного підрозділу обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження не надходило.

Суд першої інстанції також встановив, що факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП «Нижньодніпровський» також підтверджується інформацією з Херсонської обласної військової адміністрації №01-01-66-6532/0/23/20 від 09.08.2023 та картографічними матеріалами меж Парку за результатами проведеної у 2018 році інвентаризації територій та об`єктів природно-заповідного фонду області. Також, в інформації зазначено, що структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища не погоджувався проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Наведене, ОСОБА_1 не спростовано. Слід зазначити, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заперечуючи надані прокурором докази, не надали протилежного. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у справі 916/5767/24, на яку посилається Головне Управління, Херсонська обласна військова адміністрація та НПП «Кам`янська Січ» пояснювали, що не можуть достеменно встановити чи розташована спірна земельна ділянка на території НПП «Кам`янська Січ», та відсутністю проекту створення НПП «Кам`янська Січ». Проте, у цій справі сторона позивача надала докази на доведення вимог, а наявність проекту Парку підтверджується постановою суду касаційної інстанції у справі №800/296/16 та ним керувався НПП «Нижньодніпровський» у своїй інформації №01-01-66-6532/0/23/20 від 09.08.2023

Доводи апелянта про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 6706-СГ від 22.12.2019 та скасування рішення державного реєстратора Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50748837 від 22.01.2020 з тих підстав, що такі вимоги не відновлюють прав держави та є неналежним способом захисту порушеного права не є доречними, оскільки в їх задоволенні суд першої інстанції відмовив. Також, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про визнання наказу ГУ «Держгеокадастру у Херсонській області №6706-СГ від 22.12.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» недійсним, доводи апелянта про наявність підстав для відмови у наведеній вимоги не є доречними.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи апелянта про те, що висновки суду щодо поважності пропуску прокурором строку позовної давності та наявності підстав для його відновлення є помилковими.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

Таким чином, вищенаведеним спростовуються доводи апелянта щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, наведені доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а незгода з наданими стороною позивача доказами, які апелянтом не спростовані зводяться до їх переоцінки, належну оцінку яким надав суд першої інстанції.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями367,375, 382 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 жовтня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 12 січня 2026 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

В.В. Майданік