Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №650/6496/24 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/6496/24 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/74/26 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Майданіка В.В.,

суддів: Воронцової Л.П.,

Склярської І.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал";

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Сікори О.О., дата складення повного рішення – 10 грудня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги

20 грудня 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року в розмірі 35 016,84 грн та судові витрати.

Позов обґрунтований наступним.

15 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем було укладено кредитний договір № 192527599 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач через офіційний сайт кредитодавця заповнив заявку на отримання кредитних коштів, вказав персональні дані, реквізити банківської картки та погодився з умовами кредитування, після чого підписав договір електронним підписом.

На виконання умов кредитного договору 15 грудня 2020 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на банківську картку відповідача кредитні кошти у розмірі 15 190,00 грн, що підтверджується платіжними документами та довідкою банку.

За умовами договору відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до умов договору.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість. Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 192527599 від 15 грудня 2020 року станом на момент звернення до суду становить 35 016,84 грн, з яких 9 732,71 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 25 284,13 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Первинний договір факторингу між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено 28 листопада 2018 року. Строк дії вказаного договору неодноразово продовжувався додатковими угодами, зокрема від 28 листопада 2019 року, 31 грудня 2020 року, 31 грудня 2021 року, 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року, у зв`язку з чим дія договору була продовжена до 31 грудня 2024 року.

На підставі реєстру прав вимоги № 121 від 16 лютого 2021 року право грошової вимоги за кредитним договором № 192527599 від 15 грудня 2020 року було передано від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс".

Надалі, на підставі договору факторингу, укладеного 05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", а також відповідних додаткових угод до нього, право вимоги за вказаним кредитним договором було передано від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року на суму 35 016,84 грн.

28 жовтня 2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Юніт Капітал" було укладено договір факторингу № 28/10/24/У, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 192527599 від 15 грудня 2020 року у повному обсязі, що підтверджується реєстром боржників та актом прийому-передачі.

Позивач зазначає, що з моменту переходу до нього прав грошової вимоги він набув статусу нового кредитора у зобов`язанні та має право вимагати від відповідача повного погашення заборгованості. Також зазначено, що відповідач протягом дії кредитного договору здійснював часткові платежі, чим підтверджував існування зобов`язання, однак у подальшому припинив його належне виконання.

Щодо судових витрат позивач просить стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. При цьому надав попередній розрахунок суми судових витрат, яка включає в себе витрати, понесені із зверненням позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору № 30132024-02 від 30.10.2024, Додаткової угоди до нього № 5 від 30.10.2024, Акту прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно Договору № 30132024-02 від 30.10.2024 (Додатки № 27, № 28, №29).

У зв`язку з наведеним позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.01.2025 року було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву, поданому 04 квітня 2025 року, представник відповідача Ускова С.Е просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи про таке.

Строк дії кредитного договору № 192527599 від 15 грудня 2020 року закінчився 20 квітня 2021 року, оскільки дисконтний період становив 30 днів, а загальний строк користування кредитом відповідно до пункту 1.7.1 договору не міг перевищувати 90 календарних днів після його завершення. Відповідач наголошує, що будь-які докази продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

У зв`язку з цим вважає, що саме з 20 квітня 2021 року у первісного кредитора виникло право на звернення до суду, а отже трирічний строк позовної давності сплив 20 квітня 2024 року. Оскільки позов подано після спливу цього строку, відповідач заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності та просить відмовити у позові на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

Також зазначив, що право вимоги за кредитним договором декілька разів відступалося: 16 лютого 2021 року – до ТОВ "Таліон Плюс", 30 травня 2023 року – до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", та 28 жовтня 2024 року – до ТОВ "Юніт Капітал", при цьому належних та допустимих доказів повідомлення відповідача про кожне з таких відступлень позивач суду не надав. Відповідач наголошує, що про перехід права вимоги до позивача дізналася лише з позовної заяви у березні 2025 року.

Також вказав, що після переходу права вимоги до ТОВ "Таліон Плюс" останнім у період з 16 лютого 2021 року по 30 травня 2023 року здійснювалося нарахування відсотків у сумі 25 284,13 грн, хоча ТОВ "Таліон Плюс" не було стороною кредитного договору, а тому, на думку відповідача, такі нарахування є незаконними та не підлягають стягненню.

Окремо відповідач посилається на настання обставин непереборної сили у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року та вимушеним переміщенням з тимчасово окупованої території. Відповідач зазначає, що у зв`язку із бойовими діями, переміщенням, відсутністю стабільного доходу та утриманням двох малолітніх дітей була об`єктивно позбавлена можливості виконувати кредитні зобов`язання. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують відсутність її вини у порушенні зобов`язань відповідно до статей 614, 617 ЦК України.

Крім того, відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, вказуючи на їх неспівмірність зі складністю справи, типовий характер таких спорів для представника позивача, відсутність у договорі про надання правничої допомоги визначеного розміру гонорару та детального розрахунку наданих послуг. Відповідач просить зменшити такі витрати або відмовити у їх стягненні.

У відповіді на відзив, поданій 17 квітня 2025 року, представник позивача заперечує проти доводів відповідача щодо застосування позовної давності, зазначаючи, що перебіг позовної давності щодо кожного щомісячного платежу обчислюється окремо, а також що її перебіг зупинено на період дії воєнного стану відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також представник позивача обґрунтовує правомірність переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ "Юніт Капітал" на підставі послідовно укладених договорів факторингу, витягів з реєстрів прав вимоги та актів прийому-передачі, посилаючись на положення статей 512, 514, 516, 1077 ЦК України та усталену судову практику апеляційних судів.

Крім того, зазначено, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснено правомірно, оскільки відповідач при укладенні електронного кредитного договору підтвердила ознайомлення та згоду з його умовами, а несплата заборгованості не пов`язана з балансовим списанням як бухгалтерською операцією.

Також вказано, що вимоги про реструктуризацію заборгованості відповідачем не заявлялися. Окремо обґрунтовано підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2025 року у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 35 016,84 грн було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що: договір факторингу № 28/1118-01 було укладено 28 листопада 2018 року, тоді як кредитний договір № 192527599 з відповідачкою укладено лише 15 грудня 2020 року; на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року право грошової вимоги до ОСОБА_1 не існувало, оскільки кредитний договір ще не був укладений, позичальник не був визначений, умови конкретного зобов`язання (сума, дата укладення, номер договору тощо) були відсутні та об`єктивно не могли бути індивідуалізовані; посилання позивача на те, що договір факторингу є рамковим і діє протягом тривалого строку, не усуває вимоги закону та правових позицій Верховного Суду щодо необхідності визначеності та конкретизації майбутніх вимог; сам по собі "рамковий" характер договору не легітимізує відступлення невизначеного кола майбутніх вимог, які на момент укладення договору не мають ознак індивідуалізації; складення реєстру прав вимоги № 121 від 16 лютого 2021 року є похідною дією сторін, яка не може "заднім числом" усунути первісну невизначеність предмета правочину станом на 28 листопада 2018 року, коли укладено договір факторингу; такий реєстр лише фіксує волевиявлення сторін щодо конкретизації вимог, але не створює право вимоги, якщо воно не було набуте на законних підставах.

Також суд виходив з того, що у частині, яка стосується відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 192527599 від 15 грудня 2020 року, договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є неналежно погодженим щодо предмета, оскільки на момент його укладення відповідне право вимоги не існувало та не було індивідуалізоване. Це, на думку суду, свідчить про відсутність у первісного фактора – ТОВ "Таліон Плюс" – належних прав вимоги до відповідачки, які могли б у подальшому бути відступлені іншим особам. Як наслідок, вказав суд, ТОВ "Таліон Плюс" не могло передати ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" більше прав, ніж мало саме, а ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" – відступити такі права позивачу ТОВ "Юніт Капітал".

Також суд виходив з того, що позивач, посилаючись на укладені договори факторингу та реєстри прав вимоги, не надав суду жодних доказів фактичної оплати за кожним із договорів факторингу у межах ланцюга відступлення права вимоги, що прямо вимагається викладеною вище правовою позицією Верховного Суду (постанова від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17). Відсутність документів, які підтверджують здійснення розрахунків між сторонами договорів факторингу, є додатковою підставою для висновку про недоведеність факту реального переходу права вимоги до позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ "Юніт Капітал" не набуло належного права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 192527599 від 15 грудня 2020 року, а відтак не є належним кредитором у спірному зобов`язанні, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

На вказане судове рішення позивач в особі керівника Хлопкової Марії Сергіївни подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема вказав, що суд не прийняв до уваги того, що Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 – 31.12.2024. При цьому скаржник послався на те, що у подальшому Первинний кредитор та ТОВ "Таліон Плюс" уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу 1, зокрема: №19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2020, № 26 від 31.12.2020, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2021 №27 від 31.12.2021, відповідно до умов якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2023 №32 від 31.12.2023, згідно якої продовжено строк дії Договору факторингу 1 до 31.12.2024. Положення Договору факторингу 1 (пункти 1.2, 1.3, 1.5, п. 2.1 розділу 2) свідчить про те, що передача прав вимоги до боржників здійснюється на підставі Реєстрів прав вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення Договору факторингу 1. Таким чином, вказав скаржник, 16.02.2021 первинний кредитор та ТОВ "Таліон Плюс" підписали Реєстр прав вимоги № 121 до Договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до Відповідача на загальну суму 22 426,36 грн.

Також зазначив, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, адже сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. У цьому контексті, вказав скаржник, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого був включений кредитний договір № 192527599 від 15.12.2020, був укладений 16.02.2021, тобто через два місяці після укладення кредитного договору.

Також вказав, що суд не врахував і того, що у справі наявні належні докази щодо переходу прав вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача, адже відповідні договори містять положення про те, що Фактор (відповідно ТОВ "Таліон Плюс", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс") має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Також не врахував того, що відповідно до договорів факторингу під правом вимоги розуміється всі права за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Також договорами факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за конкретним договором.

Таким чином, вказав скаржник, як положення законодавства України, так і висновки Великої Палати Верховного Суду (постанови від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 та від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18), а також Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, чітко підтверджують той факт, що за спірними Договорами факторингу до позивача могли перейти права вимоги за Кредитним договором – грошові права вимоги до Скаржника, які виникли після укладення Договорів факторингу.

Також зазначив, що чинне законодавство не містить імперативної норми, яка б визначала, що право вимоги за договором факторингу переходить виключно після оплати. Постанова Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 підтверджує, що перехід права вимоги може відбуватися і до фактичної оплати, якщо така умова передбачена договором.

Також вказав, що оскаржуване рішення не суперечить жодному із зазначених судом першої інстанції висновків Верховного Суду, при цьому правовідносини, за наслідками дослідження яких були прийняті такі висновки, за змістовним та суб`єктним та/або об`єктним критеріями не є подібними до спірних правовідносин.

Скаржник просить покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 13 056,00 грн, а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

15 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено кредитний договір № 192527599 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач через офіційний сайт кредитодавця заповнив заявку на отримання кредитних коштів, вказав персональні дані, реквізити банківської картки та погодився з умовами кредитування, після чого підписав договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6Q62A. Зокрема, 15.12.2020 22:42:46 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку "Так", що є підтвердженням підписання договору (Додаток №5).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 15 190,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Умовами договору визначено порядок та розмір нарахування процентів, у тому числі дисконтної, індивідуальної та базової процентних ставок, а також наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За п.1.2. Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – Дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до надання кредиту.

Відповідно до п.1.3. Договору сторони погодили, що встановлений у п.1.2. Договору строк Дисконтноо періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена.

Згідно із п. 1.4. кредитного договору № 192527599 від 15.12.2020 За користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

--- 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 113,46 сто тринадцять цілих сорок шість сотих процентів річних, що становить 0,31 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

--- 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 563,75 (п`ятсот шістдесят три цілих сімдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,54 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки, що розраховується в порядку передбаченому Правилами постійно діючої програми «Рівні лояльності» Кредитодавця (далі «Програма»), які розміщені на Сайті Кредитодавця за посиланням https://moneyveo.ua/uk/promoactionnews/programma-lojalnosti/. Станом на дату укладення цього Договору Позичальнику присвоєний 1 Рівень лояльності, що не може бути змінено (переглянуто) до моменту повного виконання цього Договору;

--- 1.4.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору;

--- 1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

--- 1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80 (вісімсот сорок одна цілих вісім десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти в сумі 15 190,00 грн були перераховані ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на банківську картку відповідачки, що підтверджується платіжними документами та довідкою банку про успішне зарахування коштів. Тобто первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредиту.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, який за змістом є рамковим та передбачає можливість відступлення фактору прав вимоги за кредитними договорами, перелік яких має визначатися у відповідних реєстрах прав вимоги.

У подальшому Первинний кредитор та ТОВ "Таліон Плюс" уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу 1, зокрема: №19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2020, № 26 від 31.12.2020, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2021 №27 від 31.12.2021, відповідно до умов якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2023 №32 від 31.12.2023, згідно якої продовжено строк дії Договору факторингу 1 до 31.12.2024.

Положення Договору факторингу № 28/1118-01 (пункти 1,2, 1.3, 1.5, п. 2.1 розділу 2) свідчить про те, що передача прав вимоги до боржників здійснюється на підставі Реєстрів прав вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення Договору факторингу.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 121 від 16.02.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 22 426,36 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого також продовжувався додатковими угодами.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до цього договору ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" набуло право вимоги до відповідача на суму 35 016,84 грн.

28 жовтня 2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс (клієнт) та ТОВ "Юніт Капітал" (фактор) укладено договір факторингу № 28/10/24/У, згідно з реєстром боржників та актом приймання-передачі до цього договору до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 192527599 до ОСОБА_1 на суму 35 016,84 грн.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків на момент звернення до суду загальна сума заборгованості за кредитним договором № 192527599 від 15 грудня 2020 року станом на момент звернення до суду становить 35 016,84 грн, з яких 9 732,71 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 25 284,13 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Щодо заміни кредитодавця

За п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з пунктами 1 і 2 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.

За ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За змістом ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями ст.516 ЦК України:

--- заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);

--- якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (частина 2).

Відповідно до ст.517 ЦК України ("Докази прав нового кредитора у зобов`язанні"):

--- первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1);

--- боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2).

Згідно зі ст.518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора: або на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора; або на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором; або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, – на момент його виконання.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

Пунктом 4.1. вказаного договору, передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку до договору. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

У подальшому Первинний кредитор та ТОВ "Таліон Плюс" уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу 1, зокрема: №19 від 28.11.2019, відповідно до якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2020, № 26 від 31.12.2020, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2021 №27 від 31.12.2021, відповідно до умов якої строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2022, №31 від 31.12.2022, якою строк дії Договору факторингу 1 продовжено до 31.12.2023 №32 від 31.12.2023, згідно якої продовжено строк дії Договору факторингу 1 до 31.12.2024.

Зокрема, у Додатковій угоді № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 його викладено в новій редакції, згідно з якою сторони визначили, що право вимоги права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; предметом цього Договору в редакції від 31 грудня 2020 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах, в тому числі і щодо вимог, які виникнуть у клієнта в майбутньому.

16.02.2021 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було складено та підписано реєстр права вимоги № 121, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року на загальну суму 22 426,36 грн.

05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року, а також він продовжувався додатковими угодами.

За п.4.1 вказаного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Форма реєстру прав вимог також підписана сторонами договору факторингу від 05 серпня 2020 року.

З урахуванням додаткових угод до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року (№2 від 03.08.2021 року; №3 від 30.12.2022 року) строк дії договору продовжено до 30.12.2024 року включно.

ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (фактору) надано реєстр прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року щодо відступлення фактору право вимоги за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року, згідно з яким загальна заборгованість становить 35 016,84 грн.

28.10.2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (клієнт) та ТОВ "Юніт Капітал" (фактор) було укладено договір факторингу №28/10/24-У, предметом якого є зобов`язання фактора передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт має відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики) плату за позикою ( проценти за користування позикою та проценти на прострочну суму позики), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 до договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (п.1.2)

В цей же день ТОВ "Юніт Капітал", згідно умов укладеного Договору, отримало реєстр боржників, в тому числі щодо кредитного договору № 192527599 від 15.12.2020 року, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Із наведених обставин справи вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року, укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку із недоведеність переходу прав вимоги, не звернув увагу на п.1.3; п.1.4; 4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, в яких сторонами визначено, що таке право вимоги, борг та порядок відступлення права вимоги та не звернув уваги, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, яка затверджена сторонами договору.

Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор ТОВ "Таліон Плюс" має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ "Таліон Плюс" відступити право вимоги за кредитними договорами.

Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги до відповідача від клієнта ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до фактора ТОВ "Таліон Плюс".

Відповідно, в подальшому така вимога перейшла до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс", який відступив право вимоги до відповідачки позивачу ТОВ "Юніт Капітал".

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що у позивача відсутнє належне право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року є помилковим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Суд не врахував, що в даному випадку умовами договору передбачено перехід прав вимоги саме з моменту підписання сторонами реєстру прав вимог.

Крім того, відповідачем не спростовано право позивача на стягнення заборгованості відповідно до договору факторингу.

Щодо заборгованості за кредитним договором

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За положеннями ст.1054 ЦК України:

--- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1);

--- до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2);

--- особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За ч.ч.1, 3 ст.1049 ЦК України: позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у таких самих кількості, роду та якості) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1); позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Згідно зі ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року, цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчий кредит (кредит) – це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, регулювання правовідносин кредитодавця зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, – також Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023 року.

У цій справі кредитний договір був укладений 15 грудня 2020 року, тобто до внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування", відповідно, денна процентна ставка згідно з чинним на час укладення вказаного договору законодавства могла перевищувати 1 %.

З матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту № 192527599. На підставі укладеного договору, кредитодавцем було надано кредитні кошти у сумі 15 190,00 грн, що підтверджується платіжними документами та довідкою банку. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до умов договору.

За п.1.2. Договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – Дисконтний період). У випадку надання кредиту не в день укладення Договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до надання кредиту.

Відповідно до п.1.3. Договору сторони погодили, що встановлений у п.1.2. Договору строк Дисконтноо періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена.

Умови кредитного договору передбачають Дисконтний період в 30 днів як строк дії договору, який може бути продовжений і був продовжений, адже протилежного не доведено й не спростовано факту продовження строку дії договору.

Також умови Договору передбачають сплату процентів за користування кредитом:

--- за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 113,46 % річних (0,31 % на день);

--- за умови продовження строку – за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 563,75 % річних (1,54% на день). У разі сукупного продовження Дисконтного періоду на строк, що дорівнює чи більше ніж 31 та 46 днів від дати закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, Позичальнику може бути надано додаткову знижку від Індивідуальної процентної ставки;

--- у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 622,20 % річних (1,70 % на день) від суми Кредиту.

Позивачем надано Розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" за Кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020, які наведено у додатках до позовної заяви.

Як вказувалось, відповідно до наданих позивачем розрахунків на момент звернення до суду (20.12.2024р) загальна сума заборгованості за кредитним договором № 192527599 від 15 грудня 2020 року станом на момент звернення до суду становить 35 016,84 грн, з яких 9 732,71 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 25 284,13 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Вказана заборгованість підтверджується випискою з особового рахунку на період 28.10.2024 – 14.11.2024 (Додаток №26), яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р №578/5, згідно якого до таких первинних документів віднесені, зокрема виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок, повідомлення банків, касові й банківські документи.

Відповідачкою на спростування вказаних розрахунків належних доказів не надано, зокрема не надано своїх контррозрахунків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір нарахованих процентів в сумі 35 016,84 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування.

Відповідачка у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року не погасила.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

Таким чином, позивачем доведено наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором перед позивачем.

Щодо позовної давності

У своєму відзиві на позовну заяву відповідачка заявила про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи, що з 20 квітня 2021 року у первісного кредитора виникло право на звернення до суду, а отже трирічний строк позовної давності сплив 20 квітня 2024 року.

З приводу цього суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який був чинний з 17 березня 2022 року по 03 вересня 2025 року включно, у період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відтак, вказане заперечення відповідачки не може бути прийнято до уваги з огляду на те, що перебіг позовної давності було зупинено з 17 березня 2022 року по 03 вересня 2025 року включно відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який був чинний з 17 березня 2022 року по 03 вересня 2025 року включно.

Висновки суду апеляційної інстанції

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в позові є помилковим, таким, що зроблений при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції, на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року станом на момент подання позову (20.12.2024р.) в розмірі 35 016,84 грн, з яких 9 732,71 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 25 284,13 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом. Крім того, підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір в розмірі 3633,60 грн.

З урахуванням задоволення позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.

Таким чином, загалом з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6 056,00 грн (2422,40грн + 3633,60грн).

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу.

Згідно з положеннями ст.137 ЦПК України:

--- за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2);

--- для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3);

--- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4);

--- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5);

--- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

При поданні до суду першої інстанції позовної заяви, представник позивача, адвокат Тараненко А.І. вказав орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн, що складаються з вивчення матеріалів справи: 2 год 1000,00 грн; складання позовної заяви: 2 год - 5000,00 грн. При цьому він надав попередній розрахунок суми судових витрат, яка включає в себе витрати, понесені із зверненням позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору № 30132024-02 від 30.10.2024, Додаткової угоди до нього № 5 від 30.10.2024, Акту прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно Договору № 30132024-02 від 30.10.2024 (Додатки № 27, № 28, №29).

Скаржник у скарзі просить покласти на відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 13 056,00 грн, а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Аналізуючи докази щодо витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що визначений адвокатом розмір оплати є дещо завищеним, враховуючи, що ціна позову в цій справі становить 35 016,84 грн, тобто справа в силу закону відноситься до малозначних, та визначає вартість наданих правових послуг, наданих в суді першої та апеляційної інстанцій, в розмірі 4 000 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, підготовка та складання позовної заяви, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, надану в суді першої та апеляційної інстанцій, в розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" задовольнити.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2025 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 192527599 від 15.12.2020 року станом 20 грудня 2024 року в розмірі 35 016,84 грн, з яких 9 732,71 грн – заборгованість за основною сумою кредиту, 25 284,13 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, в розмірі 6 056,00 грн, а також судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, а всього стягнути судові витрати в розмірі 10 056,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку, у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повної постанови – 12 січня 2026 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська