Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №127/35983/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/35983/25

Провадження № 33/801/64/2026

Категорія: 307

Головуючий у суді 1-ї інстанції Горбатюк В. В.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , подану в їх інтересах представником – адвокатом Геращенко Тетяною Василівною на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року про закриття справи про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КпАП України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 КпАП України.

Не погодившись з постановою потерпілі особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Геращенко Т.В., подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати зазначену постанову та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КпАП України.

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що постанова суду є занадто лояльною для кривдника, який здійснює постійні погрози, словесні образи та фізичне виштовхування (штурхання) потерпілих, що створює для них психологічне насильство.

На думку потерпілих дії ОСОБА_4 є формою психологічного і економічного тиску, оскільки він забороняє вмикати обігрівач в зимовий період, посилаючись на те, що він є власником житла та сплачує комунальні послуги.

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Згідно з статтею 289 КпАП України апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Враховуючи обґрунтування апеляційної скарги в частині пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення та матеріалів справи, причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними та поновити заявнику строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року.

В судовому засіданні апелянти ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх представник адвокат Геращенко Т.В. вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що є дружиною ОСОБА_4 і вони проживають в двоповерховому будинку за вищевказаною адресою. В сім`ї постійно виникають сварки, конфлікти через те, що чоловік обмежує її та дочку в користуванні обігрівальними приладами.

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що проживає з батьками в належному їм будинку. Між ними часто виникають конфлікти з приводу того, що батько займає перший поверх, де користується каміном, а їх з матір`ю, які проживають на другому поверсі, обмежує в праві користуватися обігрівальними приладами незважаючи на холод і вимикання світла. Комунальні послуги сплачує батько і будь-якого відшкодування вони з матір`ю не надають, так як в нього є інше спільне з матір`ю майно, яке він одноосібно здає в оренду і отримує значний дохід.

Особа щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 проти вимог апеляційної скарги заперечував, суду пояснив, що в нього з дружиною і дорослою дочкою дійсно виникають конфлікти, так як дружина і дочка, в якої є власна квартира, яку вона здає, а проживає в його будинку, не хочуть відшкодовувати йому хоча б частину плати за комунальні платежі. Майно між подружжям реально не поділене.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що в задоволені апеляційної скарги належить відмовити, постанову судді залишити без змін з наступних підстав.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).

Так, відповідно до ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Положеннями статті 280 КпАП України передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Адміністративним правопорушенням (проступком), як визначено ст. 9 КпАП України, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №081466 встановлено, що ОСОБА_4 о 19 год. 37 хв. 10.11.2025 в АДРЕСА_1 за місцем свого проживання вчинив стосовно свої доньки ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, що проявлялось в штурхані, словесних образах та погрозах, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №081464 встановлено, що ОСОБА_4 о 19 год. 37 хв. 10.11.2025 в АДРЕСА_1 за місцем свого проживання вчинив стосовно свої дружини домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, що проявлялось в штурхані, словесних образах та погрозах, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду від 01 грудня 2025 року справу №127/35995/25 про притягнення ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України об`єднано в одне провадження з справою №127/35983/25 про притягнення ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, присвоївши цій справі єдиний унікальний номер 127/35983/25.

При цьому враховую те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КпАП України і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», а тому доходжу до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.

До вказаних вище протоколів про адміністративне правопорушення на підтвердження викладених у них обставин долучено рапорти, протоколи прийняття заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію від потерпілих, а також письмові пояснення.

Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10 листопада 2025 року, поліцейський взводу №2, роти №3 БУПП у Вінницькій області Денисенко Є.О., прийняв усну заяву від ОСОБА_1 , яка заявила, що 10 листопада 2025 року батько прийшов у кімнату та виключив обігрівач, при цьому обзивав нецензурною лайкою, протягував руки та штурхав їх з матір`ю, після чого взагалі вимкнув світло.

Аналогічні за змістом пояснення викладені потерпілою ОСОБА_2 у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10 листопада 2025 року.

Пояснення у особи, щодо якої потерпілими подано заяву про вчинення правопорушення – ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

На законодавчому рівні встановлено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, що передбачено ст. 173-2 КпАП України.

Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Частиною 1 статті 173-2 КпАП України встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків та причинний зв`язок між ними.

Норма цієї статті є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

При цьому важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняться від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

В той час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Суд звертає увагу, що вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у ст. ст. 269, 272 КУпАП, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

ОСОБА_4 до суду першої інстанції надав письмові пояснення, у яких послідовно заперечував свою вину у їх вчиненні, зокрема вказав, що вони з дружиною та дочкою проживають у належному йому житловому будинку. Саме з вини дружини та дочки у них виникають сварки, вони створюють для нього нестерпні умови проживання, при тому, що у дочки є власне житло, яке він придбав для неї.

Щодо подій, які стались 10.11.2025 зазначає, що він зайшов до однієї із кімнат щоб вимкнути обігрівач, оскільки на вулиці було достатньо тепло, а сплачувати за комунальні послуги дружина та дочка не бажають, дочка ОСОБА_1 накинулась на нього, нанесла удар по ногах і почала виштовхувати із кімнати, а також разом з дружиною стали обзивати нецензурними словами. Стверджує, що з його боку не було вчинено жодних дій домашнього насильства.

В письмовій заяві, поданій ОСОБА_5 до ВП №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, остання вказала, що є дочкою ОСОБА_4 , який проживає в належному йому житловому будинку разом з дружиною ОСОБА_2 та ще однією дочкою ОСОБА_1 , яка має у власності житло, куплене батьком.

Вказує, що саме її сестра ОСОБА_1 створює для батька нестерпні умови для проживання, а тому просить прийняти міри щодо неї.

Аналогічні за змістом пояснення свідок ОСОБА_5 й надала у суді першої інстанції.

Тлумачення зміст статті 173-2 КпАП України вказує на те, що до адміністративної відповідальності можна притягнути лише за умисно вчинене правопорушення.

Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Проте, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є вчинення не будь-яких діянь зазначених, а лише тих, внаслідок яких чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого – звернення за психологічною допомогою, наявність скарг психосоматичного характеру, страхи, необумовлена тривожність, відчуття безпорадності, залякування, погрози виконання певних дій потерпілою під тиском кривдника, надмірне збудження, безсоння тощо.

Отже, необхідні докази, що містять наочні ознаки існування факту завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Наявність сварок і непорозумінь між вищевказаними особами свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, зокрема, щодо розподілу витрат за комунальні послуги.

ОСОБА_4 пояснив, що його відносини з дружиною різко погіршилися біля двох років тому, після того, як дружині було проведене оперативне втручання на серці, так як вона звинувачує його у виникненні її хвороби. Крім того, між ними постійно виникають конфлікти на тому ґрунті, що дружина і дочка взагалі не несуть жодних витрат по утриманню будинку, проте активно користуються електроенергією в ньому.

Досліджений судом відеозапис події, що мала місце 10 листопада 2025 року підтверджує те, що сторони конфліктують між собою, сваряться, ображають один одного нецензурно. Проте суд апеляційної інстанції звертає увагу на взаємність відповідних дій, участь у них всіх без винятку членів сім`ї. Коли ОСОБА_4 , як чоловік і господар будинку, зайшов в кімнату дружини з вимогою вимкнути обігрівач, дружина і дочка зустріли його лайкою, всіляко ображали його записуючи ці дії на телефон. Дії ж ОСОБА_4 спрямовані радше на те, щоб припинити відеозапис і забрати телефон, ніж на заподіяння шкоди дочці.

Наявність наслідків дій ОСОБА_4 у виді спричинення фізичної та психологічної шкоди психічному і фізичному здоров`ю, хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Вважаю, що сам факт звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України не доводиться сукупністю доказів, які були надані суду першої інстанції та досліджені під час судового розгляду, з чим погоджується апеляційний суд.

Фабула адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до КУпАП та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами № 3733-IX від 22 травня 2024 року.

При цьому встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КпАП України.

Таким чином, вважаю, що судом першої інстанції було правильно зроблено висновок про відсутність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Згідно з ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини події, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Керуючись ст. 294 КпАП України, Суд, -

постановив:

Поновити потерпілим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвоката Геращенко Тетяни Василівни залишити без задоволення, а постанову на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник