Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №129/305/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 129/305/25

Провадження № 22-ц/801/54/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дєдов С. М.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 рокуСправа № 129/305/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Матківської М.В., Оніщука В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 129/305/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 8.10.2025, ухвалене у складі судді Дєдов С. М. в м. Гайсин, -

в с т а н о в и в :

22.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило : (1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1289-4121 від 19.10.2023 в розмірі 75000 грн, з яких : 15000 грн прострочена заборгованість за кредитом; 60000 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами; (2) стягнути судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.10.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1289-4121. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А2386, для підписання кредитного договору № 1289-4121 від 19.10.2023, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 15000,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 14 днів; промо-ставка – 0,01 % в день; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 2,50 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 2.12.2019), видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ ««ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 2.12.2019 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови кредитного договору, не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Станом на 2.01.2025 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 143721,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом – 15000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 128721,00 грн. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику ОСОБА_1 за нарахованими процентами у загальній сумі 68721,00 грн за умови погашення позичальником ОСОБА_1 решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 75000,00 грн., що складає із: простроченої заборгованість за кредитом – 15000,00 грн.; простроченої заборгованість за нарахованими процентами – 60000,00 грн.

Заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 8.10.2025 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1289-4121 від 19.10.2023 в сумі 17250 грн ( 15 000 грн – сума залишку кредиту за договором, 2 250 грн – сума відсотків, яка не перевищує 15% від суми простроченого платежу). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплачений судовий збір в сумі 557 гри 15 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подано апеляційну скаргу (вх. № 12251/25 від 29.10.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : (1) рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог; (2) стягнути судові витрати.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що відповідно до пункту 4.12 кредитного договору № 1289-4121 від 19.10.2023 строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати) кредиту 13.08.2024. Строк дії договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір дії до 24 години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснено нарахування заборгованості по процентам за кредитним договором відповідно до п.4.10 та 10.1 в строк договору (згідно п.4.12). Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Судом першої інстанції не взято до уваги й те, що норма пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору, позивачем здійснено нарахування заборгованості по тілу кредиту та процентам. Проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подано апеляційну скаргу на заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 8.10.2025 у справі з ціною позову (75000,00 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

19.10.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 1289-4121 про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого позикодавець зобов`язується на умовах та на строк, визначений договором, надати позичальнику грошові кошти в сумі 15000,00 грн на 300 календарних днів, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Даний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом /а. с. 16-29/.

На аркуші справи 30-44 знаходяться Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa».

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту сторони погодили всі умови споживчого кредиту до укладення договору про споживчий кредит. Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом /а.с. 45-48/.

Згідно з копією таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1289-4121 від 19.10.2023, відповідно до Методики Національного банку України, строк кредитування з 19.10.2023 по 13.08.2024, сума кредиту за договором 15000 грн., чиста сума платежу/сума платежу за розрахунковий період 17700 грн., проценти за користування кредитом 2700 грн, реальна річна процентна ставка 1139965,00 %. Таблиця обчислення підписана ОСОБА_1 /а. с. 49-51/.

Відповідно до копії довідки про перерахування суми кредиту за договором № 1289-4121 від 19.10.2023, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через АТ КБ «ПриватБанк», здійснило перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , в сумі 15000,00 грн /а. с. 52-66, 67/.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1289-4121 від 19.10.2023 станом на 2.01.2025 загальна сума заборгованості складає 143721,00 грн., яка складається з простроченої заборгованість за кредитом 15000,00 грн., простроченої заборгованість за нарахованими процентами 128721,00 грн. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника ОСОБА_1 програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику ОСОБА_1 за нарахованими процентами у загальній сумі 68721,00 грн за умови погашення позичальником ОСОБА_1 решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 75000,00 грн., що складає із: простроченої заборгованість за кредитом 15000,00 грн.; простроченої заборгованість за нарахованими процентами 60000,00 грн /а. с. 68-74/.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, у розмірі 3,00 %, що у результаті 150000,00 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить встановленим обмеженням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 17250 грн. (15000,00 грн. - сума залишку кредиту за договором, 2250,00 грн. сума відсотків, яка не перевищує 15 % від суми простроченого платежу), внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору № 1289-4121 від 19.10.2023 про відкриття кредитної лінії між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , надання кредитних коштів, презумпцію правомірності правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі встановлено, що 19.10.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 1289-4121 про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого позикодавець зобов`язується на умовах та на строк, визначений договором, надати позичальнику грошові кошти в сумі 15000,00 грн. на 300 календарних днів, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Даний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А2386 /а. с. 16-29/.

Факт перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідно до договору про відкриття кредитної лінії № 1289-4121 від 19.10.2023 підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту за договором № 1289-4121 від 19.10.2023, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через АТ КБ «Приват банк», здійснило перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , в сумі 15000,00 грн /а. с. 52-66, 67/.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Щодо доведеності розміру заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в позові просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1289-4121 від 19.10.2023 в розмірі 75000,00 грн., що складає із: простроченої заборгованість за кредитом – 15000,00 грн.; простроченої заборгованість за нарахованими процентами – 60000,00 грн.

На підтвердження розміру заборгованості по процентам позивачем надано, зокрема, договір про відкриття кредитної лінії № 1289-4121 від 19.10.2023, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 /а. с. 16-29/, копію довідки про перерахування суми кредиту за договором № 1289-4121 від 19.10.2023, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через АТ КБ «Приват банк», здійснило перерахунок коштів на рахунок ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , в сумі 15000,00 грн /а. с. 52-66, 67/, розрахунок заборгованості за договором № 1289-4121 від 19.10.2023 станом на 2.01.2025, відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 143721,00 грн., яка складається з простроченої заборгованість за кредитом 15000,00 грн., простроченої заборгованість за нарахованими процентами 128721,00 грн. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника ОСОБА_1 програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику ОСОБА_1 за нарахованими процентами у загальній сумі 68721,00 грн. за умови погашення позичальником ОСОБА_1 решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 75000,00 грн., що складає із: простроченої заборгованість за кредитом 15000,00 грн.; простроченої заборгованість за нарахованими процентами 60000,00 грн /а. с. 68-74/.

Проценти нараховано за період з 19.10.2023 по 13.08.2024, розмір процентів становить 3,00 % в день (з 2.11.2023 по 13.08.2024, що становить 287 днів).

Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії № 1289-4121 від 19.10.2023, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , передбачено, що : нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, з наступною ставкою: стандартна процентна ставка 3,00 % за кожен день користування кредитом (пункт 4.10); строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 13.08.2024 (пункт 4.12); реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1139965,00 %. Орієнтовна загальна сума кредиту складає 150000,00 грн (пункт 4.13); у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредиту, що встановлений п.4.12 цього договору (пункт 8.5).

Колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що відповідно до пункту 4.12 кредитного договору № 1289-4121 від 19.10.2023 строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту 13.08.2024; ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснено нарахування заборгованості по процентам за кредитним договором відповідно до п. 4.10 та 10.1 в строк договору (згідно п.4.12). Умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Судом першої інстанції не взято до уваги й те, що норма пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору, позивачем здійснено нарахування заборгованості по тілу кредиту та процентам. Проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частини п`ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Висновок суду першої інстанції про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим та суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» апеляційний суд вважає помилковим, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023).

Згідно пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023.

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, а тому в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки має становити 2,5 %, в період часу з 23.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки має становити 1,5 %, а з 21.08.2024 – максимальний розмір денної процентної ставки – 1 %.

При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

З огляду на зазначене, за період з 24.12.2023 по 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 % в день, а в період з 23.04.2024 до 13.08.2024 (строк повернення кредиту) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % в день.

Розрахунок заборгованості про процентам періоди:

з 19.10.2023 по 1.11.2023 (14 днів) 15000 х 0,01 % = 1,5 х 14 = 21 грн;

з 2.11.2023 по 23.12.2023 (52 дні) = 15000 х 3 % = 450 х 52 = 23400 грн;

з 24.12.2023 по 22.04.2024 (2,5 %) (121 днів) 15000 х 2,5 % = 375 х 121 = 45375 грн;

з 23.04.2024 по 13.08.2024 (1,5 %) (113 днів) 15000 х 1,5 % = 225 х 113 = 25425 грн.

Отже, розмір заборгованості по процентам за період з 19.10.2023 по 13.08.2024 становить 94221 грн.

Враховуючи положення статті 13 ЦПК України, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за період з 19.10.2023 по 13.08.2024 в розмірі 60000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки суд розглядає справи в межах позовних вимог.

Отже, загальна сума заборгованості за спірним договором, що підлягає стягненню з відповідача становить 75 000 грн ( 15 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 60 000грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами).

З огляду на викладене вище, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, розподілу судових витрат через неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України) з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, а за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3633,60 грн.

Враховуючи зазначене, оскільки позовні вимоги задоволено, з відповідача слід стугнити на користь позивача судовий збір в розмірі 6056 грн (2422,40 + 3633,60).

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити.

Заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 8.10.2025 в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором по процентам в розмірі 60000 гривень задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1289-4121 від 19.10.2023 прострочена заборгованість за нарахованими процентами (за період з 19.10.2023 по 13.08.2024) в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422 гривні 40 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 гривні 60 копійок, всього 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: М. В. Матківська

В. В. Оніщук