Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №147/1179/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 147/1179/25

Провадження № 22-ц/801/75/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 рокуСправа № 147/1179/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Дудіна Леоніда Володимировича на додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року, постановлене місцевим судом під головуванням судді Борейко О.Г., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

встановив:

Короткий зміст заявлених вимог та їх обґрунтування.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, на двох дітей, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та до досягнення старшою дитиною повноліття, а в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Крім того, зазначеним рішенням відкликаний виконавчий лист №147/1133/22 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

27 жовтня 2025 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Корнійчука С. А. через систему «Електронний суд» надійшла заява від 26.10.2025 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн; заяву про розподіл витрат просив розглянути у відсутність позивача та його представника. До заяви додано Акт приймання-передачі адвокатських послуг від 23.10.2025; Договір про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2025; Квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 30.04.2025 на суму 10000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Додатковим рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року заяву представника позивача – адвоката Корнійчука Сергія Анатолійовича про розподіл судових витрат – задоволено частково, ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, а у задоволенні решти вимог заяви – відмовлено.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду представник ОСОБА_2 – адвокат Дудін Л.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просить оскаржуване додаткове рішення змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув увагу на те, що заявлений розмір правової допомоги не є співмірними із задоволеними позовними вимогами, а саме на думку скаржника позовні вимоги позивача полягали у збільшенні розміру аліментів на утримання дітей з 4000 грн до 10 000 грн, оскільки рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.01.2023 року по справі № 147/1133/22 уже стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 4000 грн аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, скаржник зазначає, що враховуючи часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 50 відсотків, натомість на його думку суд помилково стягнув 7 000 грн судових витрат, дійшовши висновку про те, що позовні вимоги були задоволені на 70%, що не відповідає дійсним обставинам справи.

21 листопада 2025 року до Вінницького апеляційного суду від представника заявника адвоката Корнійчука С.А. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого адвокат заперечує проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищенаведені норми, ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Катрич П.С. до завершення судових дебатів, зокрема, в поданому відзиві, зазначив про понесені витрати на правничу допомогу та в строк визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України подала відповідну заяву з додатками про ухвалення додаткового рішення.

З вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною заявника подано до суду: договір б/н про надання правничої (правової) допомоги від 30.04.2025 укладений з адвокатом Корнійчуком Сергієм Анатолійовичем та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі адвокатських послуг від 23.10.2025; квитанцію до прибуткового касового ордера б/н від 30.04.2025 на суму 10000 грн.

Також, в матеріалах справи наявний ордер про надання допомоги серії АВ №1214504.

Таким чином, заявником подано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В справі що розглядається апеляційний суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу доведена належними та допустимими доказами у повному обсязі.

Щодо тверджень скаржника про невірний розрахунок судом пропорційності задоволених позовних вимог, апеляційний суд зазначає, що рішенням суду у цій справі зокрема задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів у сумі 10 000, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 7000,00 грн, на двох дітей, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та до досягнення старшою дитиною повноліття, а в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Тобто із зазначеного висновується, що позовна вимога складала 10 000,00 грн, проте вона задоволена судом частково у сумі 7 000,00 грн, що складає 70% від суми позову.

Крім того, зазначеним рішенням відкликаний виконавчий лист №147/1133/22 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей - сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, на двох дітей, щомісячно, починаючи з 05 січня 2023 року, та до досягнення дітьми повноліття, після набрання рішенням законної сили.

Зазначене свідчить про те, що судове рішення, яке стало підставою для стягнення аліментів у сумі 4 000,00 грн припинило свою дію, що має наслідком припинення стягнення аліментів саме на підставі зазначеного судового наказу.

Із аналізу зазначеного, колегія суддів висновує, що посилання скаржника на наявність правових підстав для стягнення аліментів у сумі 4 000,00 грн є безпідставним та спростовуються викладеними вище обставинами, разом із тим стягнення аліментів у сумі 7 000,00 грн на підставі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2025 року є окремою, самостійною задоволеною позовною вимогою, яка ґрунтується на сукупності доказів та встановлених судом обставин.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог у сумі 7000,00 грн (заявлено 10000,00 грн) суд першої інстанції цілком вірно дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, що складає 70% від заявленого та відповідає пропорційному задоволенню позовних вимог.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції безпомилково визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін, зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості, є об`єктивними, такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють виниклі і наявні між сторонами у справі правовідносини.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Дудіна Леоніда Володимировича – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета