Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №748/2766/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/145/26

Єдиний унікальний № 748/2766/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" січня 2026 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретарів Базарної М.В., Крошки І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2987318855/229138 від 02 лютого 2020 року в розмірі 8 374 грн. 50 коп., судовий збір у сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 грн. 00 коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 лютого 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2987318855/229138 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача, відповідно до якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» надала позичальнику грошові кошти у розмірі 2 500 грн. 00 коп., строком на 30 днів звідсотковою ставкою 1,85% на добу. 31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором 2987318855/229138 від 02 лютого 2020 року, укладеним з ОСОБА_1 03 червня 2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 2987318855/229138 від 02 лютого 2020 року до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача. Станом на 26 травня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 8 374 грн. 50 коп., з яких: 2 500 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 5874 грн. 50 коп. - суми прострочених платежів по відсотках. Враховуючи невиконання зобов`язань по кредитному договору позивач звертається до суду.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

08 вересня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з такого. Системний аналіз положень статтей 274, 276, 277 ЦПК України свідчить, що процесуальний закон не надає суду можливості розглядати справи, які віднесені законодавцем до малозначних справ, за правилами загального позовного провадження. Винятки передбачені в ч. 5 ст. 274 ЦПК України, у якій зазначено, що суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача належним чином подано зустрічний позов або позов третьої особи із самостійними вимогами, або за первинним позовом відбулося збільшення розміру позовних вимог або зміна предмета позову, і відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, про зазначене свідчить також ч. 7 ст. 277 ЦПК України, якою передбачено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду лише в порядку спрощеного провадження.

Суд звертає увагу відповідача, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує учасників справи у здійсненні ними всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, про що свідчить реалізація представником відповідача права на ознайомлення з матеріалами справи, надання суду відзиву на позовну заяву, подання заяви про витребування доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, суду зазначив, що кредит не брав, номер картки, на яку перераховані кошти йому не належить, номер телефона йому не належить.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Станкевич Ю.В. позовні вимоги не визнав, зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на укладення відповідачем договору кредиту. Номер банківської карти відповідачу не належить. Договір підписано в електронному вигляді лише відповідачем, від імені позивача договір підписано звичайним підписом з проставлянням печатки. Договір не було виконано, не має підтвердження на перерахування коштів відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснюється.

18 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що відповідач не підписував кредитний договір, кредитні грошові кошти не отримував, тому жодних зобов`язальних правовідносин між позивачем та відповідачем не виникало та не існувало. Крім того, наданий до суду кредитний договір № 2987318855/229138 з одного боку підписанй позивачем підписом з проставленням печатки, а з іншого боку - електронним цифровим підписом, що не відповідає нормам законодавства. Позивачем не надано належних та допустимих доказів ідентифікації та підписання кредитного договору за допомогою електронного цифрового підпису відповідачем ОСОБА_1 . Відсутні належні та допустимі докази перерахування грошових коштів на банківську карту відповідача. Зазначає, що пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині суми заборгованості, оскільки позивачем надано лише виписку з особового рахунку з вказаним кредитним договором, без формули та періоду розрахунку, тому наведений доказ не може вважатись належним та допустимим в силу положень ЦПК України. Умови кредитного договору на думку відповідача є несправедливими та дискримінаційними, тому не можуть застосовуватись в таких правовідносинах. Відповідач дізнався про наявність кредиту лише з 05 вересня 2025 року, тому звернувся до правоохоронних органів із заявою за фактом використання невстановленою особою конфіденційної інформації та в подальшому оформлення кредитів на ім`я ОСОБА_1 на загальну суму 8 374 грн. 00 коп (а.с. 57-65).

16 жовтня 2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Щодо підтвердження укладення кредитного договору зазначає, що первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефона, зазначений відповідачем під час укладення договору. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема, реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Щодо перерахування кредитних коштів вказує що ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, реалізував своє суб`єктивне право, визначивши кредитний рахунок, на який відповідно до умов договору було зараховано кредитні кошти. Щодо позовної давності зазначає що перебіг позовної давності з 02 квітня 2020 року і на момент подання позову до суду був зупинений: спочатку у зв`язку із запровадженням карантину, а з 24 лютого 2022 року - у зв`язку з введенням воєнного стану.

29 грудня 2025 року від представника відповідача адвоката Станкевича Ю.В. надійшла заява про долучення відповіді АТ "АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "КОНКОРД" від 15 грудня 2025 року. З наданої відповіді банку, вбачається, що в АТ "АКБ "КОНКОРД" такий клієнт, як ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не обліковується, рахунки не відкривались та банківські платіжні картки не випускались. Станом на 02 лютого 2020 року ТОВ "Гоуфінгоу" (код ЄДРПОУ 42059219) не був клієнтом Банку.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, 02 лютого 2020 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2987318855/229138 з додатком, договір підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора R76594 (а.с. 16-21).

Відповідно до п. 1.1 Договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02 березня 2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

За умовою пункту 1.4. Договору, для Клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого Клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3 договору.

Відповідно до п. 1.7 Договору невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.gofingo.com.ua/.

Відповідно до п. 6.8 Договору підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 2987318855/229138 від 20 лютого 2020 року, ідентифікований ТОВ «ГОУФІНГОУ», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.gofingo.com.ua/, одноразовий ідентифікатор R76594 направлений 20 лютого 2020 року на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 13).

20 лютого 2020 року на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів № ПГ-2 від 15 вересня 2018 року, ТОВ «Профіт Гід», на вказаний позичальником ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_3 - 19xx - xxxx - 1713 перераховано грошові кошти в сумі 2 500 грн. 00 коп., призначення переказу: видача кредиту № 2987318855/229138, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 30).

Отже, ТОВ «ГОУФІНГОУ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти в сумі 2500 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача.

31 травня 2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором №2987318855/229138 від 02 лютого 2020 року укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 22-25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31 травня 2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2987318855/229138 на загальну суму заборгованості у розмірі 8 374 грн. 50 коп., з яких: 2 500 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 5874 грн. 50 коп. - суми прострочених платежів по відсотках (а.с. 12).

03 червня 2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 2987318855/229138 від 02 лютого 2020 року до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (а.с. 14-15).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-03/06/2021 від 03 червня 2021 року ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 2987318855/229138 на загальну суму заборгованості у розмірі 8 374 грн. 50 коп., з яких: 2 500 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 5874 грн. 50 коп. - суми прострочених платежів по відсотках (а.с. 11).

Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 2987318855/229138 від 02 лютого 2020 року станом на 26 травня 2025 року загальна сума заборгованості складає 8 374 грн. 50 коп., з яких: 2 500 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 5 874 грн. 50 коп. - суми прострочених платежів по відсотках. Нарахування відсотків, пені, штрафів ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» не здійснювало (а.с. 10).

27 травня 2025 року ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на адресу відповідача ОСОБА_1 направлена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором з повідомленням про відступлення права вимоги заборгованості за кредитним договором № 2987318855/229138 від 02 лютого 2020 року (а.с. 9).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Згідно з цією статтею ЦК України, ураховуючи підпункт 2.3 пункту 2 Розділу І Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи, договір є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно, договорів банківського рахунку та про споживчий кредит.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних відомостей особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2997318855/229138, укладеним 02 лютого 2020 року в електронній формі між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем, підписаний ОСОБА_2 електронним підписом R76594 з урахуванням чого з відповідача підлягає стягненню заборгованість за даним кредитним договором за тілом кредиту в сумі 2500 грн.

Разом з тим суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком відсотків виходячи з такого.

Відповідно до умов кредитного договоруза користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25%річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки фіксована. (п. 1.3).

Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02.03.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором (п.1.2).

Суд встановив, що відповідач отримані кредитні кошти не повернув кредитору.

Докази того, що сторони погодили нарахування процентів у розмірі 1,85% на добу після закінчення строку користування кредитом, у матеріалах справи відсутні.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, розмір відсотків, за 30 днів становить 1387 грн 50 коп. (2500 х 1,85/100 х30).

Доказів того, що відповідач сплатив нараховані проценти у матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 1387,50 грн, яка розрахована судом в межах строку дії договору.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності та його застосування до спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Спір виник з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 лютого 2020 року. Згідно п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 02 березня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 карантин закінчився 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року карантин було скасовано з 01 липня 2023 року.

Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня 2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено та діє і на даний час.

Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024, затвердженого Законом України №3684-ІХ від 08 травня 2024 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Відповідно до п.19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, здійснена законодавцем прив`язка продовження строків позовної давності та зупинення їх перебігу до строку дії карантину та воєнного стану є безумовною, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно (тобто суди не повинні оцінювати, чи вплинув карантин на особу, чи мала вона реальну можливість подати позов навіть попри карантин тощо).

За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строків позовної давності.

Надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази суд вважає належними та допустимими і такими, що підтверджують укладення відповідачем зазначеного кредитного договору, який не оспорений відповідачем у встановленому законом порядку та згідно з презумпцією правомірності договору є правомірним (дійсним) станом на час розгляду справи в суді.

Відповідач, заперечуючи проти надходження кредитних коштів на його банківську картку, всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України не надав належних письмових доказів на підтвердження відсутності у відповідача банківської картки з номером 4868-19XX-XXXX-1713 або неперерахування на цю картку/відповідний банківський рахунок у вказану дату суми за кредитом. Довідка АТ " АКБ " Конкорд" про те, що для ОСОБА_1 рахунки не відкривались, банківські платіжні картки не випускались ( а.с. 95-96) не є належним підтвердженням відсутності у відповідача банківської картки з номером 4868-19XX-XXXX-1713 або неперахування на цю картку відповідної грошової суми, оскільки у ній не вкзано період, за який надана інформація та номер банківської карти. Звернення відповідача з відповідною заявою до правоохоронних органів за відсутності відповідного рішення не є підтвердженням скоєння щодо відповідача кримінального правопорушення.

При цьому суд ураховує, що первісний кредитор - ТОВ «ГОУФІНГОУ» не є банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність». Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), про що безпосередньо зазначено в кредитному договорі.

А відтак, ТОВ «ГОУФІНГОУ» не обов`язково повинно бути клієнтом АТ " АКБ " Конкорд".

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач доказів щодо погашення заборгованості за кредитним договором не надав, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 3 887 грн. 50 коп., з яких: 2 500 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 1387 грн. 50 коп. - суми прострочених платежів по відсотках.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 10 500 грн. 00 коп.

На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, долучено копії таких документів: договір про надання правової допомоги від 11 липня 2025 року (а.с. 16-17), згідно якого вартість роботи адвоката складає 2 000 грн. за одну годину фактично витраченого часу; довіреність від 11 липня 2025 року (а.с. 8) та копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю (а.с. 33). Загальна вартість наданих послуг згідно розрахунку позивача становить 10 500 грн. 00 коп.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 500 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», оскільки позовні вимоги останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Позовні вимоги заявлені на суму 8 374 грн. 50 коп., водночас судом вирішено стягнути 3 887 грн. 50 коп., що становить 46,42 %.

Отже, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі: (2 422 грн. 40 коп. х 46,42 %) = 1 124 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 512, 514, 526, 530, 546, 1048-1050 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (Код ЄДРПОУ: 44243120 юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008), заборгованість за кредитним договором у сумі 3 887 грн. 50 коп., з яких: 2 500 грн. 00 коп. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 1387 грн. 50 коп. - суми прострочених платежів по відсотках.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (Код ЄДРПОУ: 44243120 юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008), 1 124 грн. 48 коп. в рахунок сплаченого судового збору та 3 000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (Код ЄДРПОУ: 44243120 юридична адреса: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.