Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №751/10293/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10293/25

Провадження №1-кп/751/19/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12025270340002585 від 08 вересня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, неодруженого, проживаючого однією сім`єю без укладення шлюбу зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючого на утриманні малолітніх дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , такого, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2025 року приблизно о 16 годині 25 хвилин військовослужбовець ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння проходив повз магазин «ГЕЙЗЕР», який розташований за адресою:

м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 49.

У той же час, біля магазину знаходився велосипед марки «Formula» моделі «Zephyr» сіро-чорного кольору з велокомп?ютером на кермі марки «West biking Al», який залишив ОСОБА_9 на час перебування у вказаному магазині.

ОСОБА_4 , помітивши зазначений велосипед, переслідуючи корисливі мотиви та бажаючи незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, вирішив таємно викрасти його.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, перебуваючи поблизу магазину «ГЕЙЗЕР» за адресою: м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 49, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до велосипеда марки «Formula» моделі «Zephyr» сіро-чорного кольору з велокомп?ютером на кермі марки «West biking Al» і шляхом вільного доступу викрав його.

Після чого, ОСОБА_4 , утримуючи при собі таємно викрадене чуже майно, зник з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 7 149 гривень.

Потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його участі, цивільний позов подавати не буде, матеріальні збитки йому відшкодовані в повному обсязі, просить обвинуваченого суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що він був мобілізований у травні 2025 року та проходив військову службу в складі військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 . У вересні 2025 року він був направлений до м. Чернігова на проходження медичного огляду. Приблизно о 13 годині він прибув до

м. Чернігова і знаходився в лікарні, що розташована неподалік від залізничного вокзалу. У подальшому, він залишив приміщення лікарні, вжив горілку та пиво і, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не міг знайти дорогу назад до лікарні. Проходячи повз магазин «Гейзер», він побачив велосипед сіро-чорного кольору, на який сів та поїхав. Біля залізничного вокзалу він звернувся до працівників поліції, щоб вони повідомили до військової частини про нього. На запитання працівників поліції, кому належить велосипед, спочатку повідомив, що велосипед його, а пізніше зізнався, що взяв його біля магазину. На місце також приїздив потерпілий, який повідомив, що велосипед належить йому. Зауважив, що усвідомлював, що в Україні діє воєнний стан. Зазначив, що всі збитки потерпілому він повністю відшкодував. Також погодився із зазначеною в обвинувальному акті вартістю викраденого майна.

Визнавши свою вину, ОСОБА_4 указав на те, що розкаюється у вчиненому і в майбутньому стане на шлях виправлення, більше не буде вчиняти протиправних дій.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останнього, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, доказів на підтвердження процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_4 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , який на підставі ст. 89 КК України судимості не має, проживає однією сім`єю без укладення шлюбу зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на утриманні малолітніх дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовослужбовцем, згідно зі службовою характеристикою за місцем проходження служби характеризується негативно. Згідно з довідкою КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради від 11 вересня 2025 року № 1812 ОСОБА_4 за медичною допомогою до лікаря-психіатра в амбулаторне відділення Центру ментального здоров`я не звертався. Відповідно до довідки КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради від 09 вересня 2025 року № 2097 ОСОБА_4 08 вересня 2025 року був доставлений до КМОСС з приводу діагнозу: Психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання алкоголю та канабіноїдів, гостра інтоксикація неускладнена (алкогольне та наркотичне сп`яніння).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 06 листопада 2025 року № 487 у ОСОБА_4 на період часу, до якого відносить кримінальне правопорушення, виявлені ознаки посткомоційного синдрому (F07.2 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), але він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час у

ОСОБА_4 не виявлено таких психічних розладів, які б перешкоджали його здатності правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження, та давати правильні свідчення. За психічним станом ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд також враховує думку потерпілого ОСОБА_9 щодо міри покарання.

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування заподіяних збитків.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці, а також вказав на повернення викраденого велосипеду потерпілому та повне відшкодування заподіяної шкоди, що в свою чергу свідчить про бажання виправити наслідки вчиненого.

Про добровільне відшкодування заподіяної шкоди свідчать наявні в матеріалах кримінального провадження розписка потерпілого від 11 вересня 2025 року про отримання велосипеду марки «Formula» моделі «Zephyr» сіро-чорного кольору та заява потерпілого від 12 грудня 2025 року про відшкодування йому заподіяної шкоди в повному обсязі й відсутність претензій до ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Про вживання алкоголю перед вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_4 підтвердив сам у судовому засіданні. Факт перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння також підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради № 765.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Частиною першої ст. 75 КК України передбачено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Таким чином, враховуючи всі зазначені вище обставини кримінального провадження в сукупності з тим, що ОСОБА_4 визнав повністю свою вину та розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував заподіяні збитки, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який на підставі ст. 89 КК України судимості не має, має постійне місце проживання, де проживає однією сім`єю без укладення шлюбу зі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має на утриманні малолітніх дітей: сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що в свою чергу свідчить про міцні соціальні зв`язки, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2

ч. 3 ст. 76 КК України.

Застосування судом інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у даному конкретному випадку, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального правопорушення і даними про особу винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, поклавши на нього обов`язок не залишати місце свого фактичного проживання за адресою:

АДРЕСА_2 , у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня без дозволу прокурора або суду, за виключенням випадків отримання невідкладної медичної допомоги або переміщення в укриття у випадку оголошення повітряної тривоги.

Зарахування у строку покарання ОСОБА_4 попереднього ув`язнення обвинуваченому слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 75, 185 КК України, статтями 2, 94, 100, 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382, 394-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Кримінального-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня, поклавши на нього обов`язок не залишати місце свого фактичного проживання за адресою:

АДРЕСА_2 , у період доби з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин наступного дня без дозволу прокурора або суду, за виключенням випадків отримання невідкладної медичної допомоги або переміщення в укриття у випадку оголошення повітряної тривоги.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк покарання

ОСОБА_4 зарахувати попереднє ув`язнення з моменту фактичного затримання 08 вересня 2025 року по 06 грудня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи (висновок експерта від 09 вересня 2025 року № 819/25-24) у сумі

3 392 гривні 64 копійки.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-велосипед марки «Formula» моделі «Zephyr» сіро-чорного кольору залишити потерпілому ОСОБА_9 за належністю;

-два ремені, мобільний телефон марки «Redmi 9с» та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити ОСОБА_4 за належністю;

-футляр з двома пакетами речовини рослинного походження та засіб для паління знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1