Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №740/7424/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/7424/25

Провадження № 3/740/87/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2026 року м. Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., із секретарем судового засідання Кубрак Н.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ніжині, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області, стосовно

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає по АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 ,

за статтями 173, 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.12.2025 серії ВАД №773505, ОСОБА_1 26.12.2025 о 01 годині 00 хвилин по вул. Об`їжджа, 62, в місті Ніжині висловлювався нецензурною лайкою в бік працівників поліції, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.12.2025 серії ВАД №945602, ОСОБА_1 26.12.2025 о 01 годині 00 хвилин по вул. Об`їжджа, 62, в місті Ніжині чинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції про припинення правопорушення, шарпав працівників поліції за одяг, провокував бійку, поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що проживає у будинку АДРЕСА_1 вже близько трьох років з дружиною та дитиною. Дитині півтора роки. Дане житло він орендує. З дружиною і дитиною перебував у гостях у товариша і його сім`ї. В ході відпочинку з товаришем пішли у магазин, їх дружини з дітьми залишились у будинку за місцем проживання сім`ї товариша. Дружина у цей час пішла від будинку товариша до дому, але він з товаришем, вертаючись до будинку товариша, з нею розминулися, так як йшли різними дорогами. Коли дружина прийшла до дому, то не змогла зайти в дім, адже ключі були в нього. З цього приводу посварився з дружиною по телефону. Дружина подумала, що він не впускає її до дому, та по телефону пожалілася на нього дружині товариша, яка сказала, що викличе поліцію. Прийшовши з товаришем з магазину до нього до дому, виявив, що дружина вже пішла, а тому пішов і сам до дому. Перебуваючи вдома, прибули в домогосподарство за місцем його проживання поліцейські, яким він відчивнив і грубо відповів, щоб вони йшли геть. Але один поліцейський поставив ногу так, що двері не можливо було закрити, а на вулиці був мороз, тому він нецензурно висловлювався на поліцейських і говорив, щоб вони йшли геть, а поліцейські висували вимогу, щоб їм надали можливість зайти в будинок і поспілкуватися з дружиною. Врешті до нього поліцейські застосували силу і кайданки. При з`ясуванні обставин дружина сказала поліцейським, що стосовно неї ніякого домашнього насильства не вчинялося, а тому поліцейські винесли щодо неї постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклил поліції, а щодо нього склали протоколи за ст. 173, 185 КУпАП. Вважає себе винуватим у тому, що грубо спілкувався з поліцейськими і нецензурно висловлювався в їх бік, а мавби по прибуттю поліцейських до його домоволодіння бути ввічливим і вдягнутися та вийти з будинку і поспілкуватися з поліцейськими для з`ясування обставин.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

На підтвердження обставин, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення за ст.ст. 173, 185 КУпАП, Ніжинським РУП ГУНП в Чернігівській області до суду надані окрім протоколів про адміністартивні правопорушення такі докази:

- рапорт інспектора ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області Олександра Сербінчука від 26.12.2025 з якого вбачається, що 26.12.2025 під час чергування в складі групи виїздив на виклик за адресою: вул. Об`їжджа, 62, в м. Ніжині, де ОСОБА_1 під час розмови із працівниками поліції поводив себе агресивно, мав різкий запах із порожнини рота, висловлювася нецензурною лайкою в бік поліцейських, на неодноразову вимогу припинити правопорушення відреагував зухвало та не мав намірів припиняти вчиняти правопорушення, йому було зроблено попередження про застосування спецзасобів та фізичної сили, після чого до нього було застосовано фізичну силу та спецзасоби – кайданки, а також складено протоколи за ст. 173, ст. 185 КУпАП;

- відеозапис на якому зафіксовано, як по прибуттю поліцейських до домоволодіння вхідні двері до будинку поліцейським відчинив ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, позаду нього була дружина і товариш. Поліцейські просили дати можливість зайти у будинок і поспілкуватися з дружиною, оскільки прибули на виклик про домашнє насильство, або ж щоб дружина підійшла і вони з нею поспілкувалися. На це ОСОБА_1 категорично та різко поліцейським відповів, щоб вони йшли геть. Але зачинити двері не зміг, ОСОБА_1 нецензурно висловлювався на поліцейських і говорив, щоб вони йшли геть, а поліцейські продовжували зазначати, щоб їм надали можливість поспілкуватися з дружиною. Врешті до нього поліцейські застосували силу і кайданки.

Вирішуючи питання наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, суд ураховує, що статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, є нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Безпосереднім об`єктом охорони за ст. 173 КУпАП є громадський порядок.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Обов`язковою ознакою для кваліфікації дій особи, як «дрібне хуліганство» необхідна наявність такого обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу ст. 173 КУпАП як «громадське місце».

Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»).

Зокрема, громадським місцем є ліфт, таксофон, приміщення та територія закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, дитячих майданчиків, спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, закладів фізичної культури і спорту, під`їзди житлових будинків, підземні переходи, транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, приміщення закладів ресторанного господарства, об`єктів культурного призначення, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів, приміщення підприємств, установ та організацій усіх форм власності, готелів та аналогічних засобів розміщення громадян, гуртожитків, аеропортів та вокзалів.

Однак, в законодавстві України не визначено єдиного чіткого поняття «громадське місце». Законодавець відсилає до різноманітних джерел, які визначають, що саме підпадає під термін «громадське місце». Так наряду з терміном «громадське місце», наведеним у Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», у п.5 ч.3 ст.13 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2002 також дається орієнтований перелік громадських місць, до яких зараховано клуби, кінотеатри, стадіони та інші. Таким чином, зазначений перелік громадських місць не є вичерпним.

Крім того, відповідно до п. 20, 23 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань до громадських місць належать місця, що використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб (вулиці, площі, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби, пляжі в період їх роботи, а також громадський транспорт під час перебування в ньому громадян, ділянки лісу, поля під час проведення на їх території організованих масових зібрань), приміщення вокзалів, пасажирські (приміські) потяги, літаки, катери, пароплави, перони, платформи, пристані та інші місця під час очікування посадки та висадки пасажирів. Вулицею вважається відкрита частина території міста чи населеного пункту (крім приміщень та будівель), на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею вважається проїжджа частина дороги, у тому числі автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що загальними рисами громадських місць є їх суспільна значущість для задоволення суспільних потреб та інтересів людини, а також їх публічність, що передбачає вільний доступ і їх спільне використання необмеженою кількістю людей.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності.

Як вбачається з наявних у справі доказів конфліктна ситуація між ОСОБА_2 та поліцейськими виникла за місцем проживання ОСОБА_3 на ганку житлового будинку та на подвір`ї домоволодіння, тобто висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою в бік працівників поліції мало місце не у громадському місці.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме матеріали справи не містять доказів, що вчинені ним дії охоплюються об`єктивною стороною складу даного адміністративного правопорушення.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, суд бере до уваги, що стаття 185 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського перешкоджає нормальній діяльності поліції, виконанню представниками влади своїх службових обов`язків по охороні суспільного порядку та забезпеченню суспільної безпеки.

Дане правопорушення виражається в злісній відмові підкорятися законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні службових обов`язків. Тобто, виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень чи вимог поліцейського, або ж в непокорі, що виявляється в зухвалій формі, яка свідчить про прояв явної зневаги до органів та осіб, які охороняють суспільний порядок. Відмова правопорушника проявляється в недвозначній формі словами, жестами, мовчанням та ін.

Правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні службових обов`язків, оскільки вимога або розпорядження поліцейського - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі та має бути законодавчо обґрунтованим.

Виходячи з диспозиції вказаної статті, для наявності в діях особи складу зазначеного правопорушення, необхідна сукупність обов`язкових елементів, таких, як перебування працівників поліції при виконанні службових обов`язків, законність розпорядження або вимоги поліцейського, злісна непокора.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України N 8 від 26.06.1992 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.

З наявних у справі відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції перед застосуванням сили висувалася вимога припинити якесь правопорушення, твердження про що міститься у протоколі про адміністраивне правопорушення. Як слідує з відеозаписів, поліцейські неодноразово просили дати їм можливість зайти в дім і поспілкуватися з дружиною ОСОБА_1 чи щоб вона підійшля для цього, а ОСОБА_1 не пускав поліцейських у будинок.

У протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, із його змісту неможливо встановити, від виконання законної вимоги (розпорядження) працівника поліції про припинення якого правопорушення відмовився ОСОБА_1 . При описі суті правопорушення у протоколі у цій частині містяться загальні фрази, з яких неможливо зробити висновок щодо об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

У рішеннях від 30.05.2013 року у справі N 36673/04 "Малофєєва проти Росії" та від 20.09.2016 року у справі N 926/08 "Карелін проти Росії", Європейський суд з прав людини зауважив, що "… формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...".

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з`ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи.

У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.

Відповідно до положень ст. 1 та ч. 1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, не доведена беззаперечними і достатньо вагомими та узгодженими доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи судом мають бути витлумачені на користь останнього.

Зазначене у сукупності є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 173, 185 КУпАП.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст.251, 255, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 173, 185 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя І.М. Карпусь