Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №758/16982/25 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №758/16982/25

Провадження № 2/730/64/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3 ) звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Свій позов обґрунтовує тим, що від укладеного 05.06.2015 шлюбу в них є спільна дитина: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Подільського районного суду міста Києва від 23.10.2024 шлюб між сторонами розірвано. З травня 2024 відповідач проживає окремо від відповідача. Дитина знаходиться на утриманні ОСОБА_3 .

Як вбачається з відповіді № 1947246 від 29.10.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит судді Подільського районного суду міста Києва Будзан Л.Д., відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ухвали від 30.10.2025 Подільський районний суд міста Києва постановив матеріали даної позовної заяви направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Борзнянського районного суду Чернігівської області.

Згідно ухвали від 09.12.2025 Борзнянський районний суд Чернігівської області постановиввідкрити провадження та справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач в судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, однак у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з «Конвенцією про права дитини» та «Декларацією прав дитини» інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Зокрема, статті 3, 27 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХІІ від 27 лютого 1991, передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 6 ст. 12 зазначеного Закону батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (п.п. 3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України).

При визначенні розміру аліментів судом враховується рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей, у відповідності до ст. 141 СК України.

Згідно зі ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

В п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006, № 3 зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю, що не заперечується сторонами.

Доказів того, що відповідач матеріально утримує дружину та дитину, суду не надано.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

У цій справі суд при визначенні розміру аліментів враховує потреби дитини з урахуванням її віку та стану здоров`я.

Також судом враховано й те, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і дитини. Іншого суду не доведено.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Тому, за таких обставин справи, та виходячи з положень ст.ст. 181-183 СК України, суд вважає за можливе вимоги позивача задовольнити повністю й стягувати з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_5 аліменти в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину стягуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - з дня подання такої заяви.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 183, ч.1 ст.191 СК України, ст. 8, ч.ч. 1, 6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2025, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.