Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №688/6475/25 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/6475/25

№ 2-а/688/9/26

Рішення

Іменем України

12 січня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Березюк Н.П.

з участю секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Позов мотивований тим, що 16 грудня 2025 року із застосунку «Дія» він дізнався, що відносно нього відкрите виконавче провадження за заявою ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі винесеної відповідачем постанови №5371 від 28.04.2025 року, якою на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що 14.04.2025 року о 11 год 00 хв в приміщенні збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 не мав при собі військово – облікового документу і не пред`явив його за вимогою представників ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Позов мотивований тим, що 14.04.2025 року перебуваючи в статусі військовозобов`язаного, по дорозі до лікаря – ендокринолога для отримання рецепта на ліки від цукрового діабету, він був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-які заперечення та пояснення щодо наявності в нього хронічних захворювань та групи інвалідності працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 до уваги не брали. Перевірка документів, його затримання та доставляння до ТЦК проведена з порушенням вимог чинного законодавства та без складання жодних процесуальних документів. При цьому він у встановленому законом порядку до ТЦК не викликався та на момент затримання не перебував у розшуку. Після затримання його обмежили у свободі пересування та позбавили права на захист, в тому числі на телефонний дзвінок. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведений без його повідомлення і без його участі, тому вважає, що постанова, винесена за таких обставин, підлягає скасуванню. В подальшому в той же день 14.04.2025 року він пройшов ВЛК та за результатами медичного огляду визнаний лікарями придатним до військової служби, попри те, що повідомляв лікарям про свою інвалідність та наявність захворювання серця, гіпертонії та цукрового діабету. В приміщенні ТЦК він надав працівникам паспорт та військово-обліковий документ - тимчасове посвідчення, видане в 2001 році ІНФОРМАЦІЯ_5 під час його навчання у Вінницькому педагогічному інституті, в якому були вказані відомості про перебування його на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , проходження ним ВЛК та непридатність до військової служби через інвалідність з дитинства. Цей документ працівники ТЦК йому не повернули та видали новий військовий квиток, в якому зазначено про проходження ним ВЛК 14.04.2025 року та придатність до військової служби. 15.04.2025 він направлений до навчального центру у Львівську область, однак до навчання не був прийнятий у зв`язку з декомпенсацією цукрового діабету та 16.04.2025 року він повернувся до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після проведення повторного ВЛК його визнали обмежено придатним та більше місяця він утримувався у різних РТЦК Хмельницької області. 21.05.2025 року підписав контракт та призваний на військову службу. 25.05.2025 року повторно направлений до навчального центру поблизу Львова, де, захворівши, був доставлений в непритомному стані в реанімаційне відділення Новояворівської лікарні та після тривалого лікування в ряді лікувальних установ 08.10.2025 року звільнений з військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку.

Крім того вказав, що на час винесення оскаржуваної постанови два тижні перебував на території ТЦК, однак його не повідомили про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, не забезпечили його безпосередню присутність під час розгляду справи, що позбавило його прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП. Крім того, постанова винесеназа відсутності доказів на підтвердження події і складу адміністративного правопорушення, оскільки він надав дійсний військово-обліковий документ – тимчасове посвідчення, яке працівниками ТЦК було вилучене у нього і знищене.

09.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 звернувся до Шепетівського відділу ДВС із заявою про примусове виконання постанови №5371 від 28.04.2025 року про стягнення з нього штрафу в розмірі 34000 грн. У зв`язку з пропуском трьохмісячного строку для пред`явлення постанови до примусового виконання, вказана постанова не підлягає виконанню. За наведених обставин, просив скасувати оскаржувану постанову.

Позиції учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій підтримав позов.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, відзиву на позов, доказів на підтвердження наявності в діях особи ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суду не надав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

26.12.2025 позивач звернувся до суду з цим позовом. 30.12.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив судове засідання на 12.01.2026, роз`яснив відповідачу право подати відзив на позов, з усіма доказами, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються заперечення.

Відзив на позов не надійшов, сторони у судове засідання не з`явилися.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Суд встановив, що згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 № 5371 від 28.04.2025 ОСОБА_1 14.04.2025 року о 11 год 00 хв в приміщенні збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період проведення мобілізації та протягом дії правового режиму воєнного стану, не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою представників ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 16.08.2001 року, ОСОБА_1 прийнятий на тимчасовий облік запасу другої категорії.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненні під час особливого періоду.

За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з дату винесення оскаржуваної постанови) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби.

Під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п. 25 Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених постановою КМУ №560 від 16.04.2024, громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Висновки суду

Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Перевіряючи доводи позовної заяви, суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Так, у оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його працівникам ТЦК.

Однак, оскаржувана постанова не містить посилання на докази, якими підтверджується винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У контексті зазначеного, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок в обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за обставин, викладених у оскаржуваній постанові, а відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування такої постанови.

За ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідач під час розгляду справи судом не довів правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Звертаючись до суду, позивач просив поновити строк звернення до суду з позовом, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що він дізнався про притягнення його 28.04.2025 року до адміністративної відповідальності лише 16.12.2025 року через за стосунок «Дія».

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Тобто законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено.

Оскільки відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що він дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності лише 16.12.2025 року, не надано доказів на підтвердження вручення копії постанови в інший термін, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду 26.12.2025 року в межах визначеного законом строку.

На підставі ч. 3 ст. 210-1, ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №5371 від 28 квітня 2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 27.11.1999 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складений 12.01.2025.

Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК