Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №685/957/25 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/957/25

Провадження № 2/685/107/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в підготовчому розгляді в залі суду в селищі Теофіполь справу за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

встановив:

представник позивача звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що батьками позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 1965 році було побудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після його смерті позивач, як спадкоємець, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька на усе спадкове майно. У провадженні державної нотаріальної контори знаходиться садкова справа №115/2017 після смерті ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся позивач і йому були видані свідоцтва про спадщину на земельну ділянку та майновий пай, із заявою про відмову від спадщини за заповітом звернулися ОСОБА_2 (сестра позивача) та ОСОБА_4 (мати позивача). Нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок. Мати позивача – ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №81/2025, спадкоємцем за законом є позивач, інших спадкоємців немає. Просить позов задовольнити, визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Сторони, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно, в суд не з`явилися, представник позивача подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її та позивача відсутності, представник відповідача Теофіпольської селищної ради подав заяву в якому зазначив, що не заперечує проти позову та просить розгляд справи проводити у його відсутності, від відповідачки надійшла заява про визнання позовних вимог та розгляд справи у її відсутності.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та відповідно до ст. 200 ЦПК України проводити розгляд справи по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, згідно ст 1218 ЦК України, входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За приписами ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про смерть. Відповідно до виписки з погосподарських книг за 1964-2025 року та довідки Теофіпольсської селищної ради від 30.04.2025 за адресою АДРЕСА_1 ?янівка були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 – голова двору (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 – дружина, на день смерті проживала в житловому будинку одиноко та була головою домогосподарства. Відповідно до технічного паспорту, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ?янівка загальною площею 79 кв м, побудований 1965 року. Після смерті ОСОБА_3 за заявою позивача заведена спадкова справа №115/2017 та йому видані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та майновий пай, із заявами про відмову від спадщини звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_4 також, відповідно до ст. 71 ЗУ «Про нотаріат» , відмовилася від свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, що підтверджується довідкою Теофіпольської ДНК від 07.05.2025, свідоцтвами про право на спадщину за законом на земельні ділянки та майновий пай, витягом зі Спадкового реєстру спадкових прав, витягом зі Спадкового реєстру заповітів, заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ?янівка у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджується відмовою нотаріуса від 01.05.2025. В провадженні Теофіпольської ДНК знаходиться спадкова справа №81/2025 після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцем за законом є позивач, інших спадкоємців немає, що підтверджується довідкою нотаріуса від 26.09.2025.

Відповідно до положень ч.3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва. Судом встановлено, що згідно з техпаспортом, житловий будинок був збудований у 1965 році. У 1965 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі – Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації (правова позиція викладена у постанові ВСУ від 18.12.2013 справа №6-137цс13).

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцеві ОСОБА_3 належало право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , тому враховуючи, що позивач є спадкоємцем померлого і відповідачі не заперечили проти позову, позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст. 1216,1218 1296,1297 ЦК України, ст. 12, 81, 89, 200, 263-265 ЦПК України, районний суд,

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку садибного типу «А» з цегляною прибудовою «а» загальною площею 79 кв м, в тому числі: житловою площею – 21,5 кв м, хлів «Б» площею 7,2 кв м, погребу «В» площею 8,2 кв м, вхід у погріб «в» площею 3,8 кв м , цегляний хлів «Г» площею 56,7 кв м.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуюча