Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №757/1104/25-ц — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/337/2026

Справа № 757/1104/25-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Хвещук К.В.,

представника відповідача Чернова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

15.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102212985, за яким він має заборгованість у загальному розмірі 41875 грн, що складається з наступного: 1) 10000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2) 30875 грн – заборгованість за відсотками; 3) 1000 грн – заборгованість за комісією, – і право вимоги за яким було відступлено позивачу на підставі договору відступлення права вимоги № 04Т від 08.07.2021.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 102212985 від 15.04.2021 у загальному розмірі 41875 грн.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 41875 грн та понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн та зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

17.02.2025 суддею Печерського районного суду м. Києва було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 89-90).

25.06.2025 ухвалою Печерського районного суду м. Києва цивільна справа була передана за підсудністю на розгляд Нетішинському міському суду Хмельницької області, яка була отримана останнім 17.12.2025 (а.с. 142-143, 154).

19.12.2025 ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області цивільну справу було прийнято до розгляду (а.с. 158).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що викладені у позові обставини є надуманими, а позивач не надав належних доказів щодо набуття ним права вимоги до відповідача за договором відступлення прав вимоги № 04Т від 08.07.2021, оскільки його положення забороняють використання факсимільного відтворення підпису, за допомогою якого підписано витяг із додатку до вказаного договору від 09.12.2024. Отже, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід права вимоги за договором про споживчий кредит № 102212985 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс». Крім того, витяг із додатку до договору засвідчили своїми підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не були керівниками ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» відповідно на момент укладення договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08.07.2021.

Заслухавши представника відповідача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір про споживчий кредит № 102212985, відповідно до якого відповідач отримав у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 кредит у розмірі 1000 грн строком на 5 днів (із датою повернення 20.04.2021). Комісія за надання кредиту складає 1000 грн, що нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом складають 875 грн, які нараховуються за ставкою 1,75% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) відсоткова ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 16-17, 46, 49-59).

Згідно з п. 2.3.1.2 договору про споживчий кредит № 102212985 від 25.09.2021 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.

У п. 1.6 договору вказано, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 102212985, за ОСОБА_1 утворилася заборгованість за цим договором у загальному розмірі 41875 грн, що складається з наступного: 1) 10000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2) 30875 грн – заборгованість за відсотками; 3) 1000 грн – заборгованість за комісією(а.с. 21-22).

08.07.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги № 04Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками. Водночас із витягу з додатку до вказаного договору відступлення прав вимоги, сформованому 09.12.2024 вбачається, що до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 102212985 від 15.04.2021 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 41875 грн (а.с. 20, 24-38, 65, 66, 67, 68, 69).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористався.

Більше того, у судовому засіданні представник відповідача не заперечував факту укладення відповідного кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а лише висловлював незгоду з правом позивача на стягнення заборгованості за цим договором.

Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати суми кредиту та відсотків, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження переходу права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.

Згідно з п. 13.11 договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08.07.2021 використання при вчиненні цього договору, а також оформленні будь-яких документів, пов`язаних із його виконанням, факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання (в т.ч. використання факсиміле), електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису не допускається.

Разом із цим із долучених до позову документів не вбачається, що підписи на витязі з додатку до нього від 09.12.2024 вчинено саме з використанням факсимільного відтворення підпису, а тому суд не бере до уваги відповідні заперечення представника відповідача.

Суд також вважає неспроможними посилання представника відповідача на ту обставину, що витяг із додатку до договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08.07.2021 засвідчили своїми підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не були керівниками ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» відповідно на момент укладення договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08.07.2021, позаяк такий витяг було сформовано 09.12.2024.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи, що додаток № 1 до договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08.07.2021 (Реєстр боржників) містить у собі інформацію щодо великої кількості боржників, що становить таємницю фінансової послуги, до позовної заяви представником позивача було долучено витяг із такого додатку, який був підписаний представником позивача, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 95 ЦПК України.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Запорізького апеляційного суду від 21.10.2024 у справі № 314/2501/23, з яким суд першої інстанції погоджується.

При цьому стороною відповідача не заявлялося клопотання про витребування оригіналу відповідного договору відступлення прав вимоги з додатками, у той час як відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Більше того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за договором про споживчий кредит, а договір відступлення прав вимоги відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності такого правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Хмельницького апеляційного суду від 05.03.2024 у справі № 682/2695/23 та від 11.06.2025 у справі № 687/135/25, з яким суд першої інстанції також погоджується.

З огляду на вказані обставини суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що позивачу не належить право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 102212985 від 15.04.2021.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та наявні у матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 102212985 від 15.04.2021 у розмірі 41875 грн.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.08.2024 позивач уклав з адвокатом Стародуб Іриною Володимирівною договір про надання правової (правничої) допомоги № 42649746. Крім іншого, у п.п. 4.1, 4.4. вказаного договору зазначається, що загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження) згідно з тарифною сіткою у п. 4.8 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.0 даного договору. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість. У додатковій угоді № 102212985 від 30.09.2024 також вказано, що адвокат Стародуб І.В. зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта ТОВ «Діджи Фінанс» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 39-43, 44).

Із наявного у матеріалах справи акту № 102212985 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.09.2024 вбачається, що позивачем за укладеним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Стародуб І.В., що пов`язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у загальному розмірі 6000 грн, – сплата яких підтверджується платіжною інструкцією № 1511-57 від 15.11.2024 (а.с. 15, 60).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, якщо неспівмірність таких витрат буде доведена стороною, яка заявила таке клопотання (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Водночас у правовому висновку, викладеному у постанові Об?єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У той же час сторона відповідача, представник якого брав участь у судовому засіданні, не скористалася своїм правом заявити клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги, понесеної позивачем, із посиланням на неспівмірність таких витрат, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про неспівмірність таких витрат.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 102212985 від 23.12.2024 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 61, 84а).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що у загальному розмірі складають 10422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102212985 від 15.04.2021 у розмірі 41875 (сорока однієї тисячі восьмисот сімдесяти п`яти) гривень та судові витрати в розмірі 8422,40 грн (восьми тисяч чотирьохсот двадцяти двох гривень сорока копійок).

Повне рішення суду складено 12.01.2026.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ідентифікаційний код 42649746; місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8).

Представники позивача: Романенко Михайло Едуардович (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця роботи: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1); ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Представник відповідача: адвокат Чернов Володимир Володимирович (РНОКПП НОМЕР_5 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ).

Суддя І.Г. Безкровний