Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №679/1429/24 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/40/2026

Справа № 679/1429/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 січня 2026 року місто Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Рябуха О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Нетішинського міського суду, цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Волкова С.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – про зменшення розміру аліментів, –

встановив:

02 вересня 2024 року до Нетішинського міського суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Волкова С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – про зменшення розміру аліментів (а.с.2-3).

В обґрунтування позовних вимог представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Волковим С.В. зазначено, що:

позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є батьками дитина – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої з позивача ОСОБА_1 , відповідно до судового наказу Нетішинського міського суду від 15 травня 2019 року, стягнуто аліменти, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь відповідача ОСОБА_3 ,

також, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 є батьками дитина – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого з позивача ОСОБА_1 , відповідно до судового наказу Нетішинського міського суду від 30 липня 2024 року, стягнуто аліменти, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття, на користь відповідача ОСОБА_1 ,

тож, за змістом вищезазначених судових наказів вбачається, що у позивача ОСОБА_1 є обов`язок щодо утримання лише однієї дитини, проте, позивач ОСОБА_1 має зобов`язання з утримання двох неповнолітніх дітей,

окрім того, на утриманні позивача перебуває дружина – ОСОБА_1 , яка здійснює догляд за сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трирічного віку,

позивач ОСОБА_1 у січні 2024 року був звільнений з роботи, має нерегулярний дохід та кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим, матеріальний стан останнього суттєво погіршився, що і слугувало підставою доля звернення до суду з означеним позовом, при цьому, позивач ОСОБА_1 не відмовляється від обов`язку з утримання своїх дітей та готовий надавати утримання в розмірі, визначеному СК України, а саме, у 1/3 частки його заробітку на двох дітей, тобто, по 1/6 частки на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що буде необхідним та достатнім розміром аліментів на утримання неповнолітніх, так як розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, виходячи із приписів ст.141, ст.150, ст.155, ст.ст. 180-182, ст.192 СК України, якими встановлено, що – при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи, а також, – розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, що повністю резюмується з п.23 Постанови Пленуму ВС України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що – розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

26 вересня 2024 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Волкова С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – про зменшення розміру аліментів, відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 26 вересня 2024 року (а.с.24), – відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.

13 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Волкова С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – про зменшення розміру аліментів, відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 13 жовтня 2025 року (а.с.63), – підготовче провадження закрито з призначенням справи до судового розгляду по суті.

04 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Волкова С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – про зменшення розміру аліментів, відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 04 листопада 2025 року, – визначено порядок розгляду справи, згідно положень ст.ст. 280-282 ЦПК України, та постановлено судове рішення про заочний розгляд зазначеної справи.

09 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 , на виконання ухвали Нетішинського міського суду від 26 вересня 2024 року, – надала до суду відзив на позовну заяву (вх. №7031/24 від 09 грудня 2024 року (а.с.38), в якому не заперечувала щодо зменшення розміру аліментів на утримання спільної з позивачем ОСОБА_1 дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 1/6 частки доходів позивача ОСОБА_1 , за умов, якщо таке зменшення за рішенням суду стосуватиметься обох дітей останнього, що, відповідно, забезпечить рівність умов обох неповнолітніх.

14 травня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Волков С.В., надавши до суду додаткові пояснення (вх. №2735/25 від 14 травня 2025 року (а.с.50а-51), підтвердив аргументи, викладені у позові, а також, зазначив, що конструкція ст.192 СК України визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров`я та в інших випадках, тож, підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів, і, відповідно, позивач ОСОБА_1 , на час звернення до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, мав зміни у сімейному і матеріальному стані, що виявилось у народженні дитини в іншому шлюбі – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебування на утримання дружини (станом на дату подання позову), що, вочевидь, потребує додаткових фінансових витрат, а також, у втраті роботи, що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22.

Позивач ОСОБА_1 та представник останнього – адвокат Волков С.В., будучи своєчасно та належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання, до суду – не з`явилися, надавши відповідні клопотання (вх. №6627/25 від 03 листопада 2025 року та №6691/25 від 04 листопада 2025 року) щодо можливості розгляду справи за відсутності сторони позивача, тобто, у відсутність позивача ОСОБА_1 та адвоката Волкова С.В., підтримавши позовні вимоги в повному обсязі та наполягаючи на задоволенні останніх.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце проведення судового засідання, до суду – не з`явилася, виклавши свої аргументи щодо позову у відповідній заяві-відзиві (вх. №7031/24 від 09 грудня 2024 року (а.с.38), не заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, а також, додатково зазначивши щодо можливості розгляду справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце проведення судового засідання, до суду – не з`явилася, причини неявки – суду не повідомила, відзив на позовну заяву – не надала, будь-яких клопотань з приводу руху та розгляду цивільного провадження – до суду не скерувала.

У відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України – фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється, оскільки, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні встановлено:

відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Нетішинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 05 вересня 2017 року (а.с.6), – батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: позивач ОСОБА_1 – батьком, а відповідач ОСОБА_3 – матір`ю, про що свідчить відповідний актовий запис за №251 від 05 вересня 2017 року,

відповідно до копії судового наказу Нетішинського міського суду від 15 травня 2019 року (а.с.7) – з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_3 , на утримання дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2019 року і до досягнення повноліття,

відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) 08 вересня 2021 року (а.с.8), – 08 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 у Нетішинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) зареєстрували шлюб, про що свідчить відповідний актовий запис за №117 від 08 вересня 2021 року,

відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) 02 березня 2022 року (а.с.9), батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: позивач ОСОБА_1 – батьком, а відповідач ОСОБА_2 – матір`ю, про що свідчить відповідний актовий запис за №28 від 02 березня 2022 року,

відповідно до судового наказу Нетішинського міського суду від 30 липня 2024 року (а.с.10) – з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2024 року та до досягнення повноліття,

із копії постанови Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) від 01 серпня 2024 року – про відкриття виконавчого провадження (а.с.11) вбачається відкриття ВП №75673013 з примусового виконання судового наказу Нетішинського міського суду щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_1 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2024 року та до досягнення повноліття,

із дослідженої копії трудової книжки серії НОМЕР_4 на ім`я позивача ОСОБА_1 (а.с.12-12/об) вбачається, що 17 січня 2024 року позивача ОСОБА_1 , на підставі наказу №6524-к від 13 грудня 2023 року, звільнено з посади контролера КПП 2 розряду непромислової групи ЗВВО філії «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до ст.38 КЗпП України, у зв`язку зі зміною місця проживання,

відповідно до інформації АТ «Універсал Банк» (а.с.13,35) – у позивача ОСОБА_1 , станом на 30 серпня 2024 року та станом на 05 грудня 2024 року, вбачається наявність заборгованості по банківським рахункам та існування інших фінансових зобов`язань, зокрема, за договорами розстрочки №20.30.0009545758 від 01 квітня 2024 року, з зазначенням щомісячного платежу у розмірі 1990 гривень 22 копійки та суми до повного погашення станом на 30 серпня 2024 року у розмірі 7960 гривень 90 копійок, №20.30.0011526584 від 21 серпня 2024 року, з зазначенням щомісячного платежу у розмірі 1458 гривень та суми до повного погашення станом на 30 серпня 2024 року у розмірі 7290 гривень, станом на 05 грудня 2024 року у розмірі 2916 гривень.

Так, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси – у спосіб, визначений законом, дотримуючись завдань та основних засад цивільного судочинства, якими є – справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, і судовий захист – є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників судового процесу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст.4 ЦПК України), що, окрім того, закріплено у ст.16 ЦК України, за приписами якої – кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тож, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених ЦПК України випадках, і учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору – на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, при цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 81 ЦПК України).

Разом з тим, згідно з положеннями ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, і обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Водночас, суд вирішуючи справи, застосовує при розгляді проваджень – Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і Протоколи до останньої, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, а також, практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ (ст.10 ч.4 ЦПК України), оскільки, згідно із ст.9 Конституції України, – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція), підлягає застосуванню в Україні, як частина національного законодавства, що повністю узгоджується з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, за якими – суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах ВС (ст.263 ч.4 ЦПК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності, розумності, відповідно до моральних засад суспільства, при цьому, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ст.7 ч.8, ст.7 ч.9 СК України).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, щодо виконання обов`язку батьків утримувати дитину та виконання обов`язків подружжя по утриманню дітей, регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України), зокрема, главою 15 СК України.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими (ст.8, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до положень ст.51 Конституції України та ст.150, ст.180 СК України – батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

При цьому, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Водночас, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 ч.1 СК України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року та іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВР України, і регулювання сімейних відносин – має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (ст.7 СК України).

Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, і, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, при цьому, найкращі інтереси дитини – є предметом їх основного піклування (ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Тобто, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до положень ст.8 Конвенції – кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Тож, у відповідності до діючого законодавства – дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст.181 ч.3 СК України – за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, при цьому, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину – не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ст.182 ч.2 СК України).

Згідно ст.183 ч.1 СК України – частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

При цьому, розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів, з урахуванням обставин, передбачених ст.182 СК України.

Так, згідно положень ст.182 ч.1 СК України, – при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини,

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів,

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина,

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав,

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі, на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів,

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Однак, слід зазначити, що стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини може відбуватися у порядку наказного провадження, яке призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви (ст.191 СК України).

За приписами цивільного процесуального законодавства, судовий наказ – є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 ЦПК України, і, відповідно, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також, органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст.160 ЦПК України).

Тобто, згідно цивільного процесуального закону – наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника, на основі доданих до заяви документів, видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

За змістом ст.161 ч.1 п.4) ЦПК України – судовий наказ може бути видано, якщо … п.4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Порядок наказного провадження встановлює спрощену процедуру вирішення спору, в тому числі, спору про стягнення аліментів на дітей в певних частках заробітку (доходу) платника аліментів, а також, визначає право боржника на звернення до суду з позовом про зменшення визначеного у судовому наказі розміру аліментів, оскільки, в силу ст.170 ч.7 ЦПК України – у разі видачі судового наказу, відповідно до ст.161 ч.1 п.4) ЦПК України, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, за наявністю підстав для зменшення розміру аліментів, що передбачені матеріальним законом, а саме, ст.192 СК України, відповідно до якої – розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Отже, враховуючи зміст ст.181, ст.182, ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, і, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів – одержувач аліментів на дитину може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, водночас, значне погіршення матеріального становища платника аліментів – може бути підставою для вимоги з боку останнього про зменшення розміру аліментів.

Тож, підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є зміна (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, які виникли після ухвалення судом означеного рішення, та інші встановлені законом випадки.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВС України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» – розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Також, у Постанові ВС України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Крім того, слід зазначити, що ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» за №606-ХІV від 21 квітня 1999 року (зі змінами) визначає, що – загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі, в разі відрахування за кількома виконавчими документами, однак, це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, і у таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

У відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» за №4059-IX від 19 листопада 2024 року (ст.7) – з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає для: дітей віком до 6 років – 2563 гривні, дітей віком від 6 до 18 років – 3196 гривень.

У відповідності до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» за №4695-IX від 03 грудня 2025 року (ст.7) – з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає для: дітей віком до 6 років – 2817 гривень, дітей віком від 6 до 18 років – 3512 гривень.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд, дослідивши надані в судове засідання матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, а також, беручи до уваги позицію учасників судового процесу, в тому числі, і викладену одним із відповідачів, а саме, відповідачем ОСОБА_1 у заяві-відзиві, і, відповідно, оцінивши надані докази, які мають значення для правильного вирішення справи, і на які кожна сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи, базуючись на засадах верховенства права, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення, яке повинно бути законним та обґрунтованим, з максимально можливим урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, – приходить висновку, що позовна заява представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Волкова С.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – про зменшення розміру аліментів, – підлягає задоволенню, так як, у судовому засіданні встановлено наявність обставин, які свідчать про зміну матеріального та сімейного стану платника аліментів, що, як наслідок, є правовою підставою для зменшення розміру встановлений стягнень, оскільки:

позивач ОСОБА_1 – є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої, відповідно до судового наказу Нетішинського міського суду від 15 травня 2019 року, сплачує аліменти, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2019 року і до досягнення повноліття, на користь відповідача ОСОБА_3 ,

позивач ОСОБА_1 – є батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого, відповідно до судового наказу Нетішинського міського суду від 30 липня 2024 року, сплачує аліменти, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2024 року та до досягнення повноліття, на користь відповідача ОСОБА_1 ,

крім того, на час звернення до суду, перебуваючи у шлюбі, мав на утриманні дружину ОСОБА_1 , що доглядала за дитиною – сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення трьох років,

і означені обставини, зокрема, пов`язані з народженням дитини у іншому шлюбі та наявністю на утриманні дружини, що доглядає за дитиною до досягнення трьох років, були відсутні на час ухвалення судового рішення щодо стягнення аліментів на утримання доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, судового наказу Нетішинського міського суду від 15 травня 2019 року (першого у часі),

і саме наявність яких вказує на зміну сімейного і матеріального стану позивача ОСОБА_1 , який є платником аліментів, так як у останнього на утриманні, як встановлено, перебувають двоє дітей та дружина,

тож, позивач ОСОБА_1 , керуючись приписами ст.170 ч.7 ЦПК України, після видачі судового наказу Нетішинського міського суду від 30 липня 2024 року (другого у часі), за яким останнього зобов`язано сплачувати аліменти на утримання сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і за яким саме відкрито ВП №75673013 з примусового виконання судового рішення, що виключає формальність звернення, скерував позов про зменшення розміру аліментів, відповідно до ст.192 СК України, якою передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших передбачених СК України випадках,

і такі положення закону не виключають, в тому числі, і одночасне настання визначених підстав для зміни розміру аліментів, зокрема, і зміни сімейного, і зміни матеріального стану, при цьому, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів, що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22,

водночас, беручи до уваги, що під час видачі судового наказу Нетішинського міського суду від 30 липня 2024 року (другого у часі) – не враховувалась наявність зобов`язання позивача ОСОБА_1 зі сплати аліментів за судовим наказом Нетішинського міського суду від 15 травня 2019 року (першим у часі), так як стягувач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – у наказному провадженні,

таким чином, на думку суду, за вказаних обставин вбачається наявність двох самостійних підстав для зміни розміру аліментів: зміна матеріального та сімейного стану позивача ОСОБА_1 , який є платником аліментів, на що вказують одруження та народження дитини у іншому шлюбі, і зазначені обставини вочевидь потребують додаткових фінансових витрат,

до того ж, з січня 2024 року позивач ОСОБА_1 , у зв`язку зі зміною місця проживання, звільнений з посади контролера КПП 2 розряду непромислової групи ЗВВО філії «ВП «ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до ст.38 КЗпП України, де мав сталий дохід, який дозволяв належним чином забезпечувати утримання, а також, має інші додаткові фінансові зобов`язання, і доказів протилежного до суду не надано.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд, беручи до уваги інтереси обох дітей позивача ОСОБА_1 , які мають право на забезпечення належних умов для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, та, аналізуючи норми права, що регулюють стягнення аліментів на утримання неповнолітніх, відповідно до визначеної цивільним процесуальним законодавством частки, яка підлягає стягненню на двох дітей, у вигляді однієї третини, – вважає вимоги позивача ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів з 1/4 частки доходів до 1/3 на двох дітей, тобто, по 1/6 частки на кожну дитину, обґрунтованими.

При цьому, суд, прийшовши до переконання щодо необхідності задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, на підставі ст.192 СК України, – та, відповідно, визначаючи розмір частки від заробітку (доходу), що має приходитись на утримання дитини, водночас, беручи до уваги, що на користь однієї дитини не може бути стягнуто більший розмір аліментів, ніж на користь іншої дитини, і зменшення розміру аліментів не можна компенсувати за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, – вважає за доцільне у судовому рішенні зазначити мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який, згідно приписів ст.182 СК України, – не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також, визначити початок сплати присуджених судом аліментних виплат, відповідно до положень, викладених у Постанові Пленуму ВС України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за змістом яких – у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (п.23 Постанови).

Тож, на переконання суду, розмір аліментів, визначений судовим наказом Нетішинського міського суду від 15 травня 2019 року та судовим наказом Нетішинського міського суду від 30 липня 2024 року, за якими з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 – на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь відповідача ОСОБА_1 – на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника підлягає зменшенню до 1/6 частини, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, – що, на думку суду, забезпечить фізичний, духовний та моральний розвиток утриманця, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а також, не суперечить вимогам закону та буде відповідати засадам добросовісності, розумності та справедливості.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, і, хоча ст.6 п.1 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення, і питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», №4909/04, §58, рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «RuizTorija v. Spain», №303-А, §29).

Водночас, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, з урахуванням положень ст.ст.133, 141-142 ЦПК України, відповідно до яких – судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, – вважає за необхідне – судовий збір, сплачений позивачем ОСОБА_1 , згідно платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3840702176.1 від 22 серпня 2024 року (а.с.1), при зверненні до суду з позовом, що становить 2422 гривні 40 копійок, залишити за позивачем ОСОБА_1 , відповідно до волевиявлення останнього.

На підставі викладеного, з урахуванням положень ст.202, ст.203, ст.204, ст.205 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 133, 141-142, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Волкова С.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – про зменшення розміру аліментів, – задовольнити повністю.

Розмір аліментів, встановлений судовим наказом Нетішинського міського суду від 15 травня 2019 року, за яким – з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_3 , на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2019 року і до досягнення повноліття, – змінити, стягнувши з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь відповідача ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, встановлений судовим наказом Нетішинського міського суду від 30 липня 2024 року, за яким – з позивача ОСОБА_1 , на користь відповідача ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти, в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 липня 2024 року і до досягнення повноліття, – змінити, стягнувши з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, та до досягнення дитиною повноліття.

Судові витрати у вигляді судового збору, у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, – залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 : адвокат Волков Сергій Вікторович, адреса для листування – а/с 206, 30100, місто Нетішин Шепетівського району Хмельницької області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 08 січня 2026 року.

Суддя: