Рішення від 26 листопада 2025 р. у справі №671/1112/25 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1112/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2025 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої- судді Бабій О.М.,

з участю: секретаря судового засідання Кошонько Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача

ОСОБА_2 ,

Представника третьої особи

Щиголя В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 вересня 2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилась донька - ОСОБА_4 .

Між сторонами в добровільному порядку було вирішено, що донька - ОСОБА_4 буде проживати із відповідачем.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2018 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 20 лютого 2018 року до її повноліття.

Позивач вказує, що він сплачував аліменти, проте у березні 2020 року відповідач покинула спільну дитину на свою матір, а сама поїхала проживати в іншу місцевість. У жовтні 2020 року позивач змушений був забрати дитину проживати з собою, оскільки йому зателефонувала матір відповідача і повідомила, що із вихованням онуки не справляється ні фізично, ні матеріально.

Наразі дочка - ОСОБА_4 проживає із позивачем у м. Бровари. Разом із позивачем та малолітньою ОСОБА_5 проживає нинішня дружина позивача - ОСОБА_6 та пасинок ОСОБА_7 .

Позивач зазначає, що обставини фактичного проживання, виховання та повного утримання дочки підтверджуються актами обстеження житлово-побутових умов від 02 жовтня 2020 року та від 09 травня 2025 року, а також висновками оцінки потреб сім`ї.

ОСОБА_1 вказує, що виключно він займався вихованням та шкільним життям доньки, а також піклувався про здоров`я дитини.

З часу перебування доньки з позивачем, тобто з жовтня 2020 року відповідач жодного разу не телефонувала, не приїжджала до дитини та не надавала матеріальної допомоги на її утримання, не цікавилась її життям. Крім того, позивач й надалі сплачував аліменти, які відповідач витрачала на свої потреби, дитині коштів не перераховувала.

Позивач зазначає, що у зв`язку із вищевказаними обставинами він звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини разом із батьком та припинення стягнення аліментів. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2024 року визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 ; вищевказаним судовим рішенням установлено факт проживання спільної дитини разом з позивачем, а також припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 , починаючи з 01 жовтня 2020 року. Підставою для задоволення такої вимоги стало те, що спільна дитина сторін проживає з батьком, повністю перебуває на його утриманні.

ОСОБА_1 , з його слів, з кінця 2020 року самостійно повністю опікується дитиною, забезпечує її всім необхідним, купує речі, шкільне приладдя, надає доступ до культури, відвідує разом із донькою лікаря. Позивач вказує, що він офіційно працевлаштований, середньомісячний заробіток становить близько 50 тисяч гривень на місяць, що дозволяє повністю забезпечувати дитину. Проживає разом зі своєю сім`єю в квартирі, яка на праві власності належить його дружині.

Зазначає, що мати дитини не бере участі у вихованні та утриманні доньки.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач участі у вихованні та утриманні дитини не бере, розвитком дитини не цікавиться, а також те, що іншим шляхом неможливо підтвердити факт самостійного виховання та утримання дитини батьком, виникає необхідність юридичної фіксації факту самостійного виховання та утримання дитини, оскільки у подальшому виникають обставини у необхідності для оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується одним із батьків, а також багато організацій при оформленні документів потребують згоди обох батьків при вчиненні реєстраційних даних.

Позивач вказує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини також має для нього юридичне значення, оскільки необхідне для отримання у подальшому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позов з викладених у ньому підстав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні проти позову заперечив, вказавши, що в даному випадку відсутній спір між сторонами, крім цього, не надано доказів, що позивач самостійно виховує та утримує дитину. Так, не стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача, а також документи у справі свідчать про відсутність факту самостійного виховання та утримання позивачем дитини.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши докази у справі, суд знаходить позов таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 569/7589/17 зробила правовий висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.

Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. ст. 150-151 СК України.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, в силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється, тобто вона може бути позбавлена батьківських прав щодо дитини на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2024 року, яке набрало законної сили 21 січня 2025 року, у справі № 671/1700/20 задоволено позов ОСОБА_1 та постановлено: визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 ; припинити стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліментів на дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначених рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 04 квітня 2018 року у цивільній справі № 671/304/18, починаючи з 01 жовтня 2020 року.

Вказаним рішенням суду встановлено, що з жовтня 2020 року дочка сторін ОСОБА_4 проживає разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що дитина проживає разом із ним, він самостійно утримує та виховує її, мати дитини проживає окремо, участі в матеріальному утриманні та вихованні доньки не бере.

Отже, фактично при задоволенні цього позову можна буде дійти висновку, що мати дитини ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки, що не є предметом даної цивільної справи.

Як було зазначено вище, в силу ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання та утримання ОСОБА_4 її матір ОСОБА_3 умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу.

Надані суду письмові докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.

Поряд з іншим, у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_3 намагалася виконувати свої батьківські права, деякий час виявляла бажання бачитися з дитиною, проте таких зустрічей було декілька, відсутність можливості утримувати дитину пояснювала фінансовою неспроможністю.

З позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 до суду не звертався, а також ОСОБА_3 в судовому порядку не позбавлена батьківських прав щодо малолітньої доньки - ОСОБА_4 , яка наразі проживає з батьком - ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що він самостійно, без участі матері дитини, виховує та утримує доньку ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 малолітньої доньки - ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 78, 80, 81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 315, 354 ЦПК України; ст. ст. 121, 141, 150, 151, 157, 164 СК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

Відповідач:ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )

Відповідач:Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Героїв України; код ЄДРПОУ: 23567703)

Повне судове рішення складено 05 грудня 2025 року.

Суддя О.М.Бабій