Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №671/2146/25 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/2146/25

Провадження № 2/671/1116/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючий - суддя секретар судового засіданняНикифоров Є. О., Козак Г. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, зазначивши у позовній заяві, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 10 липня 2013 року відповідно до рішення Волочиського районного суду Хмельницької області було розірвано. Від вказаного шлюбу у них є син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Прізвище матері дитини, вказане у свідоцтві про народження – « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 » після реєстрації шлюбу.

18.10.2017 Волочиським районним судом Хмельницької області прийнято рішення, яким з відповідача стягувались аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі 1250,00 щомісячно.

Згодом, 13.10.2023 року, позивач звернулася до Волочиського районного суду Хмельницької області з позовною заявою про збільшення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання сина сторін. Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 05.07.2023 позовні вимоги задоволено, змінено розмір аліментів, визначений рішенням суду від 18.10.2017 року та постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1750,00 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

11.11.2025 позивач звернулася до Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження, оскільки на той момент нею не було отримано аліментів в повному обсязі.

Заробітної плати позивача разом з аліментами, які нерегулярно та не в повному обсязі сплачує відповідач на усі необхідні витрати щодо утримання сина категорично недостатньо не лише для покриття непередбачених витрат на лікування, а й для забезпечення щоденних потреб сина, які збільшуються з віком.

З кожним роком потреби дитини зростають: це стосується харчування, одягу, навчання, розвитку, відпочинку, а також необхідності регулярних медичних оглядів. Розмір аліментів, визначений раніше, вже не відповідає реальним потребам дитини та фактичним витратам, які несе позивач.

Відповідач працездатний, офіційно працевлаштований та отримує заробітну плату в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших осіб на утриманні немає.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подав.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд встановив наступні обставини.

Сторони перебували у шлюбі, який розірвано 10.07.2013, що підтверджується копією заочного рішення Волочиського районного суду Хмельницької області у справі № 671/952/13-ц.

Від вказаного шлюбу у сторін є син – ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Волочиського районного управління юстиції серії НОМЕР_1 , актовий запис № 87.

20.06.2020 прізвище позивача змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Волочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Згідно з копією виконавчого листа у справі № 671/987/23 (провадження № 2/671/317/2023) 05.07.2023 року Волочиським районним судом Хмельницької області розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та вирішено змінити розмір аліментів, визначений рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2017 року по справі № 671/1592/17 та постановлено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1750 грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

11.11.2025 позивач звернулася до Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання за вищевказаним виконавчим листом, що підтверджується копією заяви про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2025.

Дитина проживає з позивачем, що підтверджується копією витягу з Реєстру територіальної громади № 2022/001089848 від 10.11.2022.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У Декларації прав людини проголошено, дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції ООН передбачено, що суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Так, за змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. ч. 2, 3 ст. 181 СК України).

Частина 1 ст. 182 СК України вказує на обставини, які мають враховуватися при визначені розміру аліментів.

Отже, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Як зазначено у ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини При цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1, 2 ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Даний висновок міститься в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 05 лютого 2014 року по справі № 143цс13.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років в розмірі 3512 гривень.

Отже, постійні зміни співвідношення розміру аліментів у твердому розмірі з прожитковим мінімумом, інфляція грошових коштів, проблеми, що виникають із застосуванням щомісячної індексації цього розміру (ч. 2 ст. 184 СК України), а також характер відносин, що склались між батьками дитини, дійсно свідчать про те, що визначення аліментів на дітей у частці від заробітку (доходу) батька буде сприяти захисту інтересів дітей.

Таким чином, судом враховано, що відповідач є працездатним, зобов`язаний утримувати дитину в межах, необхідних для її зростання і виховання, повноцінного здоров`я, задовільного фізичного, духовного та морального розвитку, має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини своїх доходів, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

За таких обставин, виходячи з найкращого та максимально можливого врахування інтересів дітей, суд приходить до висновку про можливість зміни розміру і способу стягнення аліментів з твердої грошової суми 1750,00 грн. щомісячно на 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, що буде у повній мірі відповідати вимогам закону, розумності і справедливості, з урахуванням обставин справи та доказів наданих позивачем.

Згідно роз`яснення у постанові Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, стягнення аліментів у зміненому розмірі необхідно розпочати з дня набрання рішенням суду законної сили і проводити до досягнення дитини повноліття.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про зміну способу їх стягнення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач не сплачувала судовий збір при подачі вказаного позову, суд при ухваленні рішення відповідно до ст. 141 ЦПК України, присуджує стягнення з відповідача судового збору в дохід держави у розмірі, визначеному на день подачі позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 180-184, 192 СК України, статтями 12, 81, 141, 229, 247, 259, 263-265, 352, 354, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 1750,00 грн. щомісячно, на підставі рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2023 року у справі №671/987/23.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повне заочне рішення складено 12.01.2026 р.

Суддя Є. О. Никифоров