Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №487/5034/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/189/2026 Справа № 487/5034/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ляшенка М.Д.,

представника третьої особи - Батовської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити місце проживання дитини з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що дитина три роки проживає з ним та знаходиться на його утриманні. Матір хлопчика ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню сина, життям дитини не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною. Відповідачка, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, від матеріального забезпечення сина ухиляється, ніякої участі у житті сине не приймає. Байдуже ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків та долі сина змусило його звернутися до суду з даним позовом.

Хід справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 19.06.2024 року дану цивільну справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва за підсудністю, на підставі ст. 27 ЦПК України, за місцем реєстрації відповідачки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 27.08.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 05.02.2025 року постановлено замінити третю особу - Службу у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради на третю особу без самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради; витребувати у Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також акт обстеження місця проживання ОСОБА_2 та малолітнього сина - ОСОБА_3 .

02.05.2025 року від Органу опіки та піклування, на виконання вимог ухвал суду надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03.06.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті, надано можливість сторонами до початку розгляду справи по суті надати докази у підтвердження позовних вимог та заперечень проти позову.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Ляшенко М.Д. вимогу позову про позбавлення відповідачки батьківських прав підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити.

Відповідачка до судового засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи - Батовська Ю.В. у судовому засіданні висновок органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітнього сина підтримала, просила продовжити розгляд справи за її відсутності.

Судом ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін, що не з`явилися, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 .

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу начальника служби від 04.12.2020, перебуває на профілактичному обліку, як такий, що опинився у складних життєвих обставинах (дитина, яка зазнала фізичного насилля в сім`ї).

В ході відвідування родини спеціалістами служби, сумісно з фахівцями Миколаївського міського центру соціальних служб, правоохоронними органами за адресою: АДРЕСА_3 протягом 2020-2021 р.р. були підтверджені факти фізичного та економічного насильства над дитиною. Під час обстеження було встановлено, що в цій орендованій квартирі був безлад та антисанітарія, купи сміття та брудного посуду. У малолітнього ОСОБА_5 неодноразово були виявлені синці на тілі, мати підтвердила факт фізичного насильства до дитини її співмешканцем.

16.02.2021 року Корабельним районним судом м.Миколаєва винесено вирок відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким було його визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Даний вирок набрав законної сили 19.03.2021 року.

Вищевказаним вироком встановлено, що 03 грудня 2020 року близько 22:00 години ОСОБА_7 та малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином цивільної дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_9 та вважає ОСОБА_7 своїм батьком, і виховується та утримується останнім, знаходились за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 . У цей час ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_8 із вимогою лягти спати, однак дитина не послухалася, на прохання не відреагувала. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_7 повторно звернувся до пасинка з вимогою лягти спати, однак дитина почала вередувати, через що обвинувачений, з метою покарання, поставив дитину в кут ванної кімнати та наніс долонею удар в область потилиці. Коли повернулися до кімнати, ОСОБА_8 не бажав слухатись обвинуваченого та мати ОСОБА_9 , яка також просила сина лягти відпочивати, у зв`язку з чим ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій наніс ОСОБА_8 не менше 30 ударів ременем, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткострокового розладу здоров`я у вигляді численних синців волосяної частини голови, завушної ділянки справа, на обличчі, шиї, спині, обох сідниць та правому стегні.

07.08.2021 року поліцейським взводу 2 роти батальйону 4 в УПП складено протокол серії ГП №110195, яким притягнуто ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП. Згідно вказаного протоколу, громадянка ОСОБА_9 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених законодавством щодо виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: не забезпечила гідних умов життя та виховання, чим порушила ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

Згідно повідомлення заступника начальника УПП в Миколаївській області від 10.08.2021 року за №13927/41/16/02-2021, направленого начальнику служби у справах дітей Корабельного району Миколаївської міської ради, 07.08.2021 року на службовий планшет екіпажу Карвет 251 надійшло повідомлення «Неналежне виконання батьківських обов`язків». Прибувши за вказаною адресою, було встановлено гр. ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , малолітніх гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають за тією ж адресою. У ході спілкування було виявлено синці у гр. ОСОБА_8 на місце було викликано швидку медичну допомогу, яка надала довідку, що на тілі дітей виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців. Гр. ОСОБА_9 повідомила, що дітей б`є її співмешканець. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого на місці виявлено не було. На місце було викликано СОГ ВП 3. На гр. ОСОБА_9 складено адміністративний протокол за ч.1 ст.184 КУпАП. У квартирі безлад, купа сміття, навколо бруд і сморід, порушені санітарно-гігієнічні та побутові норми проживання малолітніх дітей.

18.08.2021 року Корабельним районним судом м. Миколаєва винесено постанову у справі №488/2991/21, якою повернуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 184 КУпАП до Управління патрульної поліції в Миколаївській області для доопрацювання з урахуванням вимог, зазначених у мотивувальній частині постанови.

08.09.2021 року Корабельним районним судом м. Миколаєва винесено постанову у справі №488/3009/21, якою ОСОБА_9 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та оголошено їй усне зауваження.

Вищевказаною постановою встановлено, що за даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №751248, 10 серпня 2021 року приблизно о 10-30 годині, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 вчинила домашнє насилля в сім`ї економічного характеру відносно своїх дітей ОСОБА_11 , 2018 р.н. та ОСОБА_12 , 2020 р.н., а саме: у дітей відсутня їжа, антисанітарійні умови життя, відсутній одяг. Дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

09.11.2021 року року Корабельним районним судом м.Миколаєва винесено постанову у справі №488/2991/21, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_9 за ч.1 ст.184 КУпАП закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Вищевказаною постановою встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №071608, 07 серпня 2021 року о 16:00 годині ОСОБА_9 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених законодавством щодо своїх малолітніх дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме не забезпечила гідних умов життя та виховання, чим порушила ст. 150 Сімейного Кодексу України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства». Дії ОСОБА_9 кваліфіковані працівниками поліції за ч.1 ст. 184 КУпАП.

Листом КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» від 26.12.2024 року за №01-24/1006 повідомлено, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається лікарем ОСОБА_13 , декларація з лікарем укладена з 19.02.2024 р. У 2024 р. дитина оглянута та 29.04.2024 р. та 09.08.2024 р. профілактично зроблено щеплення згідно віку та оформлений в гімназію № 23. Зі слів медичної сестри ОСОБА_14 батько ОСОБА_1 опікується дитиною самостійно без участі матері.

Як вбачається з відповіді на лист від 20.01.2025 №46/08.0118 служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, спеціалісти служби у справах дітей адміністрації Заводського району перевірили ОСОБА_2 за місцем проживання та провели з нею бесіду. ОСОБА_2 обізнана про те, що у Центральному районному суді розглядається справа про позбавлення її батьківських прав, підтвердила, що не з`являлась у судові засідання, а дитину не бачила близько трьох років.

Вищевказане також підтверджується Актом №024 обстеження умов проживання, складеним 28.01.2025 року спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Заводського району, в якому зазначено, що ОСОБА_2 повідомила, що її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 3-х років проживає з батьком, адреси не знає, проти позбавлення її батьківських прав не заперечує.

Вказаний Акт містить особистий підпис ОСОБА_2 яким посвідченощо остання ознайомлена з цим Актом.

Згідно характеристики учня 1 класу ОСОБА_3 , наданої директором та класним керівником Миколаївської гімназії №23, Кирил навчається у закладі з 01 вересня 2024 року. За час навчання зарекомендував себе як здібна та активна дитина. За цей час відбулися зміни у навчанні та формуванні характеру на краще. Дитина добра, по товариські відноситься до усіх дітей у класі, відстоює свою думку. Батько, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу допомагає у організації позакласних заходів, відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, організовує правильне проведення вільного часу, моніторити поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує всім необхідним для навчання дитини, підвозить до школи та зустрічає після.Мати, ОСОБА_9 , із класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася.

Соціально-психологічним висновком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Миколаївським міським центром соціальних служб 17.01.2025 року за №3245/74.01-16/25-2, встановлено, що відношення ОСОБА_5 до біологічної матері є негативним, оскільки дитина досить тривалий час з нею не спілкується, має неприємні спогади щодо минулого досвіду спілкування з нею. Дитина згадує як спала на підлозі, ховалась від матері під стільцем, не відчувала любові та захисту з її боку. ОСОБА_5 має надійну прив`язаність до мачухи ОСОБА_15 , проєктує синівські почуття на неї та називає її мамою. З боку батька та мачухи, ОСОБА_15 , відчуває любов, захист та підтримку.

02.05.2025 року Органом опіки та піклування, виконком Миколаївської міської ради надано Висновок № 11537/02.02.01-22/06/14/25 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На даний час тягар утримання дитини покладений на позивача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у справі N 203/3505/19 (провадження N 61-14351св21) дійшов переконання, що висновок апеляційного суду про позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам малолітньої дитини, оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а саме тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров`я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17 (провадження № 61-15474св21)).

В даній справі судом встановлено та підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_2 з сином не спілкується, матеріально не допомагає, станом здоров`я не цікавиться, не доглядає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, тощо. Дитина повністю знаходиться на утриманні батька, відповідачка байдуже ставиться до долі сина. При цьому, матеріалами справи також встановлено, що під час проживання дитини з відповідачкою, остання не виконувала своїх батьківських обов`язків, дитина піддавалася економічному насильству з боку матері та фізичному насильству з боку співмешканця відповідачки.

Згідно статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він (вона) ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з нормами ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з пунктами 15 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої малолітньої дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

При розгляді даної справи судом встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі наявні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно своєї дитини містяться у матеріалах справи.

Усі встановлені судом обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідачки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що ОСОБА_2 за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого малолітнього сина, без поважних причин залишивши його без материнської уваги та турботи, при цьому має місце відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною та позивачем доведено, що поведінка відповідачки відносно її сина є свідомим нехтуванням нею своїми материнськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавленні батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідачки та свідомим нехтуванням материнськими обов`язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з частиною першою статті 166 Сімейного кодексу України, особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.3687861560.1 від 07.06.2024 року.

За такого, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 148, 150, 157, 159, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 08 січня 2026 року.

Суддя Н.П. Черенкова