Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №470/1121/25 — Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/64/26

Справа № 470/1121/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та аліментів за минулий період,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2025 року позивачка звернулася до Березнегуватського районного суду з відповідним позовом до відповідача, через підсистему "Електронний суд ЄСІТС", який підписаний її представником Сірим І.Л., що діє на підставі договору про надання правничої допомоги №05112025-П1 від 05 листопада 2025 року.

В позові зазначено, що з 28 серпня 2020 року позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 2023 році позивачка разом з сином виїхала в евакуацію до Німеччини де і перебуває там до цих пір. Після того як вона переїхала, відповідач лише декілька разів надавав матеріальну допомогу на утримання сина. З серпня 2024 року відповідач взагалі перестав надавати будь-яку матеріальну допомогу, хоча позивачка неодноразово про це його просила. Таким чином добровільно надавати матеріальну допомогу відповідач відмовляється, хоча має таку можливість, оскільки працює на будівництві і отримує заробітну плату близько 30000 грн. Оскільки обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, просила суд стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти, в розмірі однієї чверті всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідача аліменти за минулий період за 15 місяців, з серпня 2024 року по листопад 2025 року включно, в розмірі 5000 грн. щомісячно, а всього за вказаний період 75000 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання представник позивачки адвокат Сірий І.Л. направив заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачки, заявлені позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, викликався належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст.280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

Позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 2020 року, який зареєстровано Згурівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 25, що вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.21).

У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Яготинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за актовим записом № 208, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).

З 2023 року, із-за збройної агресії російської федерації проти України, позивачка виїхала разом з малолітнім сином в евакуацію до Німеччини де і проживає до цього часу. Відповідач мало цікавиться життям дитини, за весь час лише декілька разів передавав грошові кошти невеликими сумами на його утримання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства", за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина 2 ст.182 СК України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 2 ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

На підставі викладеного суд приймає встановленою наявність фактів на обґрунтування вимог позивачки та вважає, що відповідачем порушені її права на одержання матеріальної допомоги на утримання дитини, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки дитина дійсно постійно проживає з позивачкою та повністю знаходиться на її утриманні, а тому позовні вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача аліментів за минулий період з серпня 2024 року по листопада 2025 року, то відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за десять років.

Аналіз ч.2 ст.191 СК України свідчить про те, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести факт вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від їх сплати.

Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов`язана особа ухилялася від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, тощо.

Обов`язковою умовою для присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержання у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Отже, за загальними правилами, регламентованими нормами Сімейного кодексу України, недоцільним є обтяження відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів, у тому числі не подав позов про стягнення аліментів і залишив його без розгляду з особистих мотивів.

Таким чином, вимоги позивачки про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційним зверненням до відповідача, а за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч.1 і ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що ч.2 ст.191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.

Так позивачкою до позовної заяви долучено телефонну переписку з відповідачем про необхідність надання коштів на утримання їх малолітнього сина, однак доказів офіційного звернення до відповідача за їх стягненням та доказів його ухилення від їх сплати, позивачка суду не надала (а.с.23-58).

Враховуючи викладене, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що нею вживалися заходи щодо стягнення з відповідача аліментів, і що останній ухилявся від їх сплати, підстав для стягнення із ОСОБА_2 аліментів за минулий час, за період з серпня 2024 року до листопада 2025 року, суд не вбачає, а тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Позивачка при пред`явлені позовної заяви була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а тому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір, в розмірі 1211,2 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Березнегувате Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки смт. Згурівка Згурівського району Київської області, РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий період, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір, в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) на р/р UA 908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_1 , паспорт ID НОМЕР_5 , виданий 11 вересня 2020 року органом 3229, РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 05 грудня 2005 року, РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 09 січня 2026 року.

Суддя С.А. Луста