Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №513/682/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/682/25

Провадження № 1-кп/513/57/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025167240000021 від 26 березня 2025 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, українця, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , призваного за мобілізацією у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за мобілізацією, наприкінці жовтня місяця 2024 року (більш точного часу та дати в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим), діючи умисно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, а так само про відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, перебуваючи на околиці с. Кулевча Білгород-Дністровського району Одеської області виявив дикоростучі кущі рослини коноплі, в зв`язку з чим у нього виник умисел на незаконне придбання наркотичних засобів без мети збуту та, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, ОСОБА_5 вказані кущі рослини коноплі вказаним місцем вирвав та переніс до свого місця мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , тобто розпочав зберігання, де висушив та подрібнив їх, чим здійснив виготовлення, для подальшого власного вживання, без мети збуту. В подальшому, 25 березня 2025 року в період часу з 22 години 28 хвилин по 23 години 40 хвилин в ході проведення санкціонованого обшуку на території домоволодіння та в житловому будинку за місцем мешкання ОСОБА_5 : розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні господарської будівлі було виявлено та вилучено 2 фрагменти полімерної пляшки з нашаруванням темного кольору зі вмістом речовини темно-коричневого кольору із вмістом екстракту канабісу, який включений в Таблицю ІІ Списку № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 і віднесений до наркотичних засобів та речовин, обіг яких обмежено, сукупна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,735 г, що є невеликим розміром відповідно до Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу».

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , винним себе за ч. 1 ст. 309 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно восени знайшов кущ коноплі, який зірвав та приніс додому, висушив його та почав вживати, збут речовини не здійснював. Побачив кущ за селом Кулевча, восени 2024 року, це був обідній час. Також зазначив, що він був на війні та отримав контузію, оскільки він не пройшов реабілітацію, йому потрібно було відновити стан, у вчиненому щиро розкаявся.

Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .

Вина обвинуваченого ОСОБА_5 повністю підтверджується його показаннями та дослідженими письмовими доказами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у тому, що він своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, незаконне виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є проступком, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до скоєного - вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, дані про ОСОБА_5 , а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, військовослужбовець, одружений, має на утриманні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом встановлено, що вироком Саратського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року, зміненого ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року, призначено ОСОБА_5 за ч.1 ст.263 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, вчинено ОСОБА_5 до постановлення вироку Саратського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року.

Згідно із ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Зі змісту ч.4 ст. 174 КПК України вбачається, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Вирок Саратського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, виконувати самостійно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в сумі 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 копійок.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2025 року на два фрагмента пластикових пляшок із нашарування речовини темного кольору, із різким запахом, скасований вироком Саратського районного суду Одеської області від 16 червня 2025 року.

Речові докази у справі, а саме: 1 - фрагмент пластикової пляшки, який вилучено та поміщено до сейф-пакету №4454938 та опечатано, 2 - й фрагмент пластикової пляшки, який вилучено та поміщено до сейф-пакету; 4454939 та опечатано, які переданні на зберігання до камери схову речових доказів відділення поліції №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_5 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1