Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №947/13321/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 947/13321/25

Провадження № 2/521/533/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року

Хаджибейський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Мурзенко М.В.

при секретарі Корнієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), укладеним 09 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем в сумі 35 127 грн. 69 коп. та за договором про споживчий кредит № 103367405, укладеним 26 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем в сумі 8 636 грн. 01 коп., а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 09 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалось надати кредит в сумі 10 491 грн. строком на 30 днів зі сплатою 1,99 % в день за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту, але не більше 90 днів, на виконання умов якого 09 жовтня 2021 року було надано кредитні кошти в сумі 10 491 грн. 00 грн., які він не повернув, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в загальній сумі 35 127 грн. 69 коп., в т.ч. 10 491 грн. 00 коп.- заборгованість за кредитом, 24 634 грн. 97 коп.- відсотки за користування кредитом, 1 грн. 72 коп.- 3% річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Також позов обґрунтовано тим, що 26 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 103367405, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалось надати відповідачу кредит в сумі 2000 грн. строком на 15 днів зі сплатою 0,01 відсотка в день за користування кредитом з можливістю подовження користування кредитними коштами, але не більше 60 днів зі сплатою за 5 відсотків в день (базова ставка), на виконання умов якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 2000 грн., які він не повернув, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в сумі 8 636 грн. 01 коп., в т.ч. 1843 грн. 00 коп.- заборгованість за кредитом, 6793 грн. 01 коп.- відсотки за користування кредитом.

Право звернення до суду про стягнення вказаних коштів обґрунтовано позивачем тим, що права вимоги за вказаними кредитними договорами було відступлено на його користь у встановленому законом порядку.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року справу передано за підсудністю на розгляд Хаджибейського районного суду м.Одеси.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 травня 2025 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Представницею відповідача, адвокаткою Сластніковою Ганною Олександрівною через систему «Електронний суд», надано відзив на позовну заяву, в якому визнає факт отримання кредитних коштів за вказаними в позові кредитними договорами, проте, посилаючись на часткове погашення заборгованості за вказаними кредитами в сумі 8 309 грн. 96 коп., відсутність належного розрахунку заборгованості, безпідставне нарахування пені та штрафу, просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позов, посилаючись на те, що розрахунки заборгованості за кредитом можливо перевірити за допомогою простих математичних операцій, відсотки за користування кредитом нараховано відповідно до умов укладених кредитних договорів та правил надання фінансових послуг, з якими при укладенні кредитних договорів ознайомився та погодився відповідач.

В судовому засіданні 11 грудня 2025 року представник позивача Пилипчук С. В. позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представниця відповідача адвокатка Сластнікова Г. О. в судовому засіданні 11 грудня 2025 року проти задоволення позову заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позов, додатково пояснила суду, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення кредитних договорів на зазначених позивачем умовах, передчасність звернення з позовом про стягнення коштів за кредитним договором № 77414845 від 09.10.2021 р., несправедливість умов кредитного договору в частині сукупної вартості кредиту.

В судове засідання 08 січня 2026 року учасники процесу не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалось надати кредит в сумі 10 491 грн. строком на 30 днів зі сплатою 1,99 % в день за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту, але не більше 90 днів, що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 147-148).

Згідно п. 5.2. вказаного договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно п. 6.2. вказаних правил, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики, виходячи із строку фактичного користування позикою.

Згідно п. 6.5. вказаних правил, у разі неповернення/повернення не в повному обсязі/ несвоєчасного повернення, позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) ТОВ Безпечне агентство необхідних кредитів» має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини), та процентів, але в будь-кому випадку не більше 90 календарних днів. (а.с. 63зв).

На виконання умов вказаного договору 09 жовтня 2021 року відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 10 491 грн 00 коп. шляхом перерахування коштів на картку, що визнається стороною відповідача та підтверджується копією довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000004319/ТНПП від 18.12.2024 р. (а.с. 71).

Своїх зобов`язань за вказаним договором відповідач не виконав. Доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором суду не надано.

З доданих до відзиву на позовну заяву копій платіжних квитанцій не вбачається, що зазначені в них платежі були здійснені на користь кредитодавця, не містять посилання на вказаний кредитний договір.

Водночас, з наданих позивачем документів вбачається, що 08.11.2021 року відбулось часткове погашення кредиту на суму 24 грн. 13 коп. за рахунок кешбеку й на 602 грн. 18 коп. за рахунок коштів, що надійшли від клієнта, також 13.11.2021 року було здійснено оплату в сумі 417 грн. 54 коп. (а.с. 73зв.)

Також судом встановлено, що 26 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 103367405, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалось надати відповідачу кредит в сумі 2000 грн. строком на 15 днів зі сплатою 0,01 відсотка в день за користування кредитом, що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 49-53).

Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 2.3.1. договору, пролонгація строку кредитування може відбуватись на пільгових або (стандартних) базових умовах.

Згідно п. 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових умовах), проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеної в п. 1.6. договору.

На виконання умов вказаного договору 26 жовтня 2021 року відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 2000 грн 00 коп. шляхом перерахування коштів на картку, що визнається стороною відповідача та підтверджується копією довідки ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 12.12.2024 р. (а.с. 68зв.).

До відзиву на позовну заяву стороною відповідача додано копію квитанції № 3KT0-C5E4-8021-9T75 від 06.11.2021, з якої вбачається перерахування відповідачем 06 листопада 2021 року на користь ТОВ «Мілоан» 568 грн. 00 коп. Водночас з інших доданих до відзиву на позовну заяву копій платіжних квитанцій не вбачається, що зазначені в них платежі були здійснені на користь кредитодавця, не містять посилання на вказаний кредитний договір.

Також судом встановлено, що 10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 10-02/2022-50, на підставі якого право вимоги за укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договором про споживчий кредит № 103367405 від 26 жовтня 2021 року перейшло до ТОВ «Вердикт капітал», що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 10-14, 131-133).

22 лютого 2022 року між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 22/02/2022, на підставі якого право вимоги за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договором позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 жовтня 2021 р. перейшло до ТОВ «Вердикт капітал», що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 15-17, 127-129).

Також між ТОВ «Вердикт капітал» та позивачем 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договором про споживчий кредит № 103367405 від 26 жовтня 2021 року та за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договором позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 жовтня 2021 р. перейшло до позивача, що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 23-26, 134-141).

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Згідно ст. 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів належним чином не виконано.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про недоведеність укладення кредитних договорів на зазначених в них умовах та доказів ознайомлення та прийняття відповідачем при укладенні вказаних договорів правил надання відповідних фінансових послуг, оскільки кредитні договори укладені в електронній формі, підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Підпис відповідача під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо умов таких договорів; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, первісні кредитори надали відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитні договори містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписуючи кредитні договори, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено у формі, встановленій законом, вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме отримання позичальником коштів в кредит на умовах строковості та оплатності, що і було здійснено сторонами.

Так, відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредитів до вільно ним обраних фінансових установ, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є позивач у справі, отримавши всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням відповідних договорів, у тому числі, умови щодо процентної ставки та пролонгації строку користування позикою.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договором про споживчий кредит № 103367405 від 26 жовтня 2021 року вбачається, що заборгованість позивача за кредитом станом на 25 березня 2025 року складає 8 636 грн. 01 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом — 1843 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом — 6793 грн. 01 коп. (а.с. 8). Вказаний розрахунок не відповідає умовам укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договору, та матеріалам справи, оскільки відповідачем 06 листопада 2021 року сплачено на користь ТОВ «Мілоан» 568 грн. 00 коп., що підтверджується копією квитанції № 3KT0-C5E4-8021-9T75 від 06.11.2021 (міститься в матеріалах електронної справи).

Таким чином, на момент завершення первісного строку кредитування заборгованість за кредитом складала 1435 грн. 00 коп. (2003 грн. 00 коп.- 568 грн. 00 коп.).

Згідно умов укладеного договору, максимальний строк кредитування з урахуванням пролонгації складає 60 днів, у разі пролонгації кредиту відсотки за його користування сплачуються за базовою ставкою 5 % в день, що складає 3228 грн. 75 коп. (1435 грн. 00 коп.* 5% * (60 днів-15 днів).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним договором в загальній сумі 4 663 грн. 75 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом— 1435 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками— 3228 грн. 75 коп.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договором позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 жовтня 2021 р. вбачається, що заборгованість позивача за кредитом станом на 25 березня 2025 року складає 35 127 грн. 69 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом — 10 491 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом— 24 634 грн. 97 коп., 3% річних станом на 10.01.2023р. — 1 грн. 72 коп. (а.с. 9). Вказаний розрахунок не відповідає умовам укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договору позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 жовтня 2021 р., оскільки згідно умов укладеного договору, максимальний строк кредитування з урахуванням пролонгації складає 90 днів. Таким чином, сума відсотків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 18 789 грн. 38 коп. (10491 грн. 00 коп.*1,99%*90 днів).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 29 282 грн. 10 коп., в т.ч. заборгованість за кредитом— 10 491 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками— 18 789 грн. 38 коп., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 08.01.2022 р. по 23.02.2022 р. станом на 10.01.2023 року в межах заявлених позовних вимог— 1 грн. 72 коп.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, й неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договором про споживчий кредит № 103367405 від 26 жовтня 2021 року в загальній сумі 4 663 грн. 75 коп. та за укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем договором позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 жовтня 2021 р. — 29 282 грн. 10 коп., а всього— 33 945 грн. 85 коп.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1878 грн. 96 коп., пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стороною позивача заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

На підтвердження вказаних витрат до позовної заяви додано копію договору № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року про надання правової допомоги, укладеного з АО “Лігал Асістанс”, прайс-лист АО “Лігал Асістанс”, заявку № 595 від 01.02.2025 року, витяг з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 року, з якого вбачається надання наступних послуг: надання усної консультації з вивченням документів— 4000 грн., складання позовної заяви— 9 000 грн. (а.с. 44-48).

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, законом передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення не співмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

Суд зауважує,що судові витрати на професійну правничу допомогу мають бути спів мірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частинах третій, четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Оцінюючи заявлену до стягнення суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн. на відповідність критерію обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, складності справи, суд доходить висновку про заявлена до стягнення сума вочевидь вказаному критерію не відповідає, оскільки предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, витрати на надання усної консультації з вивченням документів не є судовими витратами в розумінні ст. 133, 137 ЦПК України.

Також з відомостей, що містяться на сайті «Судова влада» вбачається, що подання такого позову є типовим, у зв`язку із чим суд вважав би за необхідне присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме в сумі 4000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу підлягають присудженню на користь позивача виходячи з зазначеної суми пропорційно до задоволеної частини вимог а саме в сумі 3102 грн. 65 коп. (4000 грн.00 коп. /43 763 грн. 70 коп.* 33 945 грн. 85 коп.).

Стороною відповідача у відзиві на позов було заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. 00 коп., проте доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, заяви про надання таких доказів після ухвалення судового рішення не надходило, у зв`язку із чим правові підстави для стягнення таких витрат з позивача відсутні.

Керуючись ст.ст.4,5,12,13,81,89,141,258-259,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договором позики № 77414845 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 09 жовтня 2021 р. станом на 25 березня 2025 року в сумі 29 282 (двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 10 копійок, в т.ч. заборгованість за кредитом— 10 491 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками— 18 789 грн. 38 коп., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 08.01.2022 р. по 23.02.2022 р.— 1 грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд.3, оф.306, ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 договором про споживчий кредит № 103367405 від 26 жовтня 2021 року станом на 25 березня 2025 року в загальній сумі 4 663 (чотири тисячі шістсот шістдесят три) гривні 75 копійок, в т.ч. заборгованість за кредитом— 1435 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками— 3228 грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306, ЄДРПОУ 44276926) судовий збір в сумі 1878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306, ЄДРПОУ 44276926) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3102 (три тисячі сто дві) гривні 65 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.

Повний текст рішення складено 08 січня 2026 року.

Головуючий: