Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №463/11104/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/11104/25

Провадження № 2/463/505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 січня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд міста Львова в складі:

головуючої судді Ціпивко І.І.

з участю секретаря судового засідання Метеллі Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою, якою просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на її утримання на час навчання в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до закінчення нею навчання, але не довше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що відповідач по справі її батько. На даний час вона досягнула повноліття, навчається та здобуває освіту за спеціальністю С4 психологія Львівського національного університету імені Івана Франка, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Відповідач має постійне місце служби, отримує грошове забезпечення, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батька, який зобов`язаний утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання, однак добровільно цього не робить.

Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.11.2025 року головуючою у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 20.11..2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.12.2025 року. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.

04.12.2025 року розгляд справи відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача.

30.12.2025 року розгляд справи відкладено у зв`язку із неявкою відповідача.

Розгляд справи по суті відбувся 12.01.2026 року без участі сторін.

Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 9 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 10.10.2007 року.

Згідно з довідкою Львівського національного університету імені Івана Франка № 2793 від 26.08.2025 позивачка ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу денного відділення бакалаврату за спеціальністю С4 «Психологія» філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, закінчує навчання 30.06.2029 року.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 1309-7002295319 від 28.08.2025 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно відповіді ГУ ПФУ в Харківській області від 26.11.2025 року, відповідач ОСОБА_2 працює в ГУ ДСНС у Харківській області, має постійний дохід та за 2025 рік отримав 495371,59 грн. доходу.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з необхідністю отримання повнолітньою донькою, яка продовжує навчання, матеріальної допомоги (аліментів) на своє утримання та ненаданням такої допомоги відповідачем у необхідному розмірі в добровільному порядку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, шляхом сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина є продовження ними навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

У ст. 201 Сімейного кодексу України зазначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

В законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 489/100/18.

Також Верховний Суд в постанові від 08 травня 2023 року в справі № 756/9882/19 вказав, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Так, з позовом про стягнення аліментів на період навчання звернулась повнолітня дочка відповідача, визначивши необхідний щомісячний платіж у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

На підтвердження зазначеного розміру та можливості його сплати відповідачем позивачка покликалася на отримувані ним доходи як військовослужбовцем ДСНС.

Надані позивачкою докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують відсутність добровільного надання відповідачем допомоги дочці, яка продовжує навчання.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування доводів позивачки щодо ненадання допомоги дочці, яка продовжує навчання, в добровільному порядку.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні обставинами справи встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на 1 курсі денного відділення бакалаврату за спеціальністю 053 «Психологія» філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, закінчує навчання 30.06.2029, тобто до досягнення нею 23-х років.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає за необхідне звернути увагу, що в законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, тобто відсутня мінімальна чи максимальна їх величина. При цьому, суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання, суд виходить з того, що відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, тому останній зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дочки, яка продовжує навчання. При цьому, суд враховує як матеріальне становище відповідача, який, як встановлено із позовної заяви, отримує дохід, інших аліментних зобов`язань не має, так і його дочки, яка продовжує навчання та є студенткою 1 курсу денного відділення бакалаврату за спеціальністю 053 «Психологія» філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Таким чином, враховуючи обов`язок батька щодо утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, беручи до уваги зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги слід задовольнити та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17.11.2025 року і до закінчення навчання 30.06.2029, але не довше, як до досягнення нею двадцяти трьох років, оскільки саме такий розмір аліментів відповідатиме можливостям платника та потребам повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 198, 199, 200 СК України, ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17 листопада 2025 року і до закінчення навчання 30.06.2029 року, але не довше, як до досягнення нею двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 копійок судового збору в дохід держави.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 12.01.2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО