Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №333/5744/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5744/25

Провадження №2/333/325/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Панченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та зміну способу стягнення на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м.Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та зміну способу стягнення на утримання неповнолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що після другого шлюбу позивач змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », у першому шлюбі перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11.03.2019 р. шлюб розірвано. Від шлюбу народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою і перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги не надає, у житті дитини участі не приймає, крім аліментів, в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно. Позивачка з 05.12.2019 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 народила ще двох синів, не має можливості працювати, потреби дочки з віком зросли. В умовах воєнного стану витрати на утримання дитини дуже суттєво збільшились, в зв`язку із чим матеріальне становище погіршилось. Відповідач по усній домовленості платить не 1500 грн., а дещо більше -1990 грн. аліментів, але такі гроші на утримання дитини є настільки мізерними для повноцінного проживання, обов`язкових потреб, забезпечення розвитку дитини та навчання, що не покривають половину всіх витрат. Відповідач відмовляється добровільно збільшити гроші на утримання дитини, брати участь у додаткових витратах на дитину, тому наша спільна дитина фактично перебуває на повному утриманні позивачки. Стягнутий за рішенням суду фіксований розмір аліментів 1500,00грн. є значно меншим за мінімальний розмір аліментів на дитину, встановлений у 2025 році і є значно меншим від рекомендованої суми, у зв`язку з чим отриманих коштів для забезпечення дитині належного рівня життя критично не вистачає, у зв`язку із чим звернулася з позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій також зазначено про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, заперечення проти ухвалення заочного рішення по справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 до зали судового засідання жодного разу не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

З огляду на викладене, керуючись ч.4 ст.223 ЦПК України, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зіст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26.11.2013 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1192.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2017 року та ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21.09.2019 року Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 720, позивач ОСОБА_1 уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі № 643/11949/19.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

З роз`яснень, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У подальшому, визначена судом сума аліментів може бути змінена (збільшена або зменшена) у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я отримувача або платника аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до наведених норм підставою для збільшення розміру аліментів може бути таке покращення майнового стану платника аліментів, яке робить можливим сплату ним аліментів у більшому за попередньо визначений розмір. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

З матеріалів справи не вбачається, що у відповідача є проблеми зі станом здоров`я, доказів того, що його матеріальний стан не дозволяє виконати рішення суду, а також про наявність інших осіб на утриманні, останнім надано не було.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, за результатами оцінки на предмет їх належності, допустимості, достатності, керуючись наведеними нормами законодавства, першочергово враховуючи інтереси дитини, доведення покращення майнового стану відповідача, зміни його сімейного стану, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом прийняття рішення про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми в розмірі 1500 гривень на 1/4 частку від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України аліменти на одну дитину стягуються у розмірі частини заробітку (доходів) боржника.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

За правилами ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести на користь держави.

Керуючись статями 180, 182, 192 Сімейного кодексу України, статтями12, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 274, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та зміну способу стягнення на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити частково.

Змінити спосіб та розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2017 року та ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.11.2017 року у справі №333/1595/17-ц, зі стягнення з твердої грошової суми в розмірі 1500,00 гривень на 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова