Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №307/26/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/26/26

Провадження № 2-о/307/2/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Кривошея Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

встановив:

ОСОБА_1 06 січня 2026 року подала до суду в порядку окремого провадження заяву про видачу обмежувального припису на строк шість місяців до ОСОБА_2 у вигляді заборони спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони наближатися на 200 метрів до місця проживання (перебування) заявника ОСОБА_1 та заборони в будь-який спосіб спілкуватися з заявником ОСОБА_1 , вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що вона, ОСОБА_1 , проживає однією сім`єю зі своїм чоловіком ОСОБА_2 приблизно дванадцять років у належному їй будинку.

Останнім часом, їхнє спільне життя не ладиться і постійно погіршується. Її чоловік, ОСОБА_2 , за місцем їхнього проживання, систематично, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняє домашнє насильство, а саме діяння психологічного та фізичного насильства, що виражається у словесних образах, нецензурній лайці, погрозами фізичної розправи та залякуванні.

Враховуючи те, що вона раніше не зверталася з даного приводу до відповідних органів, це призвело до спричинення ОСОБА_2 їй тілесних ушкоджень, що мало місце 30.12.2025, приблизно о 16.00 год., в результаті чого її було госпіталізовано до Тячівської РЛ.

З приводу спричинення їй тілесних ушкоджень вона звернулася до Тячівського РВП із заявою.

Однак, ОСОБА_2 на цьому не зупинився, а продовжив вчиняти протиправні дії, зокрема почав писати погрозливі СМС-повідомлення про те, що спалить належний їй будинок у АДРЕСА_1 .

В подальшому пошкодив на її будинку металопластикові вікна, вхідні двері та інші речі в середині будинку.

На даний час вона турбується за своє життя, а також про те, що може залишитись взагалі без житла, бо ОСОБА_2 може реалізувати свої погрози щодо підпалу будинку.

Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитини (діти).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі д дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З огляду на дані обставини щодо наявності психологічного та фізичного насильства, що чинить ОСОБА_2 відносно неї, а також наміри останнього, що виражаються у погрозах, вважає, що вона, як жертва такого насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Під час розгляду справи заявник ОСОБА_1 у підтримання заявлених вимог посилалася на викладені в ній обставини, а також зазначила про інші факти домашнього насильства, вчинених відносно неї ОСОБА_2 до події, яка відбулася 30 грудня 2025 року.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився без повідомлення причин неявки, однак його неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення зазначеної заяви про видачу обмежувального припису з таких підстав.

Із фотокопій паспортів громадян України вбачається, що ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 15 січня 2015 року перебувають у зареєстрвоаному шлюбі (а. с. 3, 5).

Із повідомлення начальника сектору дізнання Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області та витягу з ЄРДР вбачається, що 31 грудня 2025 року на підставі заяви ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України про те, що 30 грудня 2025 року, приблизно о 16 год. ОСОБА_2 перебуваючи в АДРЕСА_1 , спричинив тілесні ушкодження своїй дружині ОСОБА_1 (а. с. 6, 7).

Також, до заяви долучено переписку між заявником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у месенджері "Вайбер" із якої відомо, що така містить погрози підпалити будинок, а також долучено фотографіі пошкодженого будинку, у якому проживає ОСОБА_1 , де вибиті всі вікна, розбиті вхідні двері та в будинку пошкоджене майно (а. с. 8-13).

Згідно з п. 3) та п. 4) ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Згідно з п. 2) ч. 1 ст. 24 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать, зокрема, обмежувальний припис стосовно кривдника.

Статтею 26 вказаного Закону встановлено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.

Частиною 2 цієї статті визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, серед яких:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2020 року, винесеній за результатами розгляду справи № 754/11171/19 дійшов висновку про те, що оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Також Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 року винесеній у справі № 754/6995/19 зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як наголошує ч.2 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.

Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

За правилами ст. 3505 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк від одного до шести місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 3508 цього Кодексу, про видачу обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Згідно ч. 3 ст. 3505 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Ураховуючи наведене і те, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявників, які потребують захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є підстави для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 із покладенням на нього обов`язків, які пропонуються заявником.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Видати на строк 6 (шість) місяців обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце прождивання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням на нього обов`язків, а саме:

1. Заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше ніж 200 (двісті) метрів до місця проживання (перебування) постраждалої особи - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ;

3. Заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою – ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Копію рішення направити до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік, а також про видачу обмежувального припису повідомити Тячівську районну військову адміністрацію та виконавчий комітет Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Копію повного рішення суду вручити учасникам справи, які присутні в судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомо.

Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас