Постанова від 28 грудня 2025 р. у справі №304/2911/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2911/25 Провадження № 3/304/1414/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2025 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 013164Е від 13.12.2025 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.зеркальцево тобольського району тюменської області російської федерації, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , моб.тел: НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 013163Е від 13.12.2025 року, складеного помічником начальника відділення інспекторів прикордонної служби Кирилюк О.І. вбачається, що 13 грудня 2025 року о 11 год. 20 хв. на напрямку 190 прикордонного знаку на відстані 5000 метрів до державного кордону України на околиці населеного пункту м.Перечин (Перечинська міська територіальна громада, Ужгородський район, Закарпатської області) під час спроби незаконного перетину державного кордону здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, а саме: неодноразово повторену вимогу прикордонного наряду «Прикордонний патруль», та своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-10 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_3 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час проведення судового засідання у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку адресату ОСОБА_3 sms-повідомлень 19.12.2025, 25.12.2025 року, які є в матеріалах справи (а.с.12-13), проте про причини неявки ОСОБА_3 суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки суду не надано. Проте, в матеріалах справи є письмова заява ОСОБА_3 від 13.12.2025 року про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204-1 та ч.1 ст.185-10 КУпАП, без його участі (а.с.6).

Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_3 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вивчивши матеріали справи № 304/2911/25, оцінивши надані у даній справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.185-10 КУпАП передбачає, що правопорушенням є злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею, полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, а так само іншого умисного їх невиконання зазначених розпоряджень та вимог.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 не вказано в чому полягали законні вимоги працівника Державної прикордонної служби та в чому саме полягала злісна непокора ОСОБА_3 цим законним вимогам. Також відсутні відомості про те, що працівники Державної прикордонної служби України пред`явили ОСОБА_3 саме законні вимоги або розпорядження.

Згідно п.1 ст.21-7 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" поверхнева перевірка здійснюється щодо осіб, речей, товарів (вантажів) і транспортних засобів, які перебувають у контрольованому прикордонному районі, в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в`їзду-виїзду, а саме:

1) у разі порушення особою чи спроби особи порушити прикордонний режим, режим у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, режим у контрольних пунктах в`їзду-виїзду або зашкодити інтересам національної безпеки України;

2) у разі перебування особи в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу;

3) у разі наявності підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

4) у разі наявності підстав вважати, що в особи чи в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров`ю людини;

5) якщо транспортний засіб або річ особи є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходяться в місці, в якому могло бути вчинено правопорушення;

6) в інших випадках, передбачених законодавством або рішенням суду.

До матеріалів справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 013164Е від 13.12.2025 року, суду надано наступні документи: протокол про адміністративне затримання ОСОБА_3 від 13.12.2025 року (а.с.2); протокол особистого огляду, огляду та вилучення речей і документів від 13.12.2025 року з якого вбачається, що у ОСОБА_3 в ході огляду не було виявлено та не вилучалося жодних речей, документів, грошових коштів (а.с.3); фотосвітлину паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.4); письмову заяву ОСОБА_3 від 13.12.2025 року у друкованому виді про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204 та ч.1 ст.185-10 КУпАП без його участі, свою вину визнає (а.с.6-7); рапорт сержанта з матеріального забезпечення - начальника відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 від 13.12.2025 року (а.с.8); схему затримання громадянина України ОСОБА_3 (а.с.9).

Будь-яких інших доказів на підтвердження наявності адміністративного правопорушення за ч.1 ст.185-10 КУпАП, а також винуватості ОСОБА_3 у його вчиненні, суду не надано.

Під час оформлення матеріалів справи, не надано доказів того, чи перебував безпосередньо 13.12.2025 року працівник прикордонної служби при виконанні обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, чи були його розпорядження, вимоги законними.

При цьому, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_3 неправомірних дій.

З наданих до суду доказів неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_3 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу (фото-, відеофіксації) того, що останній вчинив злісну непокору вимозі прикордонника.

Сам протокол не доводить факту вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, яке йому інкримінується.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, протокол про адміністративні правопорушення, складений відносно ОСОБА_3 , суперечить встановленим обставинам справи, твердження в них зроблені та тримаються на припущеннях, що відповідно до ст.62 Конституції України піддається сумніву та тлумачиться на користь особи, відносно якої вказаний протокол складений.

Також зауважує, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» ("Malofeyevav. russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» ("Karelin v. russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.

З огляду на встановлені обставини, викладене обґрунтування, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 не доведена поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 п.1 ч.1 КУпАП, та закрити провадження в справі.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З наведених вище підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. ч.1 ст.185-10, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подаються до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю. В.