Рішення від 11 січня 2026 р. у справі №127/34593/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/34593/25

Провадження № 2/127/7946/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючої судді Антонюка В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фінпром Маркет" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, який мотивовано тим, що 15.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , укладено кредитний Договір позики № 8367469, на суму 7 000 грн., за яким у ОСОБА_1 , виникла заборгованість у розмірі 28 259,00 грн., з яких: 7 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 11 940,00 грн. - заборгованість по відсотках, 14 000 грн. заборгованість за неустойку.

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінпром Маркет» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 8367469 від 15.06.2025 року.

В добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 28 259,00 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн. на сплату судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 20.11.2025 року призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) осіб. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім того цією ж ухвалою витребувано з АТ КБ «Приват Банк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна) наступні документи/інформацію:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ КБ «Приват Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 15.06.2025 року до 18.06.2025 року.

05.12.2025 року АТ КБ «Приватбанк» на адресу суду надіслано відповідь №20.1.0.0.0/7-251121/81359-БТ від 25.11.2025 року.

Копію зазначеної вище ухвали про відкриття провадження у справі було направлено на адресу місця реєстрації відповідача, однак поштове відправлення 29.12.2025 року повернулось на адресу суду із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому з огляду на зазначені вище обставини суд звертає увагу на такі висновки Верховного Суду.

Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

15.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яке є фінансовою установою, та ОСОБА_1 було укладено редитний Договір № 8367469, який був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 245218.

Згідно з п. 2 Договору сума кредиту складає 7 000 грн., строк кредиту - 360 днів (дата надання кредиту 15.06.2025 року, дата повернення кредиту 09.06.2026 року), тип процентної ставки (фіксована) 0,95%.

Згідно з п. 1. Договору, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було у повному обсязі виконано своє зобов`язання за Договором шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» від 10.10.2025 року №КД-000002194 та витребуваною інформацією з АТ КБ "Приватбанк".

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінпром Маркет» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 8367469 від 15.06.2025 року.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позовні вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем ТОВ «Фінпром Маркет» не заявлялися, однак останнє не позбавлене можливості скористатися таким правом у майбутньому.

При цьому, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, 3 % річних, починаючи включно з 24 лютого 2022 року, та інфляційні втрати, починаючи включно з березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не підлягають стягненню з позичальника на користь позикодавця.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, судом установлено факт не виконання відповідачем узятих зобов`язань за договором позики, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору, повернення суми позики та сплати відсотків, а тому порушене право підлягає судовому захисту, шляхом стягнення заборгованості в розмірі 14 259,00 грн., з них: 7 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 051,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 1 207,50 комісія.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 14 000 грн. варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України«Про захистправ споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національногобанку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниє обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочинне створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення неустойки за кредитним договором суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, тобто необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним Договором № 8367469 від 15.06.2025 року у розмірі 14 259,00 грн., з яких: 7 000 грн. - тіло кредиту, 6 051,50 грн. - проценти за правомірне користування кредитом, 1 207,50 грн.- комісія.

Крім того, відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1 222,10 грн. та 2 270,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позов задоволено на 50,45%).

Керуючись ст. ст. 13, 81, 137, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним Договором № 8367469 від 15.06.2025 року у розмірі 14 259 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн., з яких: 7 000 грн. - тіло кредиту, 6 051,50 грн. - проценти за правомірне користування кредитом, 1 207,50 грн.- комісія.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1 222,10 грн. та 2 270,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення припущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.01.2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9А, офіс 204; ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: