Рішення від 08 січня 2026 р. у справі №152/1561/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1561/25

2/152/133/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 січня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді - Роздорожної А.Г.

за участі секретаря судового засідання – Сербіної М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом адвоката Кришини Альони Миколаївни

в інтересах ОСОБА_1

до ОСОБА_2

вимоги позивача: про зміну способу стягнення аліментів, -

учасники справи не викликалися,

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивачки звернулася до суду з цим позовом та вказала, що з 28 вересня 2011 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 – син ОСОБА_4 . Життя сторін не склалося і рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року шлюб між ними було розірвано. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2015 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 364 гривні щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10 вересня 2015 року і до їх повноліття, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення». 9 березня 2024 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». Представник позивачки зазначає, що розмір аліментів, визначений рішенням суду від 28 вересня 2015 року у твердій грошовій сумі в розмірі 364 грн щомісячно на кожну дитину не може забезпечити належний рівень матеріального забезпечення дітей позивачки, оскільки з часу присудження аліментів значно змінився рівень життя та соціальні гарантії, підвищились ціни на продукти харчування, ліки, одяг та інші товари першої необхідності, потрібні для забезпечення належного утримання і виховання дітей, збільшилися потреби у додаткових коштах на придбання підручників, канцелярського приладдя, продуктів харчування, товарів для розвитку дітей. У зв`язку із вищевикладеним, представник позивачки просила змінити спосіб стягнення аліментів, що утримуються з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2015 року, у справі № 152/1499/15-ц, визначивши їх у розмірі 1/3 (однієї третини) заробітку (доходу), платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття; стягнути витрати на правову допомогу (а.с.1-4).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивачки надала копію паспорта позивачки, копію Витягу з реєстру територіальної громади, копії свідоцтв про народження дітей, копію заочного рішення Шаргородського районного суду Вінницької області, копію виконавчого листа Шаргородського районного суду Вінницької області, довідку, копію свідоцтва про шлюб.

3. Відповідач відзиву на позов не подав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. В прохальній частині позовної заяви представник позивачки просила розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.4).

5. 9 січня 2026 року від представника позивачки – адвоката Кришини А.М. надійшла до суду заява про підтримання позовних вимог в повному обсязі та надання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу (а.с.30-38).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 3 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано надати в строк до 25 грудня 2025 року відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачці та відповідачу строк до 9 січня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.26).

7. Копія ухвали суду була надіслана відповідачу судом (а.с.27), а копія позовної заяви з додатками була надіслана представником позивача за адресою місця реєстрації відповідача (а.с.21). Згідно з наданою інформацією виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 2 грудня 2025 року відповідач зареєстрований за адресою, що вказана в позові (а.с.25). Поштову кореспонденцію, яка надіслана судом відповідач отримав 13 грудня 2025 року (а.с.28). Поштова кореспонденція, що направлялась відповідачу представником позивача, була вручена йому 25 листопада 2025 року (а.с.29).

8. Таким чином, судом вжиті всі можливі заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

9. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

10. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

11. Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

12. Згідно із копією паспорта позивачки, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Козлівка Шаргородського району Вінницької області (а.с.7).

13. Відповідно до копії свідоцтв про народження, сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9-10).

14. Згідно з копією заочного рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року по справі №152/1498/15-ц, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Козлівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 28 серпня 2011 року, розірвано (а.с.11).

15. Згідно із копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2015 року по справі №152/1499/15-ц, позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено частково, постановлено стягувати з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 364 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10 вересня 2015 року і до їх повноліття, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (а.с.12-14).

16. На підставі вищевказаного рішення про стягнення аліментів 28 вересня 2015 року Шаргородським районним судом видано виконавчий лист, строк пред`явлення якого до виконання – 7 вересня 2032 року (а.с.15).

17. Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 9 березня 2024 року зареєстрували шлюб у Шаргородському відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), актовий запис №23. Після реєстрації шлюбу позивачці присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.16).

18. Згідно із довідкою №619, виданою виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області 17 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , 1990 року народження, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з нею також проживають діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

V. Оцінка Суду.

19. Статтею 51 Конституції України передбачено обов`язок батьків утримувати дітей до їхнього повноліття.

20. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

21. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

22. Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

23. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

24. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

25. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

26. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

27. Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

28. Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

29. При вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів суд враховує, що відповідач здоровий, працездатний, інших дітей, яких він утримує, не має (відомості протилежного до суду не подав). З урахуванням рівності обов`язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивачки в позовній заяві, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

VI. Розподіл судових витрат.

30. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

31. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору за вимогу майнового характеру слід стягнути з відповідача на користь держави.

32. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

33. Згідно з частинами першою та шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

34. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

35. Відповідно до частини восьмою статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

36. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

37. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

38. На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивачки надала суду копію договору №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 18 листопада 2025 року, копію акта прийому-передачі наданих послуг на суму 5000 грн, копії платіжних інструкцій від 18 листопада 2025 року на суму 3000 грн та від 8 січня 2026 року на суму 2000 грн.

39. Проаналізувавши надані представником позивачки документи, що підтверджують витрати позивачки на правничу допомогу у цій справі, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності, суд вважає, що розмір вказаних витрат є цілком співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

З цих підстав,

Керуючись статтями 141, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов адвоката Кришини Альони Миколаївни, що поданий в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити повністю.

2. Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з твердої грошової суми по 364 грн щомісячно на кожну дитину, на 1/3 частину від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили та до досягнення сином ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

3. Стягнення аліментів в зміненому розмірі розпочати з часу набрання рішенням законної сили.

4. Припинити стягнення за виконавчим листом, що був виданий на підставі рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 28 вересня 2015 року по справі №152/1499/15-ц.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин(частина третя статті 354 ЦПК України).

Повне рішення суду складено 9 січня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Кришина Альона Миколаївна, який знаходиться по АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001127, видане на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 17 липня 2024 року №7/24, діє на підставі ордеру серії АВ №1250376 від 19 листопада 2025 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, ід.№ НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА