Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №136/1767/25 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1767/25

провадження №3/136/610/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Іванець О.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягався до адміністративної відповідальності

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №445723 від 06.09.2025 встановлено, що 06.09.2025 о 20:47 год, в м. Липовець по вул. Столярського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу Алкотестер Драгер №6810 тест №3387 від 06.09.2025 час 21:11 годин результат 1,24 проміле. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Зінченко Д.В. не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлений належним чином. Від захисника 05.01.2026 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі його підзахисного.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 та його захисник були обізнані про складання протоколу про адміністративне правопорушення та про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, втім, до суду не з`явились, що свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. У зв`язку з цим суд розглядає вказану справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності та його захисника.

27.11.2025 захисник Зінченко Д.В., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, мотивоване відсутністю події адміністративного правопорушення, порушенням процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, відсутністю належних і допустимих доказів на підтвердження стану алкогольного сп`яніння у момент зупинки 06.09.2025 року, відсутності у поліцейського права застосовувати засіб вимірювальної техніки газоаналізатор Drager Alcotest 6810 №ARCD-0508.

05.01.2026 на адресу суду від адвоката Зінченка Д.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рішень судів апеляційної та першої інстанції у релевантних справах, які підтверджують правомірність правової позиції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд, вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється із суворим додержанням законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. В силу вимог ст. 256 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на диспозицію ч.1 ст.130 КУпАП, за якою обвинувачується ОСОБА_1 зі сторони особи, уповноваженої на складання протоколу про адміністративні правопорушення, слід було надати суду належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. А саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Суд зауважує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

На підтвердження обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, особа уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення надала суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №445723 від 06.09.2025, у якому викладені вищевказані обставини;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.09.2025;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, хитка хода, почервоніння обличчя. Огляд проводився за допомогою Drager Alcotest 6810. Проводилась безперервна відеофіксація на нагрудну камеру поліцейського №798640, результати огляду – позитивний 1,24 проміле, ОСОБА_1 зазначив, що не згоден з результатами огляду;

- роздруківку з приладу Drager Alcotest 6810 №ARCD-0508, де зафіксовано результат тесту - 1,24 проміле, дата калібрування приладу 04.02.2025;

- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5663521 від 06.09.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення використання попереджувальних світлових сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом;

- довідку заступника начальника СВГ ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Кравця О., відповідно до якої ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не притягався, посвідчення водія отримував серії НОМЕР_2 з 05.05.2010, категорії «В», «С», Центр ДАІ 0508;

- відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процес складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вивчивши вказані матеріали судом встановлено, що вони не містять будь-яких належних та допустимих доказів, на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 11 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі – Інструкція №1452/735): «Оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством».

Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції №1452/735: «Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби)».

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції №1452/735: «Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки».

Відповідно до п. 4 Розділу ІІ Інструкції №1452/735: «Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу».

Різні моделі газоаналізаторів можуть істотно відрізнятися за технічними характеристиками, що вимагає встановлення міжповірочних інтервалів (калібрування) окремо у відношенні кожної моделі.

Оскільки лише виробник володіє повною інформацією про конструктивні особливості, сенсори, алгоритми вимірювання та допустимі межі дрейфу похибки щодо конкретної виготовленої ним моделі приладу, - то повноваження визначати періодичність калібрування конкретної моделі приладу є виключною прерогативою виробника. Ці вимоги виробник зазначає у відповідній документації на конкретну модель приладу.

Відповідно ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність»: «Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту».

01.12.2025 на адресу суду від адвоката Зінченка Д.С. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, наданих ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області на адвокатський запит, а саме: копія сервісної книжки на газоаналізатор Drager 6810 серійний номер приладу №ARСD-0508 та копія керівництва з експлуатації газоаналізатора Drager 6810.

Відповідно до сервісної книжки на газоаналізатор Drager 6810 серійний номер приладу №ARСD-0508 (а.с. 48), період між сервісами, градуюваннями та повірками складає не менше ніж 1 разу на 6 місяців. В сервісній книжці на сторінці - відомості про сервіс, градуювання та державну повірку (а.с. 49) зазначено, що прилад проходив повірку 04.02.2025, а дата наступних обов`язкових градуювання та державної повірки - 04.08.2025. Разом із тим, огляд ОСОБА_1 вказаним приладом відбувався 06.09.2025.

Згідно з керівництвом з експлуатації газоаналізатора Drager 6810, на сторінці – Технічне обслуговування (а.с. 75) зазначено, що технічне обслуговування проводиться кожні шість місяців: Перевірка градуювання.

Таким чином інструкцією з експлуатації та сервісною книжкою на газоаналізатор Drager Alcotest 6810 № ARСD-0508 встановлено обов`язкову періодичність калібрування у 6 місяців.

Разом із тим, відповідно до наявної у матеріалах справи роздруківки з приладу газоаналізатор Drager Alcotest 6810 № ARСD-0508 (а.с. 5), його останнє калібрування/повірка було здійснено 04.02.2025 року, а огляд ОСОБА_2 на стан сп`яніння проведений поліцейським 06.09.2025 року, тобто через 7 місяців і два дні, з дати останнього калібрування/повірки, що на 1 місяць і 2 дні перевищує встановлену виробником обов`язкову періодичність калібрування/повірки.

Ігнорування встановленого виробником шестимісячного інтервалу калібрування конкретного приладу Drager Alcotest 6810 означає використання технічного засобу з порушенням умов його експлуатації, що безпосередньо впливає на точність вимірювання, робить результати огляду неналежним та недопустимим доказом та є порушенням п. 4 Розділу ІІ Інструкції №1452/735.

Таким чином поліцейський провів огляд громадянина ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням газоаналізатора Drager Alcotest 6810 № ARСD-0508, який не пройшов обов`язкове періодичне калібрування/повірку, тому результати такого тесту не можуть бути належним доказом у підтвердження стану алкогольного сп`яніння у громадянина ОСОБА_1 (Подібні за змістом висновки викладені у постанові Ставищенського районного суду Київської області від 05.02.2024 року у справі №378/969/23 та постановах Київського апеляційного суду від 11.05.2023 року по справі № 369/4978/22, та від 28.09.2023 року по справі № 357/8113/22).

Крім того, судом встановлено, що показник у 1.24 ‰, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення – дуже високий. Такий вміст алкоголю у крові однозначно має супроводжуватися реальними і явно видимими ознаками алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 3 Розділу-І Інструкції №1452/735: «Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці».

Як підтверджується технічним засобом відеозапису № 795962, який знаходиться у матеріалах справи, у ОСОБА_1 : не було порушення координації рухів (він пересувався впевнено); не було порушення мови; не було вираженого тремтіння пальців рук; не було різкої зміни забарвлення шкірного покриву обличчя; не було поведінки, що не відповідає обстановці; працівник поліції не перевіряв запах алкоголю із порожнини рота.

Таким чином результат тесту у 1.24 ‰, за відсутності при цьому видимих ознак алкогольного сп`яніння, викликає обґрунтовані сумніви у його достовірності, а порушення поліцейським процедури проведення огляду відповідно до прямих приписів абз. 5 ст. 266 КУпАП, тягне за собою визнання такого огляду недійсним.

Варто також зазначити, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №445723 від 06.09.2025, у графі 14 «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», ОСОБА_1 зазначив, що з результатом огляду, проведеним на місці та з протоколом він не згоден.

Технічним засобом відеозапису № 795962, який додано до протоколу, також підтверджується, що водій ОСОБА_1 , не погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який був проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6810 № ARСD-0508.

Відповідно до п. 7 Розділу І Інструкції №1452/735: «У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я)».

Відповідно до абз. 3 ст. 266 КУпАП: «У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я».

Відповідно до абз. 5 ст. 266 КУпАП: «Огляд особи на стан алкогольного, сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним».

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеним поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, - результати такого огляду є неналежним і недопустимим доказом, на яких не може ґрунтуватися винуватість особи, адже за цих обставин закон прямо вимагає проведення огляду в найближчому закладі охорони здоров`я і не передбачає можливості використання поліцейським результату огляду, з яким водій не погодився, як доказу його винуватості. За вказаних обставин, зазначена у протоколі серії ЕПР1 №445723 від 06.09.2025 суть адміністративного правопорушення (керування ТЗ в стані алкогольного сп`яніння) не підтверджується жодним належним і допустимим доказом, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП.

Отже, в даному випадку за обставин незгоди водія ОСОБА_1 з результатами огляду працівниками поліції на стан сп`яніння, огляд його відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП мав бути проведений у закладі охорони здоров`я.

Натомість, як вбачається із долученого до справи відеозапису у ОСОБА_1 не погоджувався із результатом і не бажав пройти огляд у медичному закладі.

Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином інкриміноване ОСОБА_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення, порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, яка передбачає керування в стані алкогольного сп`яніння, не підтверджено документально, оскільки, враховуючи що водій не погодився із даними технічного пристрою, належним доказом встановлення факту керування в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до вимог законодавства, є акт медичного огляду складений у закладі охорони здоров`я та медичний висновок, даний за результатами такого огляду, який в матеріалах справи відсутній.

Водночас, як видно із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не інкримінується порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи із практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за порушення вимог п.2.9 а ПДР України, суддя приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів його вині у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

За наведених вище обставин, суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, які ставляться у вину особі, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення та обставин які було встановлено в ході судового розгляду судом є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, дослідивши усі матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В силу вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Отже, аналіз наведених обставин та положень закону дозволяє суду зробити висновок про необхідність закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 1 ст. 130, 245, 247, 251, 265, 283, 284, 194 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді в справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів із дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Суддя О.Д. Іванець