Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №347/623/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/623/25

Провадження № 2/347/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі :

головуючої - судді : Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

з участю представника позивачки адвоката Курко В.М.

представника відповідачів адвоката Ковалюк М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу ,-

В с т а н о в и в:

Позивачка - ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 03.11.2022 року проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, замінювали вікна та двері, купували побутову техніку, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів, також вони спільно оплачували комунальні послуги, однак квитанції в неї не збереглись. Померлий спілкувався з її батьком та родичами, їздили в гості. Проживали вони разом з матір`ю чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказом їх відносини як чоловіка та дружини свідчать їх спільні фотокартки в тому числі і з родичами, у сімейному колі, з друзями та на спільному відпочинку а також стверджує, що факт її проживання з ОСОБА_5 як чоловіка та дружини також підтверджується автобіографією ОСОБА_4 , написаною ним власноручно 03.10.2023 року де ним зазначено «дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює» .

Крім цього факт її проживання з ОСОБА_4 , як чоловіка та дружини підтверджується, виписками з банківських рахунків про перевід коштів, що свідчить про спільний побут та бюджет. А також, факт їх проживання з відповідачем як подружжя та ведення спільного господарства підтверджують і свідки.

16.09.2023 року ОСОБА_4 , був мобілізований в ЗСУ, та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті чоловіка вона звернулась до командування військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату їй ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружині померлого (загиблого) військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу у розмірі та в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року. Проте їй було повідомлено, що вона не має права на виплати, оскільки не являється офіційною дружиною покійного, та рекомендовано звернутись до суду та довести факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Тому факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу їй необхідний для підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця. Відповідачі в окремому провадженні заперечували факт проживання та заперечували проти розгляду справи в окремому провадженні, у зв`язку з чим вимоги про встановлення факту заявлені у позовному провадженні. За таких обставин просить встановити факт проживання із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу у період з 03.11.2022 року і до моменту його смерті.

Представником відповідача , військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_6 23.04.2025 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.62-65 т.1) за вимогами якого просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Позивачкою ОСОБА_1 25.04.2025 року подано відповідь на відзив (а.с.77-84 т.1) за вимогами якого просить відхилити відзив представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

Від відповідачів в справі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 29.04.2025 року подано відзив на позовну заяву (а.с.131-135 т.1) за вимогами якого просили відмовити в позові ОСОБА_1 із наведених у відзиві підстав.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 вимоги позову підтримала із викладених в позовній заяві підстав, яку просила задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача, військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_6 , що брав участь в розгляді справи в режимі відео конференції, вимоги позову ОСОБА_1 заперечив, пояснив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2023 № 259 ОСОБА_4 призначено до військової частини НОМЕР_1 санітарним інструктором батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 № 364 ОСОБА_4 увільнено від займаної посади і призначено бойовим медиком 2 штурмового взводу штурмової роти військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 № 364 ОСОБА_4 , у зв`язку із загибеллю, виключено з 26 січня 2024 року зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено виплати членам сім`ї загиблого. У встановленому законом порядку військовою частиною НОМЕР_1 було частково здійснено виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця на користь матері померлого військовослужбовця - ОСОБА_2 , а також його дочки - ОСОБА_3 . Позивач вважає, що має право на отримання частини грошової допомоги, так як вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу в період з 03.11.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_4 р, однак у вказаний період позивачкою включено також термін під час якого ОСОБА_5 проходив службу у військовій частині, що виключає його спільне проживання із ОСОБА_7 . Окрім того зазначення в автобіографії факту про наявність дружини, не є беззаперечним доказом такого факту, без наявності підтверджуючого такий факт документу, яким є свідоцтво про шлюб. Вимоги позивачки вважає не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Ковалюк М.Г. в судовому засіданні вимоги позову ОСОБА_1 заперечив з підстав викладених в поданому до суду письмовому відзиві на позовну заяву, який підтримує та просить взяти до уваги. Просить врахувати що самого факту спільного проживання позивачки та сина і батька відповідачів ОСОБА_4 не було і немає та просить прийняти рішення суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Курко В.М., пояснення представника відповідачів - адвоката Ковалюка М.Г., представника відповідача - ОСОБА_8 а також пояснення свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ст.89 ЦПК України).

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона була в гостях в АДРЕСА_2 та бачила там її сина ОСОБА_10 а також ОСОБА_7 . Як їй відомо, позивачка спільно проживала із ОСОБА_11 з листопада 2022 року до дня його смерті. Окрім того ОСОБА_12 періодично їздила в Тернопільську область до свого батька та дочки. Витрати на поховання ОСОБА_10 здійснювала його мати ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що проживає по сусідству із господарством ОСОБА_15 . Бачила декілька разів позивачку ОСОБА_1 , яка поралась у дворі ОСОБА_15 . Ствердила, що час від часу позивачка їздила до себе в Тернопільську область до батька та неповнолітньої дочки. Щодо спільних витрат чи сімейного бюджету позивачки та ОСОБА_4 ствердити нічого не може.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона проживає по сусідству із ОСОБА_26. Раніше до неї приходила ОСОБА_2 та просила взяти на роботу позивачку ОСОБА_1 , яка проживала з її сином ОСОБА_17 . Скільки часу проживала позивачка із ОСОБА_11 точно вона не знає. Позивачка працювала в неї в барі з 11 год до 20 год змінами по 2 тижні. У вільний час ОСОБА_12 періодично їздила до себе додому в Тернопільську область Чортківський район, де проживав її батько та дочка. Щодо спільного сімейного бюджету та витрат пояснити не може, знає що ОСОБА_5 купляв для позивачки подарунки.

ОСОБА_18 пояснила, що позивачка в справі доводиться її матір`ю і їй добре відомо, що мати проживала із ОСОБА_17 з листопада 2022 року в АДРЕСА_1 , номера будинку не знає. Мати познайомилась із ОСОБА_11 по мережі інтернет в кінці літа 2022 року а потім стали спільно проживати. Бувала в гостях в матері, ОСОБА_5 також приїжджав до них в гості в с.Озиряни Тернопільську область а також ОСОБА_5 під час її навчання також надавав кишенькові кошти. Протягом 2022-2023 років мати періодично, практично щомісяця приїжджала додому в с.Озиряни до дідуся та до неї де бувала протягом тижня двох а потім знову поверталась на роботу в с.Кути Косівського району.

В своїх поясненнях свідки зі сторони позивачки не змогли підтвердити факту наявності спільного бюджету в ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , здійснення ними спільних покупок та ведення господарства.

Окрім того пояснення вказаних свідків спростовується поясненнями свідка ОСОБА_19 , яка пояснила, що проживає поруч із будинковолодінням сім`ї ОСОБА_2 і може ствердити, що ОСОБА_20 знає з народження. Їй відомо, що ОСОБА_5 був розлучений із першою дружиною із якою мали спільну дочку. До мобілізації ОСОБА_4 проживав в будинковолодінні спільно із матір`ю, останнім часом перед мобілізацією він проживав один, працював масажистом та до нього додому часто приїжджали різні люди. Позивачку в дворі ОСОБА_15 не бачила, про той факт що ОСОБА_1 проживала спільно із ОСОБА_17 їй не відомо. Коли ОСОБА_10 мобілізували в дворі залишилась сама ОСОБА_2 . Особисто в неї були ключі від будинковолодіння ОСОБА_2 та у її відсутності вона доглядала за господарством. Організацією та похоронами займалась сама матір - ОСОБА_2 , за власний кошт.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що надані стороною позивачки докази в своїй сукупності не доводять факту ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї на підставі якого можливо було б встановити факт, що позивач була членом сім`ї ОСОБА_20 та що вони проживали фактично однією сім`єю.

В підставу заявлених позовних вимог позивачка долучила до матеріалів справи фотознімки а.с. 17-25 т.1 та роздруківку переписки із мобільного телефону а.с.33-34 том 1 а також виписки із банківського рахунку а.с.96-118 т.1, однак наведене не підтверджує спільного проживання самого по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини.

Суд звертає увагу, що за вимогами позову позивачка стверджує, що разом із загиблим ОСОБА_11 вони проживали спільно як сім`я з 03.11.2022 року а 16.09.2023 року ОСОБА_4 вже був мобілізований в ЗСУ та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тобто до дня загибелі. Період який вважає позивачка їх спільним проживання як чоловіка та дружини є короткочасним та не підтверджений належними доказами. Як спільні фотокартки так і виписки із банківського рахунку не є безсумнівним фактом спільного проживання чоловіка та жінки, саме як сім`ї.

Як вбачається із витягу із реєстру територіальної Борщівської громади ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована в АДРЕСА_3 а.с.13 т.1 при чому як пояснила свідок ОСОБА_21 та дочка позивачки ОСОБА_22 позивачка практично щомісяця приїжджала додому до батька де перебувала біля одного-двох тижнів а потім знову поверталась на роботу в с-ще Кути .

Відповідно до Витягу із наказу №259 від 16.09.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 а.с.15 т.1 солдата запасу ОСОБА_4 призначено до військової частини НОМЕР_1 санітарним інструктором 1 відділення 4 взводу охорони з роти охорони з батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 ВОС -НОМЕР_4 6 тарифний розряд.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть а.с. 16 т.1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Довідкою виданою військовою частиною НОМЕР_1 за № 1838/12.96 від 03.02.2025 року а.с. 26 т.1 ОСОБА_4 , надав військовій частині НОМЕР_1 дані про наступних родичів: брат- ОСОБА_24 , мати - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_3 .

Копіями сповіщень ВЧ НОМЕР_3 за №78 від 30.01.2024 року а.с.29-30 т.1 та за № 87 від 12.02.2024 року а.с.31-32 т.1 адресованими ОСОБА_2 повідомлено про зникнення без вісті та про загибель її сина ОСОБА_4 .

Позивачка в під ставність заявлених вимог зазначала, що вона проживала спільно з ОСОБА_4 у житловому будинку АДРЕСА_1 , однак як підтверджується витягом №18 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за №18 (а.с.136 т.1) в будинковолодінні за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані : ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа Старокутського старостинського округу Косівського району Івано-Франківської області від 17.02.2025 року №25/14-11 а.с. 141 т.1 Старокутський старостинський округ не володіє інформацією щодо проживання громадянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачка стверджує, що вона із ОСОБА_11 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку, купували побутову техніку та інші речі. Разом із тим остання не надала суду будь-яких доказів , товарних накладних чи квитанцій. Більше того долученими до матеріалів справи відповідачкою в справі ОСОБА_2 квитанціями спростовано факт сплату позивачки чи ОСОБА_11 комунальних платежів, оскільки такі сплачувались виключно ОСОБА_25 (а.с.156-161 т.1)

Також позивачкою не підтверджено і належними доказами факт благоустрою у житловому будинку та проведення ремонту, оскільки таке фактично належить на праві власності ОСОБА_2 підтвердженням чого є витяг з реєстру речових на нерухоме майно (а.с.139-140 т.1).

В судовому засіданні встановлено що витрати на поховання ОСОБА_10 а також встановлення пам"ятника було проведено виключно за кошти його матері , відповідачки в справі ОСОБА_2 , що не спростовано та не заперечено ОСОБА_1 .

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові КЦС ВС від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Але заявником такі докази не надаються, адже спільного бюджету у позивача та ОСОБА_4 не було, спільні покупки вони не здійснювали, спільне господарство вони не вели, оскільки у них не було спільного майна тощо.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові КЦС ВС від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Позивач зазначає у позовній заяві свідків, які можуть підтвердити факти, які просить встановити позивач. Але вказані свідки не можуть підтвердити Суду факт наявності взаємних прав та обов`язків, факт ведення спільного господарства, факт наявності спільного бюджету, факт придбання майна тощо, оскільки вказані обставини мають бути підтверджені належними доказами, а не показаннями свідків.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові КЦС ВС від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17) лише показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути встановлений факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрацією шлюбу. Жодних інших належних письмових доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо існування між ним та відповідачем відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та побуту, та придбання спірного житлового будинку за їх спільні сумісні кошти або спільною працею у матеріалах справи відсутні. При цьому Верховний Суд зазначив, що навіть наявність у сторін спільного сина, може не свідчити про наявність у сторін по справі спільного бюджету, ведення спільного господарства, спільних витрат та придбання іншого майна в інтересах сім`ї, а свідчить лише про те, що сторони до укладення у 2007 році шлюбу мали відносини як чоловік та жінка, проте не свідчить про утворення родини та спільність побуту (Постанова ВС від 06 квітня 2020 року у справі № 738/1452/17).

Таким чином, навіть зазначення у автобіографії відомостей про наявність дружини, не може свідчити про утворення родини та спільність побуту, а також не свідчить про те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як у жінки та чоловіка виникли особисті немайнові і майнові права та обов`язки. Разом з тим суд звертає увагу, що додані до справи автобіографії не є оригіналами, а є лише копіями і при цьому вказані копії не завірені першоджерелом їх походження, що виключає їх допустимість. Разом з тим в цих автобіографіях зазначено, що ОСОБА_4 проживає з матір`ю АДРЕСА_1 . Таким чином і ОСОБА_4 не вказував, що він проживає з позивачем, що виключає наявність факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю і це свідчить лише про те, що між сторонами не склались та не мали місця протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові КЦС ВС від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350715 спільна присутність на святах та пересилання коштів без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю, тобто між ними не виникло особистих немайнових і майнових прав та обов`язків.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові КЦС ВС від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16 сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатнього підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту, що ОСОБА_1 спільно проживала із ОСОБА_4 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог а саме факту ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

Підсумовуючи вищенаведене, розглянувши справу в межах доводів та поданих доказів, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи сторони відповідачів, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через їх необґрунтованість та недоведеність.

На підставі наведеного, ст. ст. 3, 74 СК України, керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк