Вирок від 11 січня 2026 р. у справі №345/7427/25 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/7427/25

Провадження № 1-кп/345/162/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091170000385 від 13.07.2025 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, особи з інвалідністю третьої групи, РНОКПП - НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

13.07.2025 близько 12 год. 45 хв. ОСОБА_2 приїхав на велосипеді на вул. Шахтарську, що в с. Сівка-Калуська Калуського району, де працівники поліції Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на службовому автомобілі марки «Рено Дастер», д.н.з. НОМЕР_2 , спільно із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , здійснювали оповіщення відповідно до Наказу № 103 від 12.07.2025 про організацію груп оповіщення з питань мобілізації та мобілізаційної готовності.

У вказаний час, ОСОБА_2 , який мав на меті спровокувати конфлікт із ОСОБА_5 , підійшов до нього та під малозначним приводом почав розвивати словесний конфлікт із останнім.

Під час цього словесного конфлікту, ОСОБА_2 раптово та безпричинно, маючи прямий умисел, направлений на вчинення хуліганства, у присутності сторонніх осіб, зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, з мотивів явної неповаги до присутніх та суспільства, діючи умисно, усвідомлюючи протиправну поведінку та суспільно-небезпечні наслідки своїх дій, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, прагнучи при цьому показати свою зневагу до існуючих загальновизнаних правил і норм у суспільстві, долонею правої руки наніс один удар в область лівого ока потерпілого ОСОБА_5 .

Внаслідок хуліганський дій ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_5 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця нижньої повіки лівого ока, які згідно висновку судово-медичного експерта від 15.07.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав вину. Не оспорює фактичні обставини вчинення правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 13.07.2025 в обідню пору в с. Сівка-Калуська по вул. Шахтарська неподалік його будинку на великій швидкості проїхав поліцейський автомобіль і зупинився біля якогось хлопця. Він був обурений тим, що цей автомобіль їхав по населеному пункту з великою швидкість і з під його коліс вилітало каміння, тому на велосипеді під`їхав до цього автомобіля. Біля поліцейського автомобіля у форменому одязі стояв представник РТЦК. Він розпочав словесний конфлікт з цим чоловіком і в ході цього конфлікту один раз вдарив його долонею в обличчя. Робив це не з метою перешкодити законній діяльності службовців РТЦК, а у зв`язку з тим, що був обурений через швидкість проїзду по населеному пункту службового автомобіля. Усвідомлює, що вчинив неправомірно, розкаюється за вчинені дії, просить пробачення в потерпілого і просить суворо не карати. Стверджує, що має можливість відбути покарання у виді штрафу.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 13.07.2025 він як службовець РТЦК разом із працівниками поліції здійснював оповіщення щодо мобілізації. В обідню пору вони перебували в с. Сівка-Калуська по вул. Шахтарська і здійснювали перевірку документів однієї особи. Він особисто стояв біля поліцейського автомобіля. В цей час на велосипеді під`їхав обвинувачений і розпочав з ним словесний конфлікт з приводу того, що поліцейський автомобіль їхав надто швидко по населеному пункту. Обвинувачений поводився агресивно і в ході цієї суперечки вдарив його долонею в обличчя в ліве око. Після цих подій він мав розмову з обвинуваченим, який просив в нього пробачення. На даний час жодних претензій до обвинуваченого не має і просить його суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оскільки, ні стороною захисту, яка представлена самим обвинуваченим і його захисником, ні стороною обвинувачення, яка представлена прокурором, ні потерпілим не оспорюються обставини щодо: часу і місця вчинення кримінального правопорушення; способу і порядку його вчинення, а також форми вини у виді умислу та хуліганського мотиву зі сторони обвинуваченого, і наслідків, які настали від його дій, то зі згоди сторін кримінального провадження судом дослідження доказів і фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинуваченого та потерпілого, а також дослідженням письмових матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, визначають місце знаходження речових доказів. Щодо решти доказів, то суд визнав недоцільним їхнє дослідження, оскільки вони стосуються обставин справи, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд переконався, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин справи та відсутні сумніви у добровільності їхньої позиції. Також, судом роз`яснено учасникам кримінального провадження наслідки щодо позбавлення у такому випадку права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному акті та визнаних учасниками провадження, повністю доведена. Дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також думку потерпілого і позицію прокурора.

Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_2 суд враховує те, що він має постійне місце проживання, скарг на нього по місцю проживання не надходило, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Він одружений і має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки. Він офіційно не працевлаштований, водночас для цього вагомі підстави, адже він має статус особи з інвалідністю третьої групи. Один раз був притягнений до адміністративної відповідальності.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України є повне визнання вини та щире каяття за свої неправомірні дії, а також стан здоров`я, а саме те, що він є особою з інвалідністю третьої групи

Обставини, які б відповідно ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому, стороною обвинувачення в обвинувальному акті не наведено. Не встановлено таких обставин і під час судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор просив врахувати дані про особу обвинуваченого, обставини справи і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 н.м.д.г.

Потерпілий просить врахувати те, що до обвинуваченого претензій він не має і просить призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 296 КК України.

Захисник та обвинувачений просять врахувати стан здоров`я обвинуваченого, його щире каяття та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 н.м.д.г.

Враховуючи вище наведене, те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив кримінальне правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність декількох пом`якшуючих покарання обставини, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України відповідно до нижньої межі у виді штрафу.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових правопорушень. Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і співрозмірності вчинених протиправних дій.

Потерпілий цивільний позов в межах кримінального провадження не заявляв.

Оскільки, обвинуваченому призначається покарання не пов`язане з позбавленням чи обмеженням волі, то відсутні підстави обирати обвинуваченому запобіжний захід даним вироком суду.

В межах даного кримінального провадження арешт на майно не накладався.

Витрати на про ведення судових експертиз у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374, 395 КПК України,

у х в а л и в:

Засудити ОСОБА_2 , та визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень.

Речові докази:

- оптичний носій інформації та документи, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12025091170000385 - залишити там же.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_8